zommersteinhof: (Default)
 На рисунку справа - московська Красна площа,
на якій "лежат ниц" московські стрільці (1654 рік).
А на фото зліва - Рамадан у Москві у 2010 році!

Engraving_

Справа - фрагмент рисунку з альбому 1661-1662 Августина Мейєрберґа «Святкування Вербної Неділі на Красній площі, у 1654 році» (
historydoc.edu.ru/catalog.asp)
zommersteinhof: (Default)
Цілком симпатичний російський краєвид...
Поле, будиночки, лісопосадка...
Це село Архангельскоє в Башкірії. Координати: 54.419625, 56.782256.



Але якщо поглянути на це з неба, або просто на Google maps,
то можна побачити, що ця лісопосадка несе в собі "послання для майбутніх поколінь"...
Тепер цей лісок трохи виріс і "запухнастився", але є старенкі фото, на яких чітко видно це "послання":



zommersteinhof: (Default)
Війни і збройні конфлікти, в яких брали участь військовослужбовці
Московії, Російської імперії, РСФСР, СРСР та РФ.

Список створено на базі статей:
- Где и когда воевали СССР и РФ: весь список
- Ті, для кого війна - це мир
- Ветераны каких воен живут в России

Звичайно, неможливо спрощено перерахувати усі збройні конфлікти, тому що деколи це були великі війни, а деколи збройні конфлікти інших країн, в яких російські військовослужбовці брали участь в якості інструкторів та спеціалістів для техніки.

 

Читати далі... )


zommersteinhof: (Default)

10411842_883196068384456_3548738249063089761_n (700x406, 274Kb)

Картина І.К.Айвазовського «Роздача продовольства», написана художником в 1892 році - одна з тих, які є небажаними до показу в сучасній Росії.

На російській трійці, завантаженій американськими продуктами, стоїть селянин, гордо піднімаючи над головою американський прапор. Жителі села розмахують хустками і шапками, а деякі, впавши в придорожній пил, моляться Богу і віддають хвалу Америці за допомогу. Картина присвячена американської гуманітарної кампанії 1891-1892 років, в допомогу голодуючій Росії.

Кому цікаво, то тут є трохи більше на цю тему: Айвазовский. Российско-американские сюжеты
zommersteinhof: (Default)
Медаль в пам'ять "Вічного миру" між Московією і Річчю Посполитою 1686 року, яку виготовив в Італії Giovanni Battista Guglielmada (1667-1689), художник при папському дворі.

На аверсі - портрет короля Яна ІІІ Собеського, оточений латинским титулом короля.
На реверсі  - Собеський и царівна Софія Олексіївна, які тримаються за руки і попирають ногами півмісяць.
Тут же напис в латині: PAX FUNDATA CUM MOSCHIS (мир підписаний з Московією),
а внизу, в обрізі медалі: DECENNALIA AUG. (славне десятиліття) [з дня коронації Я. Собеського в 1676 р.]




Джерело:  ОНГЭ, инв. № РМ 19, ИМ 6085; бронза, 64 мм. Е. Hutten-Czapsky, Catalogue de la collection des medailles polonaises, v. 1, Saint-Petersbourg- Paris, 1871, № 2523.




zommersteinhof: (Default)
"Перша приватна броварня" - це вже не зовсім українське пиво.
Вперше я про це здогадався, коли по телебаченні настирливо і дуже часто "пиляли" рекламу "У кожного є свій дар..."
Відчувалось, що рекламу зробили не у Львові і не на замовлення Львова.
Ніч, машина, енкаведисти - це все гулагівська атмосфера...
Для мене особисто ця реклама стала причиною відмови від пива "ППБ",
тобто на мене вона подіяла з точністю до навпаки.



Потім зустрів в мережі ось це:


Вікіпедія:

З 2013 року декілька сортів «Першої приватної броварні» почали вироблятися в Росії на потужностях Московської пивоварної компанії, що як і ППБ входить до складу активів групи компаній Oasis CIS.

«Перша приватна броварня» була створена в 2004 році родиною Андрія Мацоли та залишалася винятково сімейним бізнесом до січня 2012 року. З того часу відбулося злиття компанії з ПБК «Радомишль», який належав міжнародній групі Oasis CIS. У результаті злиття, «Перша приватна броварня» сьогодні здійснює управління 2-ма пивзаводами — у Львові та в Радомишлі сумарною потужністю 2 млн гл пива на рік. Найбільшим акціонером компанії та її СЕО є українець Андрій Мацола, другий за величиною пакет належить ЄБРР. Решта акцій розподілені між концерном Oettinger і керуючими партнерами групи Oasis CIS

В свою чергу про Oasis CIS:

«Oasis CIS» — міжнародний холдинг, група компаній, що спеціалізується на виробництві пива та напоїв. Засновниками та основними власниками є російські бізнесмени Євген Кашпер і Олександр Лівшиць

До холдингу входять пивзаводи в Росії, Казахстані та Україні, а також завод із виробництва соку в Білорусі.

 





Твою ж мать...
zommersteinhof: (Default)
На своїй сторінці у Фейсбуці Юрій Винничук написав:
"В Червоному перці на Стрільців мені запропонували чеське пиво Жатецкі Гусь. Я кажу: Це російське пиво. Нє, то чеське.
Ну не став я більше сперечатися з офіціянтом, взяв собі бельгійське. Але чимало людей і справді думають що це чеське пиво, а насправді російське. В Чехії такого пива не існує. А гусак чеською буде ГУСА, а такого слова гусь нема. І жодної легенди про гусака не існує, як то демонструє реклама. А на етикетці не краєвид міста Жатец, а Кенігсберга.
Кацапи лізуть до нас усіма дірами і безліччю фейкових брендів."

Щодо Кенігсберга,
блогер nimbasanar зауважив, що на етікетці пива використано знамениту довоєнну панораму пруського міста. Тільки, щоби на етікетці помістились букви, рекламодавці пообрізали шпилі і вежі старого міста.



Крім того в тому, що пиво російське, можна впевнитись на сторінці design-for-business.ru

Цитата з цієї сторінки є більш ніж красномовна:
""Название «Zatecky Gus» - это фантазийное название – Zatecky – Жатецкий (место – Жатец, откуда родом хмель, идущий для производства этого сорта пива), Gus – Гусь. Но на чешском языке гусь – houser, поэтому название Gus короче и понятней для российской аудитории."



zommersteinhof: (Default)
Перше велике газове родовище в Україні — Дашавське — було відкрите 1913 року. Галичина тоді була одним із найбільших у світі "вуглеводневих" регіонів. В радянські часи разом із Саратовським (Поволжжя) Дашавське родовище стало одним із двох основних джерел постачання газу до Москви.

Зображення

У 1954 році збудовано рекордну за довжиною і потужністю трубу "Дашава-Київ-Брянськ-Москва" (довжина — 1302 км, діаметр — 530 мм). А після побудови газогонів до Білорусі, Прибалтики та Польщі Україна стає одним з найбільших експортерів газу в Європі.

Цитата з energetika.in.ua/ru/books/ "С 1951 г. украинский газ начал поставляться в Россию. В 1960 г. прикарпатский газ получила Беларусь (г. Минск) по магистральному газопроводу Дашава–Минск длиной 1725 км. Со временем этот газопровод был продолжен до Вильнюса и Риги. В 1966 г. украинский газ получила Молдова. В следующем году началась подача газа в бывшую Чехословакию, в 1968 г. – в Австрию, в 1974 г. – в Италию и Болгарию через территорию Румынии, в 1975 г. – в Венгрию."

1975-й — рік розквіту українського газовидобутку. В Україні видобуто (!) 68,7 млрд куб. м газу, республіка експортує енергоресурси до Росії, Білорусі, Литви, Латвії, Польщі, Чехословаччини.

У 1970-х роках відкрито гігантські поклади газу на заході Сибіру, на початку 1980-х звідти прокладено магістральні газопроводи "Уренгой-Ужгород", "Союз", "Братерство". В УРСР зосереджені флагмани наукової думки у сфері видобування і транспортування газу — НДІ "Трансгаз" та "Укргазпроект" (Київ), "ПівденНДІДіПроГаз" (Донецьк).

Скорочений варіант статті екс-директора підприємства "Укрбургаз", кандидата геолого-мінарологічних наук Михайла УЛЬЯНОВА про історію українського газовидобування у XX сторіччі й зараз.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/02/16/73445/
zommersteinhof: (Default)
"Однакож мы здесь промышляем помалу..."
(з листа Петра І з Жовкви до Петербурга)



Данський посланник при Петрі Великому Юст Юль (дат. Just Juel) у своїх «Записках…» від 28 травня 1710 року, в розділі «Цар лікується в Літньому саду» написав:

«Ища спокойствия и тишины, он удалился в дом, построенный в его новоразбитом саду, где стоит с лишком 30 больших мраморных статуй художественной работы, в том числе бюсты покойного короля Польского Собеского и его жены. Статуи эти вывезены из садов Польских магнатов. Вообще, большая и изящнейшая часть предметов роскоши, находящихся у Петербургских вельмож, Польского происхождения» [1]

 

В 1986 році С.О. Андросов висловив припущення про те, що статуї роботи скульптора Т.Квеллінуса могли знаходитися в Олеському замку, котрий у другій половині XVII ст. належав Яну Собеському і саме в цей час був оформлений статуями і погруддями. Пізніше скульптури зникли і, згідно даних, які надав С.О. Андросову директор Львівської картинної галереї Борис Возницький, були вивезені до Петербурга у 1707 році.
Ця версія, вважав С.О. Андросов, підтверджується також історичними фактами: на початку 1707 року цар Петро І був присутній на сеймі у Львові і у Жовкві, можливо, цар також побував у Олеському замку і в Підгірцях. В це час, судячи по його переписці, він дуже цікавився і займався устроєнням свого «огорода» і, ймовірно, набув скульптури з парку Олеського або Підгорецького замків.

Невідомо, у який саме спосіб набував Петро Перший кущі, дерева і скульптури, але досить двозначно звучить уривок з листа царя до Олександра Кікіна зі Львова від 19 березня 1707 року:

«...росписи от вас никакой не бывало о садовых вещах; однакож мы здесь промышляем помалу...» [3]

Прикладом "промишляння" росіян в Польщі може служити лист Петра I до Б. П. Шереметева від 8 серпня 1707 року, в котрому цар наказує відправити в столицю дерева і кущі, накопавши їх в Острозі або в Жовкві, чи в Яворові, бо ж там сади великі і цих дерев багато:

«По получении сего писма в Остроге или где сышетца около Острога в садах вели накопать букзбому сажен сто и несколко возов бязу и пошли с сим посланным чрез Киев на Луки Великие. Буде же около Острога в садах нет, то пошли в Жолкву или в Яворово и вели накопать там, понеже там сады изрядные и оных дерев доволно». [3]


Читати далі... )


zommersteinhof: (Default)



09.10.2014.  
5 рублів серії "70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років":
Львівсько-Сандомирська операція.


Банк Росії 9 жовтня 2014 року в рамках емісійної програми випустив пам'ятну монету з недорогоцінного металу номіналом 5 рублів серії "70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років": Львівсько-Сандомирська операція.


На лицьовій стороні монети в центрі розташовано позначення номіналу монет в два рядки "5 РУБЛЕЙ", нижче - напис "БАНК РОССИИ", під нею рік карбування "2014", зліва і праворуч - стилізований гілка рослини, в правій частині монети - товарний знак монетного двору.
 
На зворотному боці монети в центрі розташовано рельєфне зображення фрагмента меморіалу "Монумент Слави" в м Львові, по колу є написи: "ЛЬВОВСКО-САНДОМИРСКАЯ ОПЕРАЦИЯ" и "ВЕЛИКАЯ ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ВОЙНА 1941-1945 ГГ.", розділені двома зірочками.


Джерело: Центральний Банк Російської Федерації

zommersteinhof: (Default)


Фото неизвестного офицера из ателье А.Здроздовского (Белосток, 1944 год)

Сергей Пясецкий

ЗАПИСКИ ОФИЦЕРА КРАСНОЙ АРМИИ

 (Отрывок)

 Ну, ничего. Сидим себе и беседует довольно культурно, то о погоде, то об урожае.

Я вижу, что и я их собачий язык немного понимаю. А чего не понимаю, то мне Мария Александровна сразу переводит. И всё бы было хорошо, но одна из них (та старшая, пани Зофия), говорит мне на ломаном русском языке:

- Пан лейтенант, а долго вы пробудете у нас в Вильно?

Очень мне этот вопрос не понравился. Сразу понял, что она хотела хитростью, от красного офицера, узнать о стратегических намерениях высшего командования. Но я её тут же раскусил. Знаем мы фашистские уловки! Так что я сказал очень любезно и спокойно, хотя, собственно говоря, за такое надо с ходу бить по морде:

- Сколько нам захочется, столько и пробудем.

А она снова:

- Пан лейтенант, а вам нравится наш Вильно?

Я заскрипел зубами. Издевается, холера, надо мной, красным офицером и порядочным большевиком. Уже второй раз меня "паном" назвала. Но я стиснул под столом кулаки и стараюсь держаться.

- Во-первых - говорю я - не Вильно, а Вильнюс. Вот что. Во-вторых: не ваш, а наш. В-третьих: мне он совсем не нравится, потому что никакой культуры нет. Даже на вокзале нет вошебоек. Что же это за жизнь! Что же это за гигиена! Что же это за культура!

Тут вмешалась Мария Александровна и говорит так чисто по-русски... это очень подозрительно и надо будет сообщить об этом в НКВД. Так вот, говорит она:

 - Вошебоек у нас в самом деле нет. Но потому, что у нас нет вшей. Так что зачем нам вошебойки!

Сами вы как вши - подумал я и говорю:

- Вошебойки являются санитарным и гигиеническим оборудованием. Мышей у вас тоже может не быть, а вот, котов у вас всюду множество. Вот что.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Роман Сергея Пясецкого «Записки офицера Красной Армии» — это альтернативный советскому и современному официальному взгляд на события в Западной Беларуси. В гротескной форме в жанре сатиры автор от имени младшего офицера-красноармейца описывает события с момента пересечения советско-польской границы 17 сентября 1939 года до начала зачисток НКВД на Виленщине в 1945 году.
Роман был написан в 1948 году в Великобритании. Официально был запрещен в Польше практически до начала XXI века.
Весь роман можно прочитать здесь: 4itaem.com/book/387707/reader



Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 22nd, 2017 08:16 am
Powered by Dreamwidth Studios