zommersteinhof

Про сьогоднішній Бурштин усі знають, що, в першу чергу, це велика електростанція і водосховище, зване Бурштинським морем. Але по дорозі зі Львова ми спочатку проїжджаємо частину старого міста, яке було збудоване у першій половині ХІХ ст., хоча існувало набагато давніше.

Бурштинське водосховище і ТЕС. Джерело: karpaty.life

Перші письмові згадки про поселення Нове Село, що було попередником сучасного Бурштина, датуються 1439 роком. У 1554 р. за часів Сенявських містечко отримало міські права і назву Бурштин. Його історія, повторюючи долю навколишніх місцевостей, пов’язана з набігами татарів і козаків, пожежами та епідеміями.
У XVIII ст. році новим дідичем стає варшавський каштелян Павел Бенуа гербу Тачала (Paweł Benoe). Він розбудовує Бурштин відповідно до магдебурзької системи. Через шлюб його єдиної дочки Маґдалени бурштинські та солотвинські маєтки переходять до Рафала Людвика Скарбка.

Його внук Іґнаций (1780-1842) виявився найкращим господарем міста. Ставши дідичем Бурштина у 1802 році він абсолютно змінив місто. Варто зауважити, що Ігнаций був старшим братом знаменитого мецената Станіслава Скарбка.

У 1809-1811 роках з Підкаменя до Бурштина переїхав Франц Ксавер Вольфганг Моцарт, прийнявши пропозицію імперіального шамбеляна (представника австрійського цісаря в містечку) фон Янішевського. Тут протягом двох наступних років він викладав музику його дочкам. Потім виїхав до Львова, де провів більш як 20 років свого життя.

  Після смерті доньки Цецилії і дружини Людвики з Потоцьких у 1822 році граф Скарбек залишається наодинці з донькою Єлеонорою (1816-1870). Ігнаций Скарбек вирішує задля доньки змінити звичайне галицьке містечко на романтичне родове гніздо.

  Видатний австрійський художник Альт Якоб увіковічнив "Вид на бурштинський сад в Галичині". Опубліковано в 1825-1850 роках. Внизу присвята від Ігнация Скарбка для графині Терези Потоцької.

Альт Якоб "Вид на бурштинський сад в Галичині"

  Неймовірну зміну Бурштина можна помітити на двох картах: на мапі Фон Міга (1779-1782рр.) і кадастрі ХІХ століття.

( Читати далі... )

Церква Воздвиження Чесного Хреста. Джерело: facebook.com. Степан Гой

Костел Пресвятої Трійці (1740-1755 р.р.)

  Костел Пресв. Трійці був збудований у половині ХVIII ст. для монастиря Тринітаріїв. Цей орден займався викупом християн з турецької неволі. Павел Бенуа був послом Речі Посполитої в Турції, де і познайомився з діяльністю цих монахів. Розбудовуючи місто, він запросив тринітаріїв до Бурштина і розпочав будівництво костелу.

  Боротьба з опришками на деякий час відволікла увагу фундатора, а згодом він помер, так і не завершивши задуманого. Закінчувала будівництво святині його внучка Юлія Жевуська. Освячення храму відбулося аж у 1774 р. Але після Йозефінської касати орден тринітаріїв було ліквідовано, а костел передано римо-католицькій парафії. У 1800 р. над входом було прибудовано вежу і костел остаточно набув сучасного вигляду. У 1915 р. дуже сильно обгорів дах храму. Та найбільше постраждала споруда під час пожежі 12 квітня 1920 р.

  У 1951 р. костел було закрито і перепрофільовано під бібліотеку і спортзал школи, а у 80-х роках місцева влада передала костел рибного тресту для використання під склад комбікормів.

  1991 р. святиню повернено римо-католицькій громаді. Після ремонту і оновлення інтер'єру костел став використовуватися за первісним призначенням. В інтер’єрі збереглись бароковий головний вівтар, декілька скульптур і частина стінопису ХVIII ст., на якому представлено викуп тринітаріями християн з татарської неволі (під час ремонту стінопис був міцно перемальований).

Костел Св. Трійці. Джерело: inwestukraine.org.ua

Хата-читальня «Просвіти» (1908 р.) - перший громадський культурний заклад міста, тепер Будинок культури ім. Т. Шевченка. Раніше будинок був помальований у білий колір, через що мешканці міста називали його Білим Домом. Щодо цього будинку є дві версії - або це давня синагога, або будинок польського товариства "Сокіл".

Будинок культури ім. Тараса Шевченка. Джерело: ukrainaincognita

Синагогу після ІІ світової війни було замінено на шкірно-венеричний диспансер (вул.. Герцена, 6). Бет-мідраш, який знаходиться поруч, перетворюється в повну руїну. Неподалік – занедбаний кіркут.

Синагога

Кіркут Фото Jason Francisco

Каплиця Св. Хреста (1813 р.)
По дорозі зі Львова останньою пам’яткою старого Бурштина є каплиця Скарбків-Яблоновських на римо-католицькому цвинтарі. У квадратній вежі каплички уміщено виконаний з алебастру у 1922 році нагробок у вигляді п’єдесталу, на якому стоїть Христос і написом: "Ігнаций Скарбек Людвіці з Потоцьких найдорожчій дружині і Целестині - улюбленій дочці положив 1822". Ймовірно ця скульптурна композиція є роботою відомого львівського скульптора Антонія Шимзера.
У 2014 році, після реставрації каплиці, відбулось її поновне освячення.