Фрагмент війни за Львів 1918 року (3)
Jul. 20th, 2015 11:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Найважчі бої за Львів точилися на околицях Львова.
Третього листопада українці здобули, зайняту напередодні поляками, радіо-телеграфічну станцію в Козільниках. Там оборонялось, витримавши три потужних атаки січовиків, 15 добровольців під командуванням улана Людвіка Копця.
Позиції були взяті, коли в живих залишилось три оборонці, котрі вистріляли останні набої.
Українці поховали загиблих з військовими почестями, а героїчного командувача відпустили після того, як він дав слово честі більше не приймати участі в боях.
(M.Kozłowski "Między Sanem a Zbruczem", str. 146)

На жаль, Людвік Копець (псевдонім "Віктор") не дотримав слова. Після звільнення перенісся в район Рясної і продовжив свою військову справу. Пізніше, під час бойового випаду на Кульпарків, знову потрапив до неволі і був розстріляний.
Після закінчення війни, його було ексгумовано і перепоховано в катакомбах на Цвинтарі Орлят.
Про нього більше - в книзі S.Nicieja, Cmentarz Obrońców Lwowa, Wrocław - Warszawa - Kraków 1990, s. 286
Третього листопада українці здобули, зайняту напередодні поляками, радіо-телеграфічну станцію в Козільниках. Там оборонялось, витримавши три потужних атаки січовиків, 15 добровольців під командуванням улана Людвіка Копця.
Позиції були взяті, коли в живих залишилось три оборонці, котрі вистріляли останні набої.
Українці поховали загиблих з військовими почестями, а героїчного командувача відпустили після того, як він дав слово честі більше не приймати участі в боях.
(M.Kozłowski "Między Sanem a Zbruczem", str. 146)

На жаль, Людвік Копець (псевдонім "Віктор") не дотримав слова. Після звільнення перенісся в район Рясної і продовжив свою військову справу. Пізніше, під час бойового випаду на Кульпарків, знову потрапив до неволі і був розстріляний.
Після закінчення війни, його було ексгумовано і перепоховано в катакомбах на Цвинтарі Орлят.
Про нього більше - в книзі S.Nicieja, Cmentarz Obrońców Lwowa, Wrocław - Warszawa - Kraków 1990, s. 286