zommersteinhof

Щоби не забути…

Першим королем Галичини став у 1215 р. угорський князь Коломан Галицький (тоді йому виповнилось 7 років). Наступним королем Галичини і Володимирії («rex Galiciae et Lodomeriae») був його старший брат Андраш. Третім королем став Данило Галицький (хоча водночас королем Галичини був угорський король Стефан V). Далі - польський король Казимир, але назва Галичина зникає з титулу - «rex Polonie et Russie». Після нього правителем був угорські королі („rex Galiciae et Lodomeriae…”) - Людовик Анжуйський. Після смерті Людовіка Угорщину і Галичину успадкувала його донька Марія. У 1387 році друга донька — Ядвіга зайняла Галичину і почала титулуватись як «пан і володар Русі», в той час як титул короля Галичини та Володимирії залишився в Марії та її чоловіка Сигізмунда Люксембурґа. Пізніше титул «короля Галичини і Володимирії» носили усі королі Угорщини

На фото - чудовий пам‘ятник королю Коломану Галицькому (як свідчить напис на постаменті - «Коломан герцог, галицький король”) у м. Ґодоллі (Gödöllő) в Угорщині.

Коломан Галицький, король Галичини в 1215-1221 рр (з перервами).
Син угорського короля Андрія II та його першої дружини Гертруди Меранської (німкені). Андрій II у союзі з польським князем Лешком в 1214 році захопив Галич і посадив там свого малолітнього сина Коломана, зарученого незадовго перед тим з трьохлітньою дочкою Лешка — Саломеєю.
Андрій II звернувся до папи Іннокентія III з проханням доручити естергомському архієпископу Іоанну коронувати Коломана галицькою короною та укріпити його статус унією Галицької православної церкви з католицькою — у кінці 1214 чи на початку 1215 року Коломана коронували, проте зважаючи на його вік реальна влада перебувала в руках Андрія ІІ та його намісників, зокрема воєводи Бенедикта.
1219 року галичани підняли повстання проти угорців і запросили на престол князя Мстислава. В кінці 1219 року Мстислав зайняв Галич, проте дуже швидко угорці відвоювали Галицьку землю та знову посадили там Коломана.
Проте вже весною 1221 Мстислав знов пішов на Галицьку землю і 23 травня 1221 року об'єднані сили Данила Романовича і Мстислава Удатного розбили угорські війська під командуванням Коломана біля Галича. Коломан потрапив у полон і був відправлений у Торчеськ.
Угорський король Андрій II, щоб визволити сина з полону, був змушений розпочати переговори і повернув сина. Повернувшись в Угорщину, Коломан став хорватським та славонським герцогом. Разом із старшим братом брав участь у битві на річці Шайо з монголами 11 квітня 1241 року. Від отриманих ран помер у Загребі в травні-червні 1241 року.

Могутність Угорщини повністю закінчилась після 1526 року в результаті поразки в битві з Османською імперією при Могачі. Після громадянської війни між претендентом на престол Фердинандом Габсбурґом і Яношем Заполья, королем Угорщини, обраним угорським дворянством, вся територія сучасної Угорщини була захоплена Туреччиною. Частина території колишнього королівства була передана родині Габсбургів як родинний домен згідно з положеннями Віденської угоди (1515) між Ягеллонами та Габсбургами. З її частини було утворено князівство Трансільванія, першим правителем якого був Ян Сигізмунд Заполя, онук Сигізмунда Старого, центральна частина з Будою перебувала під безпосереднім управлінням (як турецька провінція) султана Сулеймана Пишного. Це було встановлено положеннями миру 1541 року між Османською імперією та імперією Габсбургів.

Вся територія Угорського королівства опинилася під владою Габсбургів після Карловицького миру. Тоді Османська Туреччина вийшла з Центральної Європи в результаті поразки у битві під Віднем (під час останнього наступу Османської імперії в Центральній Європі) і подальших поразок у війні, яка велася до 1699 року зі Священною лігою.

І все ж навіть під владою Габсбурґів Угорщина була окремим королівством. Але у 1804 році вона увійшла як провінція до новоствореної Австрійської імперії, очолюваної Франциском I, до якого й перейшов титул «rex Galiciae et Lodomeriae».

У 1867 р. в результаті австро-угорської угоди було створено союзну державу, яка стала результатом перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію, що складалася з двох частин, з’єднаних реальною унією під скіпетром імперської династії Габсбургів.

Після Першої світової війни, після перерви в 1918–1920 роках (Угорська Народна Республіка та комуністична Угорська Радянська Республіка), Угорщина знову стала королівством (з коротким республіканським епізодом), але без короля - Карлу Габсбурґу не дозволили трон, державою як регент правив адмірал Міклош Горті.
Під час революції останній правитель династії Габсбургів Карл I був змушений 1918 року зректися влади (без зречення від престолу) в Австрії та Угорщині. 3 квітня 1919 року австрійський парламент позбавив династію Габсбурґів права на престол.
А отже останнім королем Галичини та Володимирії був Карл І Габсбурґ.

Останні королі Галичини і Володимирії - імператори Австро-Угорщини Франц Йосиф І та Карл I. Джерело: Blessed Karl of Austria

В Ужгороді і Будапешті стоять пам’ятники-близнюки, присвячені видатному художнику Ігнатію Рошковичу (Roskovics Ignac; 1854 - 1915) — угорському живописцю та графіку, представнику академічної школи Мюнхенського реалізму.
Спочатку, у 2013 році, постав пам’ятник над Ужем, у 2014 році з’явилась його копія над Дунаєм.
Меценат проекту підприємець Іван Волошин і автор пам'ятника Михайло Колодко вважають, що однакові скульптури в Ужгороді та в Будапешті об'єднують Угорщину і Україну.

Автопортрети художника

Ігнатій Рошкович розписав фресками багато храмів, серед яких - фрески на стелі у Соборі Воздвиження Чесного Хреста у м. Кечкемет (Угорщина)

Фрески у Великій церкві. Автор Szórád Péter. Джерело: kozterkep.hu

Значна кількість робіт художника знаходиться в Угорській національній галереї, яка розташована у колишньому королівському палаці.

"Коронація Святого Стефана"

"Святий Стефан проповідує християнську релігію".

Виставка робіт І. Рошковіча у Будапешті, 1892 рік

І насамкінець дві графічні роботи Ігнатія Рошковича, які він зробив під час побуту в Ужку.