zommersteinhof: (Default)
 Зі статті "Skok na grób" з www.polityka.pl можна зробити висновок, що могила Францішка Стефчика на Личаківському кладовищі у Львові стала ще одним предметом ворожнечі між Асоціацією кооперативних банків Польщі і так званими SKOK-ами.
Автор статті розповідає, що кооперативні банки Польщі в складчину відремонтували пам’ятник на могилі свого покровителя Ф, Стефчика. При цьому організація SKOK не прийняла в цьому жодною участі. З часом пам’ятник поповнився ювілейними табличками від кооперативних банків Польщі. Керівництво SKOK-ів теж почало приїжджати на могилу, особливо після зміни бренду "SKOK" на "Kasa Stefczyka" (Каса Стефчика).



Можна припустити, що їм не сподобались таблички від конкурентів і вони звернулись до влади міста Львова і дирекції Личаківського кладовища з вимогою демонтувати таблички, які "спотворили" пам’ятник. "Могила - це не рекламний стовп", - аргументувало свою ініціативу керівництво SKOK-ів. В результаті таблички було демонтовано.

Ця історія з табличками викликає неприємні почуття. Опінія про SKOK-и в Польщі не найкраща, але тут, здається, вони мали рацію.
Не знаю, в якому стані був пам’ятник у 1990-х роках. Якщо ж напис - посвята від дітей - історичний, то встановлення таблички Кооперативного банку в Бродниці прямо на напис - це банальне варварство (фото 1-2). 

В статті 
"Skok na grób" представлено світлину ніби-то з 1999 року (фото 5), на якій теж видно, що на пам’ятнику нижче напису "SURSUМ СORDA!немає ані нижньої таблички, ані напису від дітей! Тільки внизу помітно невелику бронзову табличку від KZBS (Крайової асоціації кооперативних банків). Так само пам’ятник виглядає на світлині 2005 року з Вікіпедії  і на фрагменті світлини з 2011 року (фото 3).

.

Фото 1-2                                                            Фото 3

Тепер, здається, цих табличок 
немає взагалі! Принаймні так було після їх демонтажу у 2011 році, а на фото 2013 року (фото 4) ще можна помітити сліди від кріплення таблиці і не відреставрований напис від дітей.


Фото 4
Читати далі )
zommersteinhof: (Default)
Ludwik Grzymała Jabłonowski
"ZŁOTE CZASY I WYWCZASY"

"Późniejszy arcybiskup ormiański, Stefanowicz, gdy był kanonikiem, już wtedy siedmdziesiątletni starzec (żyl 105 lat) popadał chwilami w szały fanatyczne. Spowiednik wszystkich pań wielkiego świata, rozgorączkowywał je do śmieszności i dziwnemi okładał pokuty; tej zabraniał chodzić na teatr, tamtej chodzić na wieczory, jeszcze innej przyjmować wizyty, a niejedną obwlókł w włosiennicę lub zakonną kutę.

W wielkim poście zamieniał Lwów w pokutną celę, wesołe buduary obwlekały się kirem, z którego wyglądały trupie głowy, wytrzeszczające straszliwe zęby, pałały gromnice, a kobiety z rozpuszczonemi włosami, w szarych worach, obsypane popiołem, leżały krzyżem, zalewając się łzami, gotowe białe ciałka oddać pod hiszpańską pokutę (ulubioną zabawę Katarzyny Medycejskiej) byle uratować duszyczki. W końcu przebrało to wszystko miarę, na rozkaz ks. Samuela panie i myć i czesać się przestały, bladły, więdły i histeryczne miewały napady, więc ze strony bezbożnych mężczyzn czynna nastąpiła reakcja, niebogie kryć się z swemi szaleństwami musiały, ale chodziły z zapuchniętemi oczyma, cierpliwie znosząc srogie prześladowanie mężów, którym się małego paluszka nawet dotknąć nie pozwoliły, a gdyby Siemiradzki był wtedy odsłonił pochodnie Nerona, kto wie, czy która nie byłaby gromnicą podpaliła sama swojej sukni (oczywiście w przytomności męża), by żyjącą zapalać pochodnią.

Koniec tych histeryj był niespodziany a smutny. Pewna pani, chcąc swobodnie wypłakać łzy Magdaleny, kazała w Mikołajowie, w oberży urządzić pokutną celę, w której się z jakimś duchownym zamknęła na dłuższe rekolekcje. Na nieszczęście Ascherot czy Lucyfer, bo któż inny? szepnął o tem generałowi Wartensleben, ten gbur, roszczący sobie dziwne prawa do pani, wpadł niespodzianie, znieważył święte schronienie i zbyt po huzarsku zakończywszy rekolekcje, wyniósł rozpaczającą pokutnicę z katakomb, usłał na sankach i jednym galopem cudnej wilczatej, moskiewskiej czwórki odwiózł do Lwowa.

Podanie ludowe milczy jakim sposobem duchowny ojciec dostał się do domu. Takie bezbożne wystąpienie mniej lub więcej uprawnionych Dioklecjanów, złamało opór pań. Zimną wodą obmyły zapłakane oczęta, w ubieralniach zawoniał znowu Cooll-Crem i kolońska woda, szatany się uśmiechnęły i znowu wszystko iść zaczęło dawnym grzesznym torem. Sam ks. Stefanowicz był bogobojnym, spokojnym pastelem, a potem świątobliwym biskupem."


Zdjęcia z www.wiki.ormianie.pl/index.php/Samuel_Cyryl_Stefanowicz
zommersteinhof: (Default)
Тут я вирішив позбирати різні "крупинки" інформації про "сплячу красуню" Личаківського цвинтаря.



 1. П. Христина Харчук: "за документами цвинтаря - Регіна, † 1885 р. (за церковними книгами парафії св. Андрія - Юзефіна, † 1886 р.) та її 7-річний син Вітольд, † 1890 р.: "Księgi cmentarne notują, że w tym grobowcu spoczywa Regina Markowska, nieżyjąca od 1885 r. Według metryki kościoła św. Andrzeja i źródeł prasowych została tu pochowana Józefina (Józefa) z Teimerów Markowska, żona adiunkta sądowego, która zmarła na gruźlicę 5 lutego 1886 r. W jej grobie pogrzebano też w lutym 1890 r., co potwierdzają również księgi cmentarne, jej 7-letniego synka".

2. Книга похоронів, парафія св. Андрія, 1886 р. Акт № 22. Померла 5 лютого, похована 7 лютого. Адреса: Сакраменток 4. Josephina Markowski nata (дівоче) Taimer. Лишився вдовець Людвік, адьюнкт суду (останній рядок складно прочитати). Жінка, католичка. Років 24. Причина смерті: туберкулоз.



3. Книга похоронів, парафія св. Андрія, 1890 р., Акт № 151. Witold Markowski, син Людвіка та Юзефи Таймер (Theimer), помер 3/2, похований 5/2, адреса Баторего 26; католик, мужчина, 7 років. Причина смерті: менінгіт



4. 
zommersteinhof: (Default)

   Фото 1. Пам’ятник Марковській (cudaswiata.pl/). Фото 2. Сучасний стан ( fotoforum.gazeta.pl)

   Джерело текстуhttp://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=9&t=2332&start=100

   Каждый, кто хоть раз посетил Лычаков, не мог без трепета пройти возле знаменитого надгробия Катажины Марковской, которое львовяне любовно прозвали "Спящей Красавицей". Сколько я не "лопатил" инет, как на наших, так и польских сайтах, к сожалению, почти никакой информации об этой личности не нашел. Пришлось мне собрать все когда-то найденные разрозненные  данные и попробовать написать биографию этой актрисы, несколько приукрашенную и, естественно, с толикой вымысла. Поэтому точнее это эссе определить как легенду.

Итак, начнем.


   Скульптура Ангела Боли, стоящая у ее изголовья была повреждена во время бури упавшим на нее деревом в 1958 г. Местные совет, городские власти посчитали не целесообразным восстановление скульптуры на польской могиле, поэтому остатки ее были разобраны и сегодня надгробие экспонируется в таком виде без Ангела. 

Читати далі... )
zommersteinhof: (Default)
Piccy.info - Free Image Hosting
В книзі С.Ніцєї "Цвинтар Личаківський у Львові" написано, що цей "пам'ятник, напевно найкрасивіший, сплячої молодої жінки поставлено на гробівці Людвика Марковського, судового адьюнкта та його дружини Катерини". В інтернет-статтях вже не згадують Людвика Марковського, а тільки "сплячу красуню", яку найчастіше називають Регіною (у Вікіпедії - Юзефою). Цікаве,хоча й не надто достовірне, ессе про Марковську можна почитати тут.


Але ніде ні слова про пана Кароля Лайбшанґ де Шартенбурґ (Karol Leibschang de Schartenburg), про якого написано на одній зі сторін постументу (місце, обведене червоним), а дещо нижче - "Prosi o pozdrowienie anielskie":


Piccy.info - Free Image Hosting

На збільшеному фрагменті цього фото можна прочитати, що пан Кароль помер у 1922 році. Розшифрувати решту, здається, вже неможливо...

Читати далі... )

Час покаже, може в нових виданнях про Личаківський цвинтар не тільки вкажуть правильне ім'я Катерини-Регіни-Юзефи, але теж і згадають про родину Лайбшанґів з Шартенбурґа...

Додатково про Марковську:
Реґіна Юзефина Марковська
Міфи Львова. Легенда про "сплячу красуню" Катажину Марковську
zommersteinhof: (Default)
   У Львові на Личаківському цвинтарі є чудовий нагробок Закрейсів-Трушковських, біля якого зазвичай починаються екскурсії по кладовищу. Розповідь екскурсоводів концентрується на скульптурі плачки, яка увінчує гробівець. Адже про самого Владислава Трушковського, героя війни в секторі Газа, відомо дуже мало.
   Польські статті загалом обмежуються багатою інформацією щодо авторів пам'ятника і скупою інформацією щодо похованих під ним людей  (digi.ub.uni-heidelberg.de):

   Najpiękniejszy nagrobek okresu międzywojennego na Cmentarzu Łyczakowskim stanął na grobowcu rodziny Zakrejsów i Truszkowskich. Pomnik ten składa się z czterech zasadniczych elementów, każdy innego autorstwa. Na wysokim postumencie, wykonanym z czarnego marmuru przez Henryka Periera, umieszczono, odlaną z brązu, piękną rzeźbę bolejącej żałobnicy dłuta Jana Juliana Nalborczyka (1870-1940). Jest to jedyne na Cmentarzu Łyczakowskim dzieło osiadłego w 1908 r. we Lwowie profesora Politechniki, znakomitego pedagoga i organizatora lwowskiego środowiska plastycznego.

Warto przypomnieć, iż Nalborczyk zajmuje znaczące miejsce w dziejach polskiego medalierstwa. Był też autorem licznych popiersi wykonanych w brązie, marmurze, drewnie, m. in. Kasprowicza, Sienkiewicza, Przybyszewskiego, Kopernika, Sabały. Szeroką popularność przyniósł mu pomnik Tytusa Chałubińskiego z postacią górala Sabały.

    Na pomniku Zakrejsów i Truszkowskich znajduje się też płaskorzeźba z brązu dłuta Sołtysa przedstawiająca rycerza w zbroi średniowiecznej klęczącego przed wejściem do grobu Chrystusa w Jerozolimie. Pod nią umieszczono dużych rozmiarów, ozdobioną herbami, tablicę wykonaną z brązu w słynnej warszawskiej firmie braci Łopieńskich. Wytłoczony na tablicy napis informuje: „W Jerozolimie w katakumbach o.o. Assumpcjonistów spoczywa snem wiecznym Władysław herbu Dragosław Truszkowski rycerz grobu Chrystusa, kapitan-komendant artylerii wojsk austriackich na froncie tureckim, poległ śmiercią bohaterską w bitwie pod Gazą dnia 26 III 1917 r., odznaczony licznymi austriackimi, niemieckimi i tureckimi orderami".


Нарешті пошуки в інтернеті увінчались успіхом - знайшлось цікаве дослідження угорського дослідника історії: 

Капітан Владислав Трушковський героїчно загинув в боях в секторі Газа в 1917 році в якості головного коменданта австро-угорської артилерійської дивізії.
Владислав Трушковський був родом зі Львова, а його пам'ятник знаходиться на Личаківському цвинтарі. Тим не менш, сам капітан похований в зовсім іншому місці.


Фото 1: Австро-угорські війська залишають Єрусалим, 1916 рік. У першому ряді другий вершник зліва, швидше за все, капітан Трушковський
Читати далі... )Фото 11. Бронзовий барельєф і таблиця на кенотафі
zommersteinhof: (Default)
Нарешті на небі з'явиться святий фінансист!

До архиєпископа Львівського РКЦ Мечислава Мокшицького звернулися польські науковці з проханням розпочати беатифікаційний процес Францішка Стефчика – засновника кредитних спілок. Цю ідею керівництво Наукової Ради Кооперативного Наукового Інституту з Польщі озвучило 2 грудня 2011 року у Львові під час вшанування 150-ліття від дня народження Стефчика. Пропозицію підтримав також Голова Львівської церковної кредитної спілки «Анісія» Володимир Сидоровський.

Францішека Стефчика (1861-1924) називають «батьком кредитних спілок». Він створив модель кредитної кооперації, активно сприяючи розвитку сільських господарств. Францішек Стефчик дотримувався християнських чеснот в своїй діяльності. 
Джерело:
risu.org.ua




Franciszek Stefczyk (1861–1924) zainicjował i organizował gminne kasy oszczędnościowo-pożyczkowe. W 1890 r. założył pierwszą na ziemiach polskich spółdzielnię oszczędnościowo-pożyczkową w Czernichowie koło Krakowa. W latach 1899-1918 był dyrektorem Biura Patronatu dla Spółek Oszczędności i Pożyczek przy Wydziale Krajowym we Lwowie. Od 1918 r. kierował Centralną Kasą Spółek Rolniczych. Był inicjatorem, współtwórcą i prezesem Związku Spółdzielczości Rolniczej.

We Lwowie w 2012 roku rozpocznie się proces beatyfikacyjny Stefczyka    

List z prośbą o wszczęcie procesu beatyfikacyjnego Franciszka Stefczyka, współtwórcy polskiej bankowości spółdzielczej, przekazała arcybiskupowi lwowskiemu Mieczysławowi Mokrzyckiemu Rada Naukowa Spółdzielczego Instytutu Naukowego z Polski.

W ramach obchodów 150-j rocznicy urodzin Franciszka Stefczyka 2 grudnia w hotelu „Leopolis” odbyło się uroczyste posiedzenie Rady Naukowej Instytutu, na które został zaproszony też metropolita lwowski. O tym, że Stefczyk opierał swoją działalność dla dobra wspólnego na zasadach chrześcijańskich, mówił – w świetle odnalezionych dokumentów – Marcin Konik-Korn, wicedyrektor Wydawnictwa Benedyktynów TYNIEC z Krakowa. Prelegent poinformował, że zebrano już dokumenty i korespondencję Stefczyka. Abp Mokrzycki dał wyraz radości z propozycji rozpoczęcia procesu beatyfikacyjnego. Zapowiedział jednak, że nie można go rozpocząć od razu, gdyż najpierw trzeba uzyskać zgodę Kongregacji ds. Kanonizacyjnych w Rzymie.

Zdaniem inicjatorów beatyfikacji Franciszka Stefczyka, jest on postacią nie tylko historyczną, ale także niezmiernie żywą, ważną w chwili obecnej. Zaznaczono, że spółdzielcza Kasa im. Franciszka Stefczyka liczy 750 tys. członków. Jest to największa spółdzielnia w Europie pod względem liczby członków.

Джерело: www.isakowicz.pl

Від себе додам, що потужна польська фінансова структура під назвою "Каси Стефчика" забезпечує безбідне існування медіальних "Радіо Марія" і телебачення "Trwam", які, крім справ релігійних, мають сильний вплив на політичну свідомість віруючих поляків.

Тобто, святість Франтішка Стефчика сильно пов'язана з фінансами, політикою і релігією. І складно зрозуміти, чого тут більше...



Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 22nd, 2017 08:13 am
Powered by Dreamwidth Studios