zommersteinhof

Сьогодні натрапив на статтю Прибєги Л.В. "Лемківська школа традиційного храмового будівництва". Думав, що нарешті зрозумію, чому деякі закарпатські церкви називають бойківськими. А усе виявилось дуже складно і заплутано!

Автор статті у своєму дослідженні настільки плавно переходить від поняття "бойківська церква" до надання їм рис лемківської школи (приклад - церква в Ужоку), а відтак до "лемківських церков свалявської групи", що важко зрозуміти, яка ж названих ним церков є бойківською, а яка лемківською. Як приклади називаються церкви в Сваляві і в Пирогово.

Церкви в Ужку, Сваляві і в Пирогово

Далі, мов корали з розірваного намиста, сипляться терміни "храми лемківської школи", "пам'ятка лемківського храмового будівництва" і раптом ми опиняємось у селі Середнє Водяне і Колодне. Виявляється в давньому комітаті Марамарош храми лемківської школи!!! Русинські теслі Румунії напевно навіть не думали, що їхня типово мармароська церква насправді є видозміною лемківської архітектури... Але, згідно Прибєги Л.В., саме вони стали творцями взірця для "церков хустської групи" (наприклад церква в с. Сокирниця).

Церкви у селах Середнє Водяне і Колодне і Сокирниця

Раптом автор переносить нас у Міжгірський район, де "в поєднанні з традиціями бойківської школи храмового будівництва склався дещо відмінний тип лемківських церков". Згадується Святодухівська церква в Колочаві, а також церкви в селах Ізки і Пилипець, як "храми лемківської школи, що відносяться до міжгірської групи".

Церкви в селах Колочава, Ізки і Пилипець

Майже насамкінець автор остаточно добиває виразом "отже, як в ужоцькій, так і в міжгірській групі храмів лемківської школи відчутний відголосок традицій бойківської школи".

Цей смертельний висновок був як ніж у серце моїх знань!

Тепер я знаю, що я нічого не знаю!

Джерела:
- Прибєга Л. В., Дерев`яні храми Українських Карпат. - К.: Техніка. 2007.

- Світлини взято з інтернету