Zommersteinhof

Перше перемир'я закінчилось 3 листопада. Стратегічне значення для обох сторін мав Головний двірець разом зі складами військової амуніції. 4 листопада січовики розпочали атаку, яка виявилась невдалою не стільки через опір польської сторони, скільки через незвичайну ситуацію, яка панувала на вокзалі.
Увесь двірець був заповнений демобілізованими солдатами, звільненими з таборів військовополоненими, голодними і змученими, які не розуміли, за що і для чого навколо них почався бій. Наступило неймовірне замішання. Крім того, було знайдено вагони з коньяком і горілкою.
Польський підпоручник Тадеуш Ніттман написав у своїх спогадах: "люди почали мені попросту розпливатись в руках" (ludzie zaczęli mi się po prostu rozpływać w rękach).
В цій ситуації Ніттман вирішив оголосити перемир'я. "Привели мене до якогось офіцера, - пише далі Ніттман.  - Прийняв мене гостинно, горілкою і ковбасою". Українець погодився на перемир'я, щоби не вести стрілянину серед беззбройного і здезорієнтованого натовпу.
Після цього, в загальному хаосі, польські і українські офіцери разом спробували навести порядок.
Поки вони цим займались, прийшов іще один польський загін, котрий, не знаючи про укладене перемир'я, зайняв Головний двірець.

Джерела:
M.Kozłowski "Między Sanem a Zbruczem", str. 146, 172
Tadeusz Michał Nittman, WALKI O LWÓW.



Головний Двірець у 1918 році

Під час останнього триденного перемир'я польський сержант Лєх з оборони вулиці Бема прийшов до зайнятих українцями казарм Фердинанда з акордеоном і горілкою. Забава тривала цілу ніч. Біля казарм на Городоцькій було розпалено вогнища, при котрих грілися разом поляки і українці, щохвилини піднімаючи тости. Як пише Роза Бейлі (Rosa Bailly, A City Fight for Freedom. The Rising of Lwów in 1918-1919, London, 1956), один з офіцерів заснув і вранці - тут же перед початком бойових дій - поляки занесли сплячого до його бойової позиції.
(M.Kozłowski "Między Sanem a Zbruczem", str.172)


Львів, кошари Фердинанда, 1918 р. Джерело фото: photomuseum.lviv.ua