Феліцієнталь - Фелін - Долинівці - Долинівка

[zommersteinhof]

У 1772 р. внаслідок першого поділу Речі Посполитої землі Галичини перейшли до імперії Габсбурґів. З ініціативи Маріі Терезії і Йосифа ІІ відбулось три імміграційні хвилі переселення німців на новонабуті території:
- Йосифинська колонізація 1782-1785 рр.
- Францисканська колонізація 1802-1805 рр.
- Бьомервальдська колонізація 1810-1840 рр.

 Після епідемії чуми або холери в 1835 році в районі Сможе великий землевласник барон Карл фон Зайф (Carl von Seiff, деколи пишуть Karl Scheiff) проводив кампанію для переселенців. Він відправив рекламодавців до Богемії, і вони пообіцяли бідним селянам «землю обітованну». Люди, які хотіли переселитися, сподіваючись на краще майбутнє, підписували договори купівлі-продажу та покидали своє житло. Але реальність виявилась іншою. Іммігранти повинні були важко працювати, щоб забезпечити своє виживання. Їм довелося корчувати ліс, щоб земля стала орною. Багато хто не пережив цих важких перших днів або повернувся на стару батьківщину. Пізніше серед поселенців з’явилась приказка: «Першому поколінню переселення принесло смерть, другому - бідність, і тільки третьому – хліб».

Джерело фото: www.felizienthal.de/

Усі переселенці походили з Бьомервальд, регіон Прахатіце (сьогодні це територія Чехії) і були ремісниками або селянами та римо-католиками. Карл фон Зайф заснував для них три поселення в Сколівських Бескидах - Феліцієнталь і Аннаберг у 1835 р. та Карлсдорф у 1838 р. Нові села отримали свої назви від імен членів родини землевласника - сина Фелікса, дружини Анни і власного імені (або від імені сина Карла). 

У 1843 році в Карлсдорфі була заснована римо-католицька парафія. Натомість у с. Феліцієнталь з 1848 року була своя парафіяльна канцелярія.


Джерело фото: 1ua.com.ua/nf7487038

У 1860 році у селі Феліцієнталь була збудована велика дерев’яна кірха присвячена св. Яну Непомуцькому. Архітектором і будівничим був тесляр Йоганн Ланґ (Johann Lang) із богемського села Гессельдорф (чеськ. Hošťka) . Освячення храму відбулось 16 травня 1861 р. на свято св. Яна Непомуцькогою Оскільки в навколишніх селах були тільки невеликі римо-католицькі каплиці, центр парафії у 1863 р. було перенесено у Феліцієнталь. До парафії належали села Сможе, Аннаберґ, Тухолька, Климець, Карлсдорф, Гутар (тепер Хітар), Кальне, Плав'є, Вижлів (тепер Верхнячка) та Жупани.. 

 Джерело фото: www.felizienthal-forschung.de і facebook.com//Felizienthal Рисунок ілюстратора і карикатуриста Джона Ланга

Навпроти церкви стояла школа, де жив вчитель з родиною. В селі не було нікого, хто не вмів би читати і писати. Навчання велось німецькою і польською мовами. З 1925 року навчання німецькою було заборонено і тільки після протестів громади було досягнуто, що дві години на тиждень проводилось заняття з німецької мови.

У 1900 р. у с. Феліцієнталь (разом з селом Сможе-Гірне) було 76 будинків з 468 жителями, з них за національною приналежністю - 465 німецькомовних, 3 польськомовних, за релігійною приналежністю - 446 римо-католиків, 22 євреї.
У 1921 р. у с. Феліцієнталь (разом з селом Сможе-Гірне) було 98 будинків з 563 жителями, з них за національною приналежністю - 519 німців, 30 євреїв, 12 русинів, 2 поляки, за релігійною приналежністю - 520 римо-католиків, 13 греко-католиків, 30 євреїв.
У 1939 р. громада (з навколишніми селами) налічувала близько 1500 – 2000 жителів. 

На початку 1939 р. згідно рішення міністра внутрішніх справ Польщі німецькі назви багатьох сіл було змінено. Так Феліцієнталь став селом Фелін (Felin), Карлсдорф – Каролін (Karolin), Аннаберґ – Анувка (Anówka).

У 1938 році Гітлером була проголошена політична доктрина Heim ins Reich (нім.: «Рейх - наш дім», «Додому в Рейх»), покликана згуртувати німецький народ і посилити національну самосвідомість всіх фольксдойчів, які жили поза межами Третього Рейху.

Згідно Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною територія Польщі була розподілена між Німеччиною та СРСР. Цей Договір також передбачав, що німецькі групи населення із сфери радянського інтересу, "якщо вони бажають", можуть бути переселені до Німеччини. Саме тому у 1940 році німці з Галичини були переселені до Вартеґау - адміністративно-територіальної одиниці нацистської Німеччини, утвореної на анексованій нею території Другої Речі Посполитої. Покинуті господарства заселили українці та поляки.

Але це не стало для них новою домівкою. Вартеґау припинила існування на початку 1945 року зі вступом радянських військ на територію західної Польщі. Усі переміщені до неї з Галичини німці потрапили в табір для біженців на території Чехословаччини, а вже звідти розселились по Австрії і Німеччині.

У 1950 році назву села було змінено на Долинівці, а у 1989 р. селу надали сучасну назву - Долинівка.

Стару німецьку кірху радянська влада перетворили на склад. На початку 1990-х рр. будівлю віддали греко-католицькій громаді, яка відремонтувала церкву освятила її на честь Пресвятої Трійці.


Колишня кірха, а потім церква в Долинівці. Джерело фото: 1ua.com.ua/nf7428475 

У 1991 році відбулась перша поїздка колишніх німецьких мешканців Сколівщини на свою історичну батьківщину – в села Долинівка (Феліцієнталь) і Нагірне (Аннаберґ). Село Карлсдорф перестало існувати з початком ІІ світової війни, тепер це частина с. Климець. 
Не всім з них вдалось знайти свої колишні будинки, а деякі обійстя перебували в суцільній руїні.
На жаль, у 2006 році колишня кірха, а пізніше церква Пресвятої Трійці - пам'ятка архітектури місцевого значення - згоріла вщент. На її місці громада Долинівки збудувала новий, також дерев'яний храм, освячений у 2009 р. Частина пожертв на відбудову церкви надійшла від громадян Німеччини, чиї предки походили з Феліцієнталя.

 
Нова церква в Долинівці. Джерело фото: 1ua.com.ua

Корисні посилання:

1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego /.../, Tom X
2. Felizienthal.de
3. Богемія. Звідки взялися німецькі поселенці в Галичині
4. Wikiwand.com/de/Galiziendeutsche
5. Wikipedia/Dolyniwka (Skole)
6. Zmiana niemieckich nazw miejscowości
7. Церква Пресвятої Трійці (Долинівка)
8. Facebook_Felizienthal
   
9. Youtube - Долинівка (нім. мовою з укр.субтитрами)
10. Феліцієнтальські дослідження