zommersteinhof | Entries tagged with високий замок

Мова йде про маловідомий пам'ятник на одній з терас парку "Високий Замок".
Люди, яких можна тут зустріти, найчастіше або бігають, або прогулюються, або вигулюють собак. Мало хто ставить собі за мету прийти сюди заради світлини на тлі старовинного пам'ятника, мало хто теж помічає напівстертий напис на кам'яній брилі...

Камінь Собеського станом на 2020 рік. Світлина Zommersteinhof

Але раніше було інакше. Цей пам'ятник було встановлено у 1883 р. на честь перемоги короля Яна ІІІ Собеського над татарським військом на околицях Львова. Через 15 років у центрі міста було встановлено ще й чудовий пам'ятник самому королю, який тепер прикрашає польське місто Ґданськ. Львів'яни шанували короля, який часто бував у Львові і напевно любив наше місто. Тож обидва пам'ятники не були обділені увагою містян. А завдяки старим світлинам ми можемо побачити, як виглядав монумент раніше, а навіть зуміти прочитати текст на ньому.
На наступних світлинах 1915 року бачимо молодих чоловіків, що позують на тлі історичного напису. Суміщаючи ці світлини, можна повністю прочитати історичний напис (текст буде в кінці публікації).

Камінь Собеського станом на 1915 рік. Світлина Маріана Трача. Джерело: [1]

Наступне фото з 1930-х років, на жаль, має слабу якість і увесь текст неможливо прочитати.

Камінь Собеського станом на 1930-1939 роки. Колекція Ігора Котлобулатова. Джерело [2]

Але, на щастя, збереглись світлини Юзефа Трешки 1937-го року в чудовій роздільчій здатності. Можна помітити, що увесь монумент виглядав дещо інакше, мав таке-сяке огородження, сходи і явно був вищим, ніж зараз.

Камінь Собеського станом на 1937 р. Світлина Ю. Трешки. Copyright © Krzysztof Duda. Джерело [3]

Але найціннішим є те, що можна не тільки прочитати увесь текст, але помітити, що він відрізняється від попереднього. Можна припустити, що через швидке нищення пісковика через атмосферні впливи було вирішено піддати пам'ятний камінь і напис ґрунтовній реставрації.

Примітка: "в. к. литовський і т. д." є скороченням титулу Яна ІІІ Собеського - король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, лівонський, смоленський, сіверський і чернігівський, Захисник віри.

Наразі залишається загадкою, чому було змінено деякі фрагменти тексту. Проте це не так вже й суттєво. Найважливішим є те, що цей пам'ятник встановлено для вшанування захисника Львова короля Яна ІІІ, увічнення пам'яті про перемогу над татарською ордою, та ще й відкрито його на двохсоту річницю відсічі Відня! Який іще пам'ятник нашого міста має потрійне символічне значення?

Зараз для України настали важкі часи, в яких найближчими друзями виявились поляки і литовці, тож сподіваюсь, що після перемоги ми звернемо увагу на цей пам'ятник і відновимо напис про героїчного захисника Львова, короля Польщі та великого князя Литви і Русі Яна ІІІ Собеського.

Корисні посилання:

Одна з найдавніших фотографій Львова: вид на Високий Замок, 1869 рік. Автор - Юзеф Едер.

На світлині іще видно фрагмент муру Високого Замку, який залишився до нашого часу (лівіше від будиночка на верхній терасі).

Жартома можна сказати, що на світлині справа видно кафе біля паркінґу на вул. Кривоноса.
І тоді стає зрозуміло, де пізніше проклали траверсну дорогу до ресторану "Високий Замок", а також стежку, по якій в наш час йдуть сходи на верхню терасу Замкової гори.

У lvivcenter стверджується, що фото зроблено від "Червоного кляштора" (тобто з вул. Кривоноса, 6). Але це місце надто низько розташоване для позиції фотографа, адже на передньому плані видно дахи будинків, а отже, скоріше за все, це фото зроблено з пагорба над вул. Довбуша, 14. От тільки тоді не було дерев і новобудов...

Для кращого зрозуміння, де на фотографії знаходиться існуючий донині фрагмент муру Високого Замку додам іще дві світлини 1870-х років, зроблені з майбутньої верхньої тераси (автор світлин - Теодор Шайнок).

...

Текст взято звідси: Ярослав Ісаєвич «Альтана посеред раю»: Львів у 1582-1602 рр.

"Львів... лежить у такому місці, неначе, це альтана посеред раю... Як тільки трохи перейти через поріг, натрапиш на стільки дивовижних речей, що деінде треба було б подорожува- ти сотню миль, щоб таке ще побачити..." Так писав про місто Львів Мартін Ґруневеґ, купець, а пізніше монах, з походження німець з Ґданська, який жив у цьому місті два десятки років, починаючи від 1582 р.

"...Свою назву місто має від гори, під якою воно лежить. ["Князь цього краю" убив лева, що жив у яскині на горі, яку й тепер називають горою Лева. На знак цієї перемоги князь прийняв ім'я Лев, а зображення лева він взяв до свого герба]... Недалеко від згаданої левової яскині на віддалі пострілу є ще одна гарна гора. На цій горі князь Лев задумав спорудити замок і там встановити своє владарювання. І справді, це не тільки гарна гора, але й чудо світу. А в той час вона була ще більшим чудом, поки їй не зняли вершину. Гора височить посеред вільного простору, її з усіх боків далеко видно. З боку Любліна вона помітна ще перед Белзом, віддаленим понад 10 миль. Поки не було збудовано замок на горі, вона мала вигляд зрізаної піраміди й здіймалася, наче гора Сіпай посеред пустелі А тепер вона виглядає так, ніби їй зняли капелюх і замінили короною, як це видно на малюнку. [...]Хоч тепер замок виглядає зле, все ж видно, що князь Лев спорудив його з великою пильністю і великим накладом коштів. Він мав свій двір лише там.

Замок займає весь верх гори... Дорога туди, викувана в скелі., входить з південного боку на довгу і досить широку рівнину [...]. Там нема жодної будови, лише замкові мури. Тільки ліворуч, із заходу стоїть на краю дерев'яний цейхгауз, позначений №2. А праворуч від брами глибокий рів у твердому камені Понад ним - зведений міст до княжого палацу, який стоїть, покритий ґонтами, неначе великий будинок посеред замку і з'єднується з обох сторін з мурами. У цьому будинку є чудові зали, кімнати та інші приміщення усякого виду. Зверху велика каплиця, прикрашена на руський спосіб, у якій молився князь. Лише за нею, з боку міста є капличка з католицьким вівтарем. Обидві тепер порожні.

Всі двері, брами, ворота, вікна прикрашені різьбленим каменем. Коли перейти згаданий міст то під палацом веде прохід з брамою поза будинок. Тут опиняєшся на гарній і великій чотирикутній площі в кінці якої замок завершується двома великими півкруглими вежами (№ 3 на малюнку)... Ця площа чи двір має навколо по муру хід, вигляд з якого дає очам більшу насолоду, ніж можна було б уявити... На замку є велика маса староруської зброї-різних арбалетів, щитів, списів, шоломів тощо.

Коли князь закінчив замок і там став перебувати як на недоступному місці, люди почали називати за іменем володаря цей замок Львовом."

А непогано було б завершити "породільні муки" цього пам'ятника!
Славний козак Максим Кривоніс, може українець, може шотландець (за Крип'якевичем),
водночас - «полковник його королівської милості Війська Запорізького» (тобто польський королівський військовослужбовець)!
Єдиний вояк, що знеславив наш - ніким до нього не здобутий - Високий Замок!
Але наскільки великою була його козацька слава, настільки пам'ятник вийшов недолуго-недороблений...

Цей пам'ятний знак встановили на Високому Замку в далекому 1954 році. Але так деколи буває, що камінь з написом "Тут буде споруджено..." може стояти роками, десятиліттями, зарости травою, а потім зникнути.

Однак цей стовпець не заріс травою, можливо тому, що він був самодостатній, адже ніхто не планував поставити на ньому постать Кривоноса. Він був встановлений, щоби нагадувати про перемогу селянсько-козацьких загонів над польсько-шляхетськими загарбниками і здобуття козаками нашого Високого Замку.

Не хочу піднімати питання, хто в цій ситуації був загарбником (дивіться словник), бо не про те мова.

Пройшло майже пів-століття і у 1998 році було оголошено конкурс на проект пам’ятника Максимові Кривоносу. Найкращою пропозицією визнано проект скульптора Василя Ярича і архітектора Ярослава Трескота. Але справа застопорилась на іще 10 років.

Проект пам'ятника. Фото взяте з docplayer.net

У 2008 році президент Віктор Ющенко видає Указ про відзначення подій національно-визвольної війни XVII століття. План заходів передбачав "спорудження пам'ятників Богдану Хмельницькому та його соратникам у містах Сімферополі та Севастополі, в обласних центрах, інших населених пунктах..."
Відтак скульптор В. Ярич виготовив модель пам’ятника соратникові Б. Хмельницького в натуральну величину. Проект було підтримано і схвалено художньою радою. Орієнтовна вартість пам’ятника у бронзі виносила 450 000 гривень. Творці пам'ятника В. Ярич та Я. Трескот пожертвували на пам'ятник свій авторський гонорар, оцінений художньою радою в сумі 120 000 гривень. Але справа знову застрягла на невідомий термін...

В. Ярич і Я. Трескот. Фото взяте з docplayer.net

Допис 2020 року:

У лютому 2018 році була зареєстрована петиція "Встановлення повноцінного пам'ятника Максимові Кривоносу (до 370-річниці взяття Високого замку)". Напевно хтось зі львів'ян помітив, що пам'ятник - неповноцінний! Урочисте відкриття пам'ятника - згідно петиції - мало б відбутись вже у жовтні того ж року, але великого ентузіазму вона, вочевидь, не викликала, а відтак до липня зібрала тільки 10 підписів з 500 необхідних!
І справа знову зупинилась...

Шкода, що у нас не залишилось якогось іншого радянського пам'ятника, а то би ми зробили, як у Бердянську. Там у 2017 р. взяли та й переробили погруддя Фелікса Дзержинського! Просто "зголили" гостру борідку, видовжили та приспустили вуса, а також доліпили символічну вишиванку. Бо ж і так не відомо, як насправді виглядав Максим Кривоніс!