У селі Лазещина на Закарпатті у кінці XIX століття було збудовано залізничну станцію Зімир (Zimir). Назву взяли від притоки річки Лазещини. Як видно, це був великий будинок, який мав ще й додаткову альтанку для пасажирів. Він знаходився дещо північніше сучасної станції, майже навпроти старенької церкви. Не знаю, чому він не зберігся. Можливо, був зруйнований під час Другої світової війни.

Станція Зімир у австро-угорські часи. Фото надав Ivan Buntushak

Станція у часи Чехословаччини

Вид станції у 1935 році. Фото з сайту uzhgorod.net.ua
Селяни біля церкви. За одним з чоловіків видно станційний будинок. Фото надав Ivan Buntushak Про інший будинок, який іще донедавна був станцією, пишуть, що його збудовано у 1935 році, і він є пам'яткою архітектури. Проте у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України село Лазещина взагалі не згадується. Тож можна припустити, що у довоєнні часи це був один з допоміжних будинків станції і сумнівно, що він являє якусь архітектурну цінність. Проте він був "людською цінністю"!

Станційний будинок у 2012 році. Світлина з сайту railwayz
Пам'ятаю зимові походи на чорногірські вершини Петрос і Говерлу, які починались і закінчувались на станції в селі Лазещина. Головну мету подорожі - Говерлу - було видно вже з перону (якщо його можна було так назвати).

Вид на Говерлу. Світлина з сайту railwayz
А так виглядає Говерла з села Лазещини, якщо пройти в сторону Чорногори всього лиш один кілометр. На цій світлині також видно маленький приміський потяг. Колись у Лазещині зупинялись тільки три потяги: приміські "Рахів - Івано-Франківськ" і "Рахів - Коломия", а також найважливіший для львів'ян - "Рахів - Львів".

Вид на дизельний потяг на тлі Говерли. Автор світлини Kajetan Orliński
Потяг Рахів-Львів прибуває сюди після опівночі. Тому туристи довгими зимовими вечорами затримувались у якійсь колибі в лісі, щоби провести вечір біля вогнища, а не в холодній станції, будинок якої не опалювався. За пів-години до прибуття поїзду станція оживала. Люди набивалися до залу очікування і ставало тепліше. І хоча пічка була зруйнована, а потім і взагалі розібрана, все ж такий-сякий притулок для туристів і мешканців села станція давала.

Станційна кімната очікування з лавками, фундаментом пічки і касою у 2012 році. Світлина з сайту railwayz
У 2013 році станційну будівлю Львівської залізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок (за іншими даними тепер це будинок відпочинку працівників "Укрзалізниці").
Світлина з сайту railwayz
Натомість колишня станція тепер офіційно називається "зупинний пункт Лазещина", а для пасажирів збудовано павільйон, в якому немає нічого, крім лавки.

Світлина з сайту ua-reporter.com
Не уявляю, як можна під таким павільйоном взимку чекати на нічний потяг...
Головний інженер Львівської філії "Укрзалізниці" стверджував, що зупинний пункт у Лазещині сьогодні відповідає усім нормативним вимогам, враховуючи той пасажиропотік, який тут фіксують [4]. Але насправді пасажиропотік став маленьким тому, що тут немає каси, а у поїздах далекого сполучення квитки не продаються. Тож треба або купити квиток заздалегідь, або їхати за 5 км в сусіднє селище Ясиня, де на вокзалі є каса (додам, що вночі до Ясиня немає чим доїхати). Протест депутатів Рахівської районної ради і їхнє звернення до Міністерства інфраструктури України нічого не дав...
Хоча, якби депутати більше піклувались про людей, то виділили би кошти для утримання станції або хоча би збудували поряд таку-сяку колибу. Можна бути впевненим, що місцеві мешканці і змерзлі туристи були би їм вельми вдячні!..

Фотоколаж "Зупинний пункт Лазещина". Світлину хатки взято звідси: Зимний поход по Карпатам 2018
Корисні посилання:
- Депутати Рахівщини виступили проти закриття залізничної станції “Лазещина”. 2015 рік
- Залізничну станцію у Лазещині перетворили на базу відпочинку для працівників "Укрзалізниці". 2016 рік
- Лазещина (зупинний пункт). Вікіпедія.
- Львівська Залізниця - Lviv Railway. Фейсбук