Петруський Станіслав Костянтин

[zommersteinhof]

Pietruski Stanisław Konstanty (ur. 11 III 1811, Podhorodce, zm. 28 I 1874, Zarwanica), polski zoolog, czł. Akad. Leopoldina w Halle badacz fauny Karpat, autor szeregu prac z dziedziny ornitologii i biologii kręgowców.

Prace m.in.: Wykaz ptaków galicyjskich (1840), czterotomowa Historia naturalna i hodowla ptaków zabawnych i użytecznych (1860-1866), O niektórych rzadszych krajowych zwierzętach ssących (1869), ponadto prace z dziedziny entomologii, ochrony zwierząt, uprawy roślin i sadownictwa. Od 1843 członek Leopoldinisch-Carolinische Deutsche Akademie.

Większość opisów zwierząt, a zwłaszcza ptaków, oparł Pietruski na obserwacji ich zachowania w niewoli w założonym przez siebie w 1833 zwierzyńcu we własnej posiadłości w Podhorodcach koło Stryja. Był jednym z największych znawców ptasich obyczajów w polskiej literaturze ornitologicznej.

 
Ім’я славетного галицького натураліста Костянтина Станіслава Петруського несправедливо було піддано забуттю в роки панування радянської влади. Він – випускник Львівського та Болонського університетів - створив найперший на території сучасних України і Польщі зоопарк, перетворивши його у найбільший зоологічний дослідний центр в усій Австро-Угорській Імперії. Результати досліджень дивували добірне наукове товариство Відня, Берліну і Парижу, а видатний німецький зоолог Альфред Брем, у своїй праці “Життя тварин” посилається на Петруського. 
 
Народився Костянтин Станіслав Петруський 1811 року у маленькому селі Підгородці, поблизу Східниці, у сім’ї дрібного польського шляхтича, який володів селами Підгородці, Сопіт, Урич та Ямельниця.  Петруський-старший мав підприємницький хист, тож заснував у Підгородцях гуту, вапнярку та цегельню, які давали добрий прибуток, а також запровадив в році чотири ярмарки, чого не мало навіть містечко Сколе. Але було у нього невеличке хобі – він любив природничі науки, і у невеличкому селі Ямельниця, що також було у його власності, Петруський-старший заснував маленький звіринець, де утримувались різні тварини. Малий Станіслав ріс у достатку, і змалечку зацікавився природознавством. Одержавши початкову освіту, батько відсилає його в ґімназію до Львова. Ґімназистом Станіслав Петруський ще більше захоплюється природничими науками, і поступивши до Львівського університету, швидко налагоджує контакт з відомим галицьким природничником, професором фізики Олександром Завадським, який вивчав природу Галичини. Саме Завадський радить Петруському написати листа Альфреду Брему – уже відомому на той час в усій Європі зоологу. Тож з 1830 по 1848 роки Станіслав Петруський і Альфред Брем ведуть переписку, яка налічувала більш як 1200 сторінок.
У 1832 році Петруський продовжує навчання у Болонському університеті. У тому ж році він разом зі своїм наставником – Олександром Завадським, відбувають з представництвом від Галичини до столиці Імперії – Відня, на з’їзд натуралістів, де Станіслав Петруський знайомиться з провідними науковцями тогочасної Європи. Саме після віденського з’їзду, у нього зароджується ідея створити у рідному маєтку зоопарк.
У 1833 році Станіслав Петруський повертається до Підгородців і розпочинає роботи зі створення зоопарку. Будуються вольєри, у навколишніх лісах проводять відлов звірів і птахів. Площа звіринця, як його називав сам Петруський, швидко зростає до 11 гектарів. Він отримує екзотичних тварин з Віденського, Берлінського та Гамбурзького зоопарків та зоологів аматорів. До 1848 року у зоопарку в Підгірцях налічувалось близько 500 видів тварин з усього світу, в тому числі 200 співочих птахів. Особливо багатою була колекція папуг з Африки та Південної Америки, а також звірів Галичини. У зоопарку Петруського вперше у світі вдалось розмножити невільних бурих ведмедів (1843 р.), що стало у науковому світі своєрідною сенсацією, а згодом йому вдалось отримати потомство голубів-гривачів, над чим безуспішно бились зоологи Берліну і Парижу. Свої вітання з цим фактом Петруському передав Альфред Брем, і зі згоди першого, зафіксував цей факт у одній зі своїх праць. У цей час Петруський пише наукові статті, виступає на наукових конференціях у Мюнхені, Берліні, Відні, Ґраці. Підтримує дуже теплі взаємини із Олександром Завадським та Володимиром Дідушицьким, які часто гостюють у Підгородцях. Станіслав Петруський радо показує гостям свій звіринець, найбільшою атракцією якого був старий 24-річний крук, що розмовляв кумедним польсько-українським суржиком, кликав господаря по імені, наказував птахам їсти, а собі замовляв каву. Приручені борсуки та куниці бігали за господарем, як собаки. Він стає членом різноманітних наукових товариств по всій Європі: Академії дослідників природи у Єні, Наукового товариства у Кракові, Природознавчого товариства “Лотос” у Празі, Товариства вивчення природи в Альтенбурзі, Товариства природничих наук у Швейцарії.
Іншою маловідомою сторінкою діяльності Петруського є садівництво. Сад площею 15 морґів закладено у Підгородцях ще у 1833 році. У ньому росли: 200 сортів яблунь, 80 – груш, 45 – слив, 75 – аґрусу, 20 – черешень і вишень, а навіть дині. Петруський довів, що навіть в умовах гірського клімату можна отримати добрі врожаї фруктів і ягід. Новостворене Львівське садівниче товариство обрало Петруського першим директором саду, що знаходився у Львові по вул..Пекарській, 10.
 
У 1848 році, 6 січня у Підгірцях виник селянський бунт – розгніваний натовп увірвався у маєток Петруського і спалив його разом із зоопарком. Слід відмітити, що Петруський мав ліберальні погляди, і хоча його селяни і були кріпаками, але він доволі толерантно ставився до них. В пожежі зникло все, вдалось врятувати лише голубів-гривачів, частину бібліотеки та ентомологічну колекцію з 6 000 комах. Втрата праці всього життя дуже сильно вдарила по Петруському. У якийсь момент він вирішив для себе, що продасть усі маєтності разом із селянами, і виїде до Бразилії, де матиме змогу подорожувати Амазонкою. Але тим планам не судилось здійснитись, ще й австрійський уряд, в часи Весни Народів, скасував кріпацтво, вибивши економічну основу добробуту польської шляхти. Петруський залишився у Підгородцях і почав систематизувати усі матеріали, які зібрав за 16 років існування зоопарку. Нарешті він видає свою фундаментальну працю “Історія натуральна ссавців диких галицьких” (1852 рік).
На старості літ, Станіслав Петруський щедро дарує свої ентомологічні колекції, які налічували 9 тисяч галицьких та екзотичних видів комах, свою бібліотеку, опудала звірів і птахів Варшавському закладу ім. Оссолінських (Оссолінеум). Він стає академіком Цісарської академії дослідників природи у Відні.
Помер великий натураліст і вчений Костянтин Станіслав Петруський у 1874 році в рідному селі Підгородці (згідно польських джерел він помер у Зарваниці).
 
До 100-річчя з дня народження вченого єдина розвідка про нього вийшла з-під пера видатного вченого Богдана Януша (Василя Карповича). Стаття Б. Януша закінчувалась реченням «Найкращим пам'ятником Петруському буде Національний парк, створений у Карпатах».

Джерела:    - http://portalwiedzy.onet.pl
                   - http://www.naturalist.if.ua
                   - журнал "Краєзнавство і туристика" число 1-2 (2-3) січень-квітень 1996 р., Львів.