zommersteinhof

Кожна епоха в історії Львова залишала по собі пам’ятники, які несли в собі ідейне навантаження. А отже, за традицією, яку започаткували єгипетські фараони, вони повинні були бути ще й найбільшими.

У "Львівській газеті" ще у 2004 році порівняли такі пам’ятники:

З монументальних пам’ятників радянського періоду варто назвати потужного Івана Франка перед університетом. Виконаний у соцреалістичному стилі, він раптом виявився вищим від Леніна. Подейкують, що його автори отримали за це чи то догану, чи то тимчасову заборону працювати.

І все ж для візуалізації перемоги влади Рад треба було щось більше. Врешті у 1970 році на вулиці Стрийській з’являється Монумент Слави Радянської армії. Його стела перевищувала усі пам’ятники міста. (Новина 03.03.2019 стелу знесли).

За часів незалежної України в центрі проспекту Свободи постала велична композиція, присвячена Тарасові Шевченку і історії України. Не найвищий пам’ятник, але дуже значущий, як символ незалежності України. Та й місце було обрано дуже вдало: Собєський ще за Совітів переїхав до Польщі, Ленін пішов на металобрухт, відтак Шевченко став собі рівно посередині проспекту, між Міцкевичем і Оперним театром.

Але політичні сили Львова хотіли чогось іншого, величнішого. Їхня ідея була реалізована в пам’ятнику Степанові Бандері, хоча, о диво, він виявився не вищим за радянський Монумент Слави. Висота стел обох монументів - рівненько по 30 метрів!

Натомість, якщо порівняти львівські пам’ятники трьом найбільш значним поетам - Шевченкові, Міцкевичу і Пушкіну, то ситуація стає комічною. Пам’ятник Міцкевичу має 21 метр висоти, Шевченкові - 14 метрів. Не шукаймо тут якогось приниження Кобзаря, просто Міцкевич є символом іншої епохи, інших стилів та публічних уподобань. Натомість, на тлі цих пам’ятників Пушкіну якось не повезло. Я маю на увазі бюст на вул.Короленка (бюст в Оперному театрі не входить в гру). Недолугий пам’ятник стирчить на розі вічно облупленої стіни і нікого особливо не цікавить. Думаю, що багато львів’ян навіть не знають про його існування, бо до появи мініатюрних батярчиків скульптура великого російського поета Пушкіна була чи не найменшим пам’ятником Львова!