zommersteinhof: (Default)
     Локальна залізниця Львів - Перемишляни - Бережани - Підгайці довжиною 140,4 км з колією шириною 1435 мм була збудована впродовж 1905–1909 років.


Фрагмент радянської мапи 1944 року

     Лінію провели так, що від магістралі Львів — Красне вона відгалужувалася в районі Кривчиць, далі йшла до Верхнього Личакова, де було збудовано Личаківський вокзал. Далі лінія йшла вздовж шосе через Винники і Підберізці до Миколаєва, звідки повертала на Куровичі, а далі через Лагодів і Коросно виходила до Перемишлян. Потім через Вовків, Біле, Дунаїв, Біще, Гиновичі, Бережани та Потутори виходила на Підгайці. Плани продовження до Монастириськ і Бучача так і не були реалізовані.
     У 1920-30-х роках для доїзду відпочивальників у рекреаційні зони Знесіння, Личакова і Винник на лінії курсували спеціальні відпочинкові приміські потяги. 
     У 1944 році відступаючі німецькі війська знищили лінію на відрізку від Винник до Підгайців. Після відступу Вермахту більшу частину колії не відновлювали, використавши частину рейок, шпали для військових потреб, і не переводили на прийняту в СРСР колію 1520 мм.
     Залишились діючими тільки дві невеликі ділянки: Бережани - Потутори та Знесіння - Личаків.
     Цю другу ділянку реконструювали і з 1968 року до Винниківського (тоді — Комсомольського) озера влітку ходили потяги, однак маршрут у 1970-х закрили. З 1990-х років цю лінію використовують для потреб дріжджового заводу «Ензим»: кілька разів на тиждень з Підзамче до Личакова курсує вантажний потяг.

     Треба зауважити, що цей відрізок проектував С. Равич-Косинський, автор багатьох складних залізничних дільниць, м. ін. Сколе-Бескид і Делятин-Воронєнко. Дільниця Підзамче-Личаків з кутом нахилу 25% тоді вважали за взірець проведення колії у складному терені.
    


Віадук у с. Погорільці. Фото 2014 р. Автор: Stanislav Klosovskyi, Wikipedia.

Джерела: 
  1. Залізниця Львів — Підгайці
  2. Inżynier kolejnictwa Stanisław Nikodem Kosiński herbu Rawicz

zommersteinhof: (Default)
     У селі Лазещина на Закарпатті у кінці XIX століття було збудовано залізничну станцію Зімир (Zimir). Назву взяли від притоки річки Лазещини. Як видно, це був великий будинок, який мав ще й додаткову альтанку для пасажирів. Він знаходився дещо північніше сучасної станції, майже навпроти старенької церкви. Не знаю, чому він не зберігся. Можливо, був зруйнований під час Другої світової війни. 


Станція Зімир у австро-угорські часи. Фото надав Ivan Buntushak


Станція у часи Чехословаччини


Вид станції у 1935 році. Фото з сайту 
uzhgorod.net.ua


Селяни біля церкви. За одним з чоловіків видно станційний будинок. Фото надав Ivan Buntushak

    Про інший будинок, який іще донедавна був станцією, пишуть, що його збудовано у 1935 році, і він є пам'яткою архітектури. Проте у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України село Лазещина взагалі не згадується. Тож можна припустити, що у довоєнні часи це був один з допоміжних будинків станції і сумнівно, що він являє якусь архітектурну цінність. Проте він був "людською цінністю"!


Станційний будинок у 2012 році. Світлина з сайту railwayz

    Пам'ятаю зимові походи на чорногірські вершини Петрос і Говерлу, які починались і закінчувались на станції в селі Лазещина. Головну мету подорожі - Говерлу - було видно вже з перону (якщо його можна було так назвати).



Вид на Говерлу. Світлина з сайту railwayz

    А так виглядає Говерла з села Лазещини, якщо пройти в сторону Чорногори всього лиш один кілометр. На цій світлині також видно маленький приміський потяг. Колись у Лазещині зупинялись тільки три потяги: приміські "Рахів - Івано-Франківськ" і "Рахів - Коломия", а також найважливіший для львів'ян - "Рахів - Львів".



Вид на дизельний потяг на тлі Говерли. Автор світлини Kajetan Orliński

    Потяг Рахів-Львів прибуває сюди після опівночі. Тому туристи довгими зимовими вечорами затримувались у якійсь колибі в лісі, щоби провести вечір біля вогнища, а не в холодній станції, будинок якої не опалювався. За пів-години до прибуття поїзду станція оживала. Люди набивалися до залу очікування і ставало тепліше. І хоча пічка була зруйнована, а потім і взагалі розібрана, все ж  такий-сякий притулок для туристів і мешканців села станція давала.


  
Станційна кімната очікування з лавками, фундаментом пічки і касою у 2012 році. Світлина з сайту railwayz

    У 2013 році станційну будівлю Львівської залізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок (за іншими даними тепер це будинок відпочинку працівників "Укрзалізниці"). 

  
Світлина з сайту railwayz

    Натомість колишня станція тепер офіційно називається "зупинний пункт Лазещина", а для пасажирів збудовано павільйон, в якому немає нічого, крім лавки. 


Світлина з сайту ua-reporter.com

    Не уявляю, як можна під таким павільйоном взимку чекати на нічний потяг...
    Головний інженер Львівської філії "Укрзалізниці"
 стверджував, що зупинний пункт у Лазещині сьогодні відповідає усім нормативним вимогам, враховуючи той пасажиропотік, який тут фіксують [4]. Але насправді пасажиропотік став маленьким тому, що тут немає каси, а у поїздах далекого сполучення квитки не продаються. Тож треба або купити квиток заздалегідь, або їхати за 5 км в сусіднє селище Ясиня, де на вокзалі є каса (додам, що вночі до Ясиня немає чим доїхати). Протест депутатів Рахівської районної ради і їхнє звернення до Міністерства інфраструктури України нічого не дав...

    Хоча, якби депутати більше піклувались про людей, то виділили би кошти для утримання станції або хоча би збудували поряд таку-сяку колибу. Можна бути впевненим, що місцеві мешканці і змерзлі туристи були би їм вельми вдячні!..


Фотоколаж "Зупинний пункт Лазещина". Світлину хатки взято звідси: Зимний поход по Карпатам 2018

Корисні посилання:

  1. Депутати Рахівщини виступили проти закриття залізничної станції “Лазещина”. 2015 рік
  2. Залізничну станцію у Лазещині перетворили на базу відпочинку для працівників "Укрзалізниці". 2016 рік
  3. Лазещина (зупинний пункт). Вікіпедія. 
  4. Львівська Залізниця - Lviv Railway. Фейсбук
zommersteinhof: (Default)


Залізницю Львів - Ужгород збудовано поетапно у 1903-1905 роках:
- Львів - Самбір у 1903 р,
 
- Самбір - Сянки у 1905 р,
- Сянки - Ужгород у 1905 р/


Найцікавіший відрізок колії -  
від Сянок до Волосянки Закарпатської. 

- Довжина ділянки колії і час - 21 км за 40 хвилин  
- Відстань між станціями в прямій лінії - 8,37 км    
- Кількість тунелів - 7                                                     
- Найдовший тунель - 910 м (збуд. У 1980-х р.р.)          
- Сумарна довжина тунелів - 3 300 м                               
- Різниця висоти між станціями приблизно 350 м             
- Електрифікація ділянки - 1960-1970-ті роки 

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

October 2024

S M T W T F S
  12 345
678 9101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Apr. 23rd, 2025 08:32 am
Powered by Dreamwidth Studios