Zommersteinhof

     Якось так сталось, що до гурту відомих митців світла і тіні не потрапив фотограф Тадеуш Догналік. Його прізвище зустрічається тільки під світлинами, але біографія залишається нерозкритою.

    З квартального видавництва Польського Туристично-Краєзнавчого товариства (далі - ПТТК) "Gościniec" 2007 можна дізнатись, що Тадеуш Догналік (1908–1992) був професором, викладачем романістики, гірським туристом, членом Польського Татранського Товариства (ПТТ) з 1934 р., Польського Краєзнавчого Товариства (ПКТ) з 1935 р., ПТТК з 1951 р., почесним членом ПТТК з 1985 р. Тут треба пояснити, що почесний член ПТТК – це найвища відзнака, яка присуджується рядовим членам товариства, що зробили особливий внесок у розвиток туризму та краєзнавства в Польщі. Також в квартальнику згадуть, що усі свої колекції світлин Догналік подарував Центру Краєзнавчої фотографії  (CFK PTTK) у м. Лодзь (Польща), а також те, що він був фотографом, зокрема, подорожей Мечислава Орловича.

     Кожен, хто цікавився біографією і діяльністю Мечислава Орловича, погодиться, що бути фотографом його подорожей безумовно було найвищою нагородою в житті Догналіка. До речі, автором фото М. Орловича у Вікіпедії є Тадеуш Догналік.

    Як кожен фотограф він рідко потрапляв у кадр, а якщо і потрапляв, то губився у натовпі туристів. Проте є світлина,  на якій всього лиш чотири постаті і всі підписані. Зліва стоїть молодий 26-літній Тадеуш Догналік, далі – М. Міллер, М. Орлович і Є. Парчевський.

Водоспади Зимної Води у Словацьких Татрах, 1934 р. Автор Ян Ярошинський. Джерело: Т. Ковалик «Серпневі мандрівки Мечислава Орловича»

    Тепер, завдяки окулярам і характеристичній зачісці, не складно впізнати Догналіка на інших фотографіях. На наступній світлині, знову ж авторства Яна Ярошинського, бачимо групу туристів перед притулком в Славському. Зліва – Мечислав Орлович, а крайній справа – Тадеуш Догналік.

Мандрівна група М. Орловича в Славському, 1936 р. Автор Ян Ярошинський. Джерело: CFK PTTK

    На наступному фото бачимо знову групу туристів. Підпис свідчить, що автор цієї знимки Догналік, але очевидно, що Тадеуш сидить поряд з М. Орловичем позаду дівчат.

Мандрівники М. Орловича, 12.08.1938 р. Автор Т. Догналік (?). Джерело: CFK PTTK

     Придивіться іще раз до цього симпатичного хлопця і ви погодитесь з моїм припущенням.

Колаж з трьох попередніх світлин для порівняння

     Іще на одній світлині мандрівників на вокзалі в Яремче найлегше впізнати М. Орловича, завдяки його дивакуватій шапці – він стоїть другим справа. Натомість другий зліва – Т. Догналік.

Орлович з туристами в Яремче, 1935 р. Автор Ян Ярошинський. Джерело: wikipedia

    Мечислав Орлович - видатний польський мандрівник і краєзнавець - за своє життя пройшов приблизно 140 тисяч кілометрів. При цьому він настільки успішно заохочував людей до своїх мандрівок, що створений ним у Львові Академічний Туристичний Клуб почав складати неабияку конкуренцію відомим загальнопольським товариствам, як от ПТТ і ПКТ. М. Орлович теж робив фотографії, але увесь його спадок згинув у пожежі під час Варшавського повстання 1944 року. Натомість більшість світлин Т. Догналіка, які можна знайти в інтернеті, на жаль, дуже кепської якості, тому що вони зіскановані з праці Томаша Ковалика «Серпневі мандрівки Мечислава Орловича», виданої у 1989 р. у Варшаві.

    Подорожі М. Орловича були прерізними – одно- і багатоденними, на вузькоколійках, дарабах і пішки. Найбільш славними в історії туризму стали багатоденні серпневі мандрівки, про що свідчать дати під багатьма фотографіями.

Група М. Орловича біля мотодрезини в Мислівці, серпень 1938 р. Автор Т. Догналік. Джерело: FB

Мандрівка на дарабах по Черемошу під керівництвом М. Орловича, 13.08.1938 р. Автор Т. Догналік. Джерело: CFK PTTK

Сплав дарабами по Черемошу. Автор Т. Догналік. Джерело: Т. Ковалик «Серпневі мандрівки Мечислава Орловича»

      У своїх краєзнавчих подорожах М. Орлович обов’язково цікавився храмами. Сучасники згадували, що не було такої святині, щоби Орлович не знайшов ключ від церкви та не заліз на дзвіницю, щоби описати старовинний дзвін. Решта групи чекала, а присутні в подорожі фотографи робили свою справу. Отож, збереглись дві чудові світлини церкви і дзвіниці у с. Бистриця Надвірнянського району авторства Т. Догналіка.

Церква з дзвіницею в Бистриці. Поштівка, видавництво Książnica-Atlas, Львів. Автор Т. Догналік, 1939 р. Джерело: rescarpathica.pl

Дзвіниця в Бистриці. Автор Т. Догналік. Поштівка зі збірки Моніки Соболевської

      Звичайно етнографія теж була елементом краєзнавчих досліджень і фотографи не оминали увагою побут, господарські роботи, святкові події і просто вбрання горян, фіксуючи усе це  для наступних поколінь.

 Гуцули з Микуличина. Автор Т. Догналік. Джерело: CFK PTTK


Група гуцулів на Ігреці, 1939 р. Автор Т. Догналік. Зі збірки Анджея Вельохи

     Гірські притулки (пол. схрониська) теж звичайно потрапляли на світлини і тепер являють собою історичні свідоцтва розвитку туризму в наших Карпатах. До прикладу, на двох наступних світлинах – притулок під Довбушанкою. Перший притулок існував у 1-й половині 1930-х років і був просто мисливською хаткою на полонині Нижній, адаптованою під потреби туристів. У 1936 р. неподалік в долині р. Зубринка рушило будівництво нового притулку, значно більшого і комфортнішого. Будівлю було закінчено у 1939 році, але подальшу його долю обірвала війна. Цікаво, що це місце досі називається Новобудова.

Притулки під Довбушанкою. Автор Т. Догналік. Джерело: gorskieopowiesci

    На наступних світлинах бачимо притулок під Смотричем в Чорногорі і групу туристів (четвертий справа – М. Орлович) при вході до притулку на полонині Рущині в Ґорґанах. Перше фото цікаве тим, що на ньому зафіксовано момент будівництва притулку.

    Кожен гірський волоцюга погодиться, що цих двох притулків шалено бракує на так популярних туристичних маршрутах у Ґорґанах і Чорногорі.

Притулки під Смотричем (Джерело: CFK PTTK) і на пол. Рущині під Сивулею. Автор Т. Догналік. (Джерело: wikimedia)

    Не менш цікавою є світлина, на якій можна оцінити наскільки великим і гарним був притулок Заросляк до його радянської перебудови.



Туристи з М. Орловичем біля притулку на Заросляку. Автор Т. Догналік. З архіву COTG

    Ґорґани попри свою неприступність завжди притягували до себе увагу туристів і науковців. Мандрівки М. Орловича поєднували в собі туризм і краєзнавство. Туристи деколи збирали зразки рослин і каміння для наукових закладів, а фотографи робили знімки, які потім доповнювали наукові дослідження, а також презентувались на виставках або ставали джерелом доходів, якщо з них робились поштові картки.

Ґропа і Дурня у масиві Братківської з перевалу Пантир, серпень 1936 р. Автор Т. Догналік. Джерело: poliart.biz

    У місячнику ПКТ ZIEMIA Rok 1938 у статті "Кедровим шляхом Ґорґан" М. Орлович написав: «У 1936 р. я перейшов Ґорґани на чолі мандрівки Варшавського відділу Польського Краєзнавчого Товариства. Професор Тадеуш Догналік з Ярослава виконав тоді кільканадцять гарних фотографій кедрів і кедрового лісу - з його світлин походять ілюстрації до цієї статті».

    Наступна світлина «Ґорґани. Кедри на тлі Ґрофи» була опублікована у цій статті, а водночас з’явилась на поштівках, які деколи можна зустріти на інтернет-аукціонах.

Ґорґани. Кедри на тлі Ґрофи, 1938 р. Автор Т. Догналік. Джерело: poliart.biz 

     Деякі довоєнні світлини досі є джерелом для науковців, котрі аналізують зміни, що відбулись за останнє століття з рослинним світом Карпат. Мова не про вирубки лісу або будівництво гірськолижних комплексів, а про натуральні природні процеси. На наступній світлині помітно, що гірська сосна (жереп) значно розрослась і, скажу вам, що деякі ґорґанські вершини раніше були значно доступніші, а тепер жереп часто-густо є непрохідною перешкодою для мандрівників.

 Орлович на г. Таупіш на тлі Сивулі, 1938 р. Автор Т. Догналік. Джерело: wikipedia. 

      А от світлина Т. Догналіка з т. зв. "Аркою Шептицького" при вході до резервату кедрової сосни стала основою для відновлення цієї арки, яка не збереглась до наших часів. Про її відбудову можна прочитати тут.

Арка Шептицького, 1939 р. Автор Т. Догналік. Джерело: wikimedia

    Можливо, найціннішою світлиною Т. Догналіка (я б сказав - його зоряним часом) є фотографія, на якій ми бачимо М. Орловича, письменника С. Вінценза і війта Жабйого-Верховини П. Шекерика-Дониківа.



М. Орлович, С. Вінценз і П. Шекерик-Доників. Автор Т. Догналік. З архіву COTG

    У серпні 1939 року, коли Німеччина вже вимагала від Польщі місто Ґданськ, Мечислав Орлович – з вірою в силу польського війська - організував довгу подорож в гори. Почавши зі Сколього, він закінчив її аж у Верховині. Мандрівка тривала від 6 до 28 серпня, а пройдений маршрут вважався класичним для Східних Карпат. Туристів зібралось досить багато, тож часом треба було ділити їх на частини і тоді одна з груп мандрувала під керівництвом Тадеуша Догналіка. Це була остання подорож Орловича і Догналіка по території нинішніх Українських Карпат (karpaccy.pl/Plaj_01).
    Очевидно, ательє Т. Догналіка працювало і під час його відсутності, оскільки під датою 10 серпня 1939 р. було випущено поштівку "Ґорґани. Кедри в Людвиківці". З неї ж дізнаємось, що фотоательє знаходилось у Львові на вул. Реваковича (нині Рєпіна), 18.

 

Ґорґани. Кедри в Людвииківці. Автор Т. Догналік.

    Після закінчення ІІ світової війни М. Орлович організував багато мандрівок в Судети, Мазури і по теренах Великопольщі. Працюючи у державному Комітеті до справ туризму, він доклав значних зусиль до покращення туристичної інфраструктури і ремонту існуючих притулків. При цьому одним з його найближчих співробітників надалі залишався Тадеуш Догналік.

     На сайті fotopolska.eu можна переглянути декілька післявоєнних світлин Догналіка (більшість не гірської тематики), з яких я представлю тільки дві – на них Догналік у 1950-60 роки дивився з польських Бєщад на недосяжні для нього, але так кохані Українські Карпати.

Вид з бєщадського Кшеменя на Галич, вдалині видніється Пікуйський хребет. Автор Т. Догналік. Джерело: CFK PTTK

Бєщади, полонина Царинська. Автор Т. Догналік.  Джерело: CFK PTTK

    Сподіваюсь, що ця публікація стане поштовхом для вивчення діяльності Тадеуша Догналіка і для відкриття його фотографічного спадку з «потаємних» не оцифрованих архівів.