Врятувати не можна зруйнувати...

    Село Майдан Дрогобицького району Львівської області може похвалитись декількома цікавими історичними об'єктами. Це невелика охайна дерев'яна Успенська церква (1939 р.), гарна і доглянута дерев'яна вілла (1936 р.), руїна доменної печі (1814 р.), занедбаний мурований багатоповерховий палац (1937 р.) і величний будинок, який називають костелом.

    В дійсності ж цей об'єкт, збудований як храм у 1939 році, так і не був освячений – цьому завадила Друга світова війна. Відтак на сайті Римо-католицької церкви його названо "колишній костел без титулу".

 
Вигляд костелу на світлинах 1938 і 1939 років

   Після війни об'єкт стояв пусткою, а пізніше потрапив у руки об'єднання «Укрреставрація». Всупереч назві нові власники замість реставрації зробили перебудову і реконструкцію будівлі: всередині було зроблено три поверхи, актовий зал, ресторан, кімнати відпочинку тощо. Змінено завершення вежі, а замість хреста над нею було встановлено досить гарний флюгер з датою "1986".

 
Вигляд костелу станом на 2016 рік

На вході до будівлі досі висить "недекомунізована" таблиця, з якої можна дізнатись про власників об'єкту в радянські часи:
       "Державний комітет Української РСР у справах будівництва і архітектури
        Українське спеціальне проектно-будівельно-реставраційне об'єднання «Укрреставрація»
        Будинок творчості «Реставратор»"

Таблиця при вході

    Не знаю, кому зараз належить цей будинок, але у 2016 році у Науково-технічному збірнику "Сучасні проблеми архітектури та містобудування" (Випуск № 45, 2016 рік) він фігурує, як База відпочинку “Реставратор”, яка тоді належала корпорації “Укрреставрація”, підпорядкованої Державному Комітету України у справах містобудування і архітектури. Не думаю, що власник змінився. 

   Як би там не було, але в наш час цей будинок виглядає гарно тільки здалека. Спонтанна "екскурсія" мого товариша Івана Горбацьо всередину об'єкту демонструє занепад і руйнування, а також байдужість власників нерухомості. Отож пропоную переглянути світлини інтер'єру з цього незапланованого візиту.

   Хол виглядає цілком по-радянськи і нічим не нагадує наву колишнього костелу.



   Подекуди оздоблення інтер'єрів вражає - усе було зроблено "по багатому"!



   Але серед цієї розкоші у вічі кидаються зруйнована підлога, недолугий камін і пічка з вирваними дверцятами.



    Є і більш зруйновані приміщення - десь протікає дах, десь навалено сміття, стільці, батареї опалення, а десь виламано дерев'яну стіну з вікнами.

    Висновок.

    Майданський «костел без титулу» безумовно є архітектурною перлиною, яку можна – поки ще не пізно – врятувати. Державні органи зазвичай не справляються з такою метою, тому треба якнайшвидше позбавити сучасних горе-господарів прав власності і передати об’єкт у приватні руки. Несуттєво продати чи віддати його в концесію, несуттєво, що саме новий власник зробить в будівлі – готель, реабілітаційний центр, монастир чи щось інше. Головне, щоби не було змінено архітектурний зовнішній вигляд будинку разом з оточенням, а відтак окраса Майдану не перетвориться в руїну в центрі села і буде надалі служити людям!

Корисні посилання:

1. Римо-католицька церкв. Майдан
2. Майдан. Церква Успіння Пр. Богородиці, 1939 р. 
3. Вікіпедія. Майдан
4. Замки та храми України. Майдан
5. A. Krzosek "Majdan i jego bliska okolica"