zommersteinhof

Проза Владислава Криґовського і володіння мовою настільки неперевершено грайливе, що переклад на іншу мову є досить складним, а деколи попросту неможливим, особливо, якщо автор сам придумує слова, прихований зміст яких можна вловити, але цих слів немає в офіційній мові.

Тим не менш я не знаю іншого автора, котрий вмів би так душевно і поетично відноситись до гір і передавати ці внутрішні відчуття в своїй творчості.

У Криґовського Черемош не тече, а "охолоджує розігріте, обпалене гарячим дном долини Бистреця тіло".

(Czeremosz chłodzi rozgrzane, opalone gorącym dniem doliny Bystrzca ciało.)

Під час під’йому вгору верховинська долина не просто відкривається очам мандрівників, а "наповнюється розкиданими оселями, кожна з яких - це таємничий, закритий на сім замків світ гуцульського життя".

(Zalana słońcem kotlina Żabiego wypełnia się rozrzuconymi osiedlami, z których każde to tajemniczy zamknięty na siedem zamków świat huculskiego żywota.)

І люди не йдуть до церкви... а "сходяться до жаб’ївського Бога"...

(Z grażd schodzą ludzie do żabiowskiego Boga.)

Спостерігання гірських краєвидів для Криґовського - це упоєння чарами, зустріч з безмежним, пошук найдальших горизонтів... Як для мене читання його творів є упоєнням багатством мови, зустріччю з безмежною любов’ю до гір і пошуком прихованого змісту образів...

"Природа, вникніть в глибину цього слова, дістаньтесь до його змісту. Вам показуються /.../ безмежні відстані краєвидів з Попаді, просвітлені посівом спекотного сонця, показуються вам, немов бурхливі води, горизонти за горизонтами. Це гори Східних Карпат. Коли дивишся на них, обернений обличчям до теплого півдня, немає для погляду затримки і відпочинку. Він повинен йти з одного хребта на іншого, відокремлений перспективою долин /.../ Над пасмами нескінченно пливуть бахромчаті, повні поспіху хмари, так ніби вони хотіли відповісти марнотратній землі багатством форм, барв і напрямків. /.../ По далеких горизонтах патрулюють приглушені грози. А ти ідеш залитою сонцем лукою, вперше упоєний думкою, що приймає тебе природа без людей, земля без трагічної людської суєти, гірський світ, вищий від дрібних справ маленької людини".

Владислав Криґовський "В запаху гір і війни", 1937 рік

"Przyroda wniknijcie w wnętrze tego słowa, dobierzcie się do jego treści. Ukazują się wam /.../ nieogarnione odległości widoków z Popadii, prześwietlone siewem upalnego słońca, ukazują się wam jak wzburzone wody horyzonty za horyzontami. To góry Wschodnich Karpat. Gdy patrzysz na nie zwrócony twarzą ku ciepłemu południowi, nie ma dla wzroku oparcia i odpoczynku. Musi z jednego grzbietu iść na inny, oddzielony perspektywą dolin /.../ Nad pasmami bez końca płyną strzępiaste, pośpiechu pełne chmury, jak gdyby rozrzutności ziemi chciały odpowiedzieć bogactwem kształtów, barw i kierunków. /.../ Po dalekich horyzontach patrolują zgłuszone burze. A ty idziesz wysłonecznioną łąką po raz pierwszy upojony myślą, że oto przyjmuje cię przyroda bez ludzi, ziemia bez tragicznych powęźleń człowieka, świat górski wyższy od małych spraw małego człowieka".

Władysław Krygowski "W zapachu gór i wojny", 1937 рок

Скачати і прочитати В. Криґовського "В запаху гір і війни" (на польській мові) можна тут.