zommersteinhof: (Default)
2022-07-06 08:42 pm

Дракони львівського бестіарію (продовження)

     Так сталось, що у попередній допис «Дракони львівського бестіарію» не потрапило декілька драконів і драконоподібних бестій нашого міста.

    Загалом людська уява створила так багато різновидів драконів (змії, амфіптери, віверни, семаргли, ліндворми і т.д.), що деколи складно зрозуміти, яку саме міфічну істоту відображено у певному мистецькому творі (скульптурі, іконі, малюнку або майоліці). Бестії можуть мати зміїне тіло без лап, з двома або чотирма лапами, з крилами, як у птахів або кажанів, зі зміїною, пташиною, собачою або навіть кінською головою - прикладів безліч.

   Тому спочатку пропоную подивитись на безсумнівних драконів на фасаді будинку на вул. І. Франка, 71. Ці істоти мають не зміїні або пташині, а виразно собачі голови, а один навіть почісує лапою вухо, цілком як пес. Втім, наступні два виглядають дуже грізно, як і належиться драконам – один хижо підкрадається, другий ніби приготувався до стрибка.

Дракони на вул. І. Франка (фото Zommersteinhof)

     На вул. Галицькій є скульптурна композиція «Святий Михаїл перемагає дракона», хоча частіше архангел зображається у вигляді воїна, що перемагає люцифера (також сатану чи диявола). У Львові є ще дві скульптури Святого Михаїла, в котрих диявола традиційно зображено у людській подобі - в Музеї-Арсеналі і на фасаді будинку на вул. Друкарській, 11. Я приведу для порівняння світлини усіх трьох скульптур.

 Скульптурна композиція �Архистратиг Михайло перемагає сатану�  

Св. Михаїл на вул. Галицькій (фото Мар’яни Іванишин) і в Арсеналі (джерело: photo-lviv.in.ua)

   На жаль, у третій композиції диявол вже втратив голову (і зовсім не з вини Архистратига), тож я розміщу тут дві світлини у стилі «було-стало», хоча це й не є темою даного посту.

Св. Михаїл на вул. Друкарській (фото 1 – Zommersteinhof, фото 2 – Мар’яни Іванишин)

    Безумовно у багатьох церквах ми знайдемо переможених Архистратигом Михаїлом драконів, які уособлювали вселенське зло. Тим більш оригінальними є зображення драконів у інтер’єрі Вірменської церкви, де вони відіграють декоративну роль. Натхненням для автора напевно служили традиційні вірменські орнаменти, якими оздоблювали середньовічні церкви. Очевидно, тут ми маємо справу з сімургом (вірменською: Սենմուրվ) — перською казковою, доброзичливою, міфічною літаючою істотою. Її можна зустріти в усіх періодах мистецтва та літератури Великого Ірану, а також в іконографії середньовічної Вірменії, Візантійської імперії та інших регіонів, які перебували у сфері перського культурного впливу.

Дракони у Вірменській церкві (фото Zommersteinhof)

    Ще одне художнє зображення дракона можна побачити на причілку будинку на вул. Котляревського, 17-19. На перший погляд здається, що автор розмістив на яскравому панно квіти, бабку і пташинку. Але при наближенні видно, що ця птаха має хижий дзьоб з іклами і по-зміїному роздвоєний язик. Складно сказати, чи це дракон, чи якась інша міфічна тварина (наприклад, амфіптер), але я таки додам її до цього бестіарію.

Майолікове панно на вул. Котляревського, 17-19 (фото "Архітектура Львова")

   
До речі, таких крилатих створінь зі зміїною шиєю і пташиною головою у нас дуже багато. Їх можна зустріти в оформленні балконних ґраток або рельєфних вставках над вікнами, як от на будинку на вул. Коперника, 26.

Крилаті створіння на вул. Коперника, 26 (фото Zommersteinhof)

     Часто вони не кидаються у вічі, оскільки автори майстерно вплітали їх у рослинні орнаменти.


Крилаті створіння в інтер'єрі Наукової бібліотеки ЛНМУ ім. Д. Галицького на вул. Січових стрільців (фото Тарас Завадовський)

     
Якщо би задатися метою порахувати їх усіх, то рекордну кількість дали б нам обрамлення вхідних дверей до ЛНУ ім. Івана Франка.

«Університетські бестії» (фото Zommersteinhof)

Подібні крилаті бестії «вгадуються» на гарно вирізьблених дерев’яних вставках дверей на вул. Вірменській, 14.

Оформлення дверей на Вірменській, 14 (фото Zommersteinhof)

  І якщо у вас надалі закрадається сумнів щодо драконоподібності даних крилатих створінь, то варто підняти очі і помилуватись симпатичним драконом, який оздоблює вивіску кнайпи у цій кам’яниці.

Дракон на Вірменській, 14 (фото Zommersteinhof)

   На цій же вулиці є іще два металевих дракона, роль яких дуже оригінальна. Здається, це єдині у Львові дракони-прапоротримачі! Для полегшення сприйняття я повернув світлину проти годинникової стрілки. 

Прапоротримач на Вірменській, 33 (фото Zommersteinhof)

Досить далеко від центру - в Стрийському парку - над джерелом уміщено композицію "Котигорошко", на якій теж знаходиться зображення дракона.


Дракон на барельєфі "Котигорошко"


   
І на завершення – від слова «верх» - треба додати драконів на флюгерах, що вінчають дахи та шпилі львівських кам’яниць. Усі три світлини спеціально для цієї публікації люб'язно подарував Paul Merkulov. Тож, дорогі друзі, не забувайте дивитись не тільки по стінах, але й по верхах наших будинків.


Львівські флюгери (фото Paul Merkulov)

zommersteinhof: (Default)
2022-02-17 04:31 pm

Дракони львівського бестіарію

   Довідка: Бестіарії - книги на кшталт сучасної енциклопедії, які називалися латиною Bestiarum vocabulum (Слово про тварин). Часто, окрім відомостей про реальних тварин, бестіарії включали описи містичних істот (бестій), місця їх проживання та неймовірні властивості цих створінь.

Напевно найстарішими скульптурними зображеннями дракона в Україні є барельєфи ХІІ століття в Успенській церкві села Крилос на Прикарпатті і в Борисоглібському соборі Чернігова. Останній недавно навіть став символом міста. Для чого наші пращури розмістили драконів у церкві і яке вони мали значення для релігії – достеменно не знає ніхто. Сучасні дослідження часом нагадують суперечки середньовічних вчених про кажанів: одні вважали їх мишами, інші – птахами, а прості люди – вампірами (в кінці є декілька посилань для допитливих).

Рельєф з драконом в Крилосі. Джерело: ukrartstory.com.ua

Так званий «Чернігівський звір» з Борисоглібського собору. Джерело: m.gorod.cn.ua

Головні елементи цих драконів: змієподібне тіло, крила, дві лапи. Цікаво, що навіть у XVII ст. люди, очевидно, усе ще вірили в існування драконів, що підтверджують монументальні праці італійського науковця Уліссе Альдрованді (1522 - 1605) «Історія змій і драконів» і «Історія чудовиськ», в яких можна знайти описи і малюнки дуже цих фантастичних створінь.

 

Дракон з книги А. Паре (1509-1590) «Чудовиська і чудеса» на основі гравюр У. Альдрованді.

        Так само виглядає дракон на картині Рафаеля "Святий Юрій вбиває дракона"

Дракон на картині Рафаеля

                У Львові найдавнішими являються зображення драконів у сцені, яка у церковній літературі отримала назву «Чудо Юрія (Георгія) про Змія». Мова про барельєфи початку
XVII ст. на Успенській церкві і каплиці Боїмів. Але наші дракони відрізняються від попередніх наявністю чотирьох лап.

«Чудо Юрія про Змія» на фризі Успенської церкви. Автор світлини Людмила Мігаль

«Чудо Юрія про Змія» на каплиці Боїмів. Автор світлини Zommersteinhof

На церкві Юра в композиції «Чудо Юрія про Змія» автор скульптури Йоган Ґеорґ Пінзель також зобразив чотирилапого дракона.

https://galinfo.com.ua/media/gallery/full/7/f/7fa51c998766b3a1.jpg

Автор світлини: Ольга Ляхович. Джерело: Давні реліквії Собору святого Юра у Львові

Знизу неможливо роздивитись деталі скульптурної композиції. Але тут стане в нагоді невелика модель св. Юрія Змієборця, виконана славетним Іваном Георгом Пінзелем як ескіз майбутньої скульптури на церкві. Ця модель зберігається у Національному музеї ім. Митрополита Шептицького. Можна теж подивитись на неї у 3D-графіці на сторінці pinsel-ar.com.

До речі, у Львова є своя легенда про Змія, який жив у печері під горою і якого вбив князь Лев. Після перемоги князь одразу ж наказав збудувати на горі церкву, присвятивши її Юрію Змієборцю. Цю легенду записав у кінці XVI століття гданський купець Мартин Ґруневеґ. Невідомо, чи він особисто повірив у правдивість цієї легенди, але цілком можливо, що для львів’ян вона була «святою правдою», тож купець вирішив додати її до свого ретельного опису Львова.

https://galinfo.com.ua/media/gallery/full/i/m/img_8612.jpg

Автор світлини: Ольга Ляхович. Джерело: Давні реліквії Собору святого Юра у Львові

Так само – з чотирма лапами – зображено дракона на готелі «Жорж». Відступом від канону тут є меч в руках вершника, адже вважається, що святий Юрій вбив дракона списом або бойовим прапором.

Святий Юрій на готелі «Жорж». Джерело: Вікіпедія

Щоби закінчити розгляд композицій «Чудо святого Юрія», треба згадати сучасний пам’ятник на площі Григоренка. От тільки тут св. Юрій (Георгій) вбиває звіра, в якого відсутні ноги і крила, тобто просто величезну змію, а не дракона. Не заглиблюючись у теологічні дослідження, зверну увагу на те, що святого Юрія називають Змієборцем, а не Драконоборцем. А усе це тому, що немає жодної інформації, яка б пояснила, якого саме звіра вбив святий великомученик. Тому в людській уяві Змій міг мати дуже різний вигляд – від велетенського Змія, якого наділено усіма рисами дракона – лапами, крилами і полум’ям з пащі, до великої змії.

Святий Георгій на площі Григоренка. Автор світлини Zommersteinhof

Але не варто звертати увагу на канонічність того чи іншого зображення дракона, оскільки на зламі ХІХ-ХХ століть Львів заполонили так різноманітні створіння, що їх не створила б навіть бурхлива фантазія стародавніх греків. Дракони теж змінились - набули додаткових елементів або позбулись зайвих.

Серед них найцікавішим є дракон на вул. Д. Дудаєва. На горельєфі можна визначити стать звіра – дракон має жіночі груди. Решта елементів – крім дракона - являються емблемою польського Політехнічного товариства, яке тут діяло в цьому будинку у 1906-1939 рр. (TPL - Towarzystwo Politechniczne we Lwowie).

Горельєф на вул. Дудаєва, 9. Автор світлини Zommersteinhof

                На фасаді будинку №3 на вулиці Пекарській можна побачити чотири подвійних барельєфа з драконами. Кам’яницю збудовано у 1912 році, а скульптурне оздоблення виконав Францішек Томаш Бєрнат. Через те, що драконів наділено собачими головами, складається враження, що це два пси, які перебріхуються між собою. Але зміїні хвости і крила підтверджують їх приналежність до нашого бестіарію.

Дракони з собачими головами на вул. Пекарській. 3. Джерело: Вікіпедія

Симпатичні і добрі дракони знаходяться нагорі будинку №48 на вул. Івана Франка. В даному випадку їх голови більше схожі на кінські.

  

Дракони на вул. Івана Франка, 48. Автори світлин Zommersteinhof і Сергій Леонов

Зовсім неподалік, на будинку № 50 можна побачити двох грізних драконів авторства скульптора Івана Севери (1911 р.), які ніби приготувались відбити атаку ворога з повітря.

  

Дракони на вул. Івана Франка, 50. Автори світлин Zommersteinhof і Сергій Леонов

                Несподіваним пластичним зображенням дракона є дерев’яне крісло ХІХ ст. у Львівському історичному музеї. Різб’яр талановито використав хижу позу дракона, який ніби причаївся перед атакою, для цілком зручного сидіння.

Крісло-дракон. Автори світлин: Marta Tokarska-Pazdej i Jennifer Boyer

Окремою темою можна було б розкрити оздоблення львівських балконів, де теж можна знайти драконів. Вони або ховаються у мереживі решіток, або тримають на собі тягар балконної конструкції. Часто їх плутають з грифонами, але у тих не буває зміїної шиї. Щоби переконатись у цьому, достатньо поглянути на грифонів на вул. Братів Рогатинців, 7 і переконатись, що грифонам притаманні голова і шия орла, ну і, звичайно, крила та тіло лева.

Дракон на балконі на пл. Соборній, 10. Автор фото Zommersteinhof

Дракон-консоль на вул. Стародубській, 1. Автор світлини Сергій Леонов

        Фасад будинку на вул.
Котляревського, 15 (збудований у 1913 р.) прикрашає чудернацьке створіння, яке не можна зарахувати до драконів, але все ж воно повинно бути додане до львівського «бестіарію». Скоріш за все, це василіск - міфічна тварина, яка мала голову півня, хвіст змії (дракона) та тулуб жаби, а от крила могли бути, а могли ні.

Василіск на вул. Котляревського, 15. Автор світлини Сергій Леонов

Великі ящури та малі ящірки на будинку Шпрехера (пл. Міцкевича, 8) не належать до міфічних істот, але скульптор З. Курчинський так неймовірно попереплітав їх тіла в якомусь лютому двобої, що було би прикро не занести їх до списку львівських бестій.


Ящури на будинку Шпрехера. Автор світлини Zommersteinhof

                Іще два дракона, як і належить цим створінням, ховаються у печерах, а точніше у львівських пивницях. Один з них, як стверджують власники підземелля, «заточений у камінь через ненаситність свою безкінечну».

Дракон, закутий в камінь. Світлина зі сторінки «П’яте підземелля»

                Натомість другий – грізний і непереможений, але дозволяє посидіти поряд. Тож будете у місті, пройдіться по підземеллях і пошукайте цю бестію, щоби випити з ним палаючу каву.

Світлина зі сторінки «П’яте підземелля»

Продовження тут: "Дракони львівського бестіарію (продовження)"
 
  Корисні посилання:

zommersteinhof: (Default)
2021-02-05 06:14 pm

Реконструкція і ревіталізація старовинних замків - потрібно нам це чи ні?

        Згадується історія, коли у 2005 році у Львові з’явилась ідея відбудови Високого Замку. Вже було ухвалено рішення про відбудову фортеці з готелем та кав’ярнями, а тодішній мер називав це проектом десятиріччя.

      
Реконструкція львівського Високого Замку

      Науковці і звичайні шанувальники архітектурної спадщини Львова вдарили на сполох. На щастя, ця історія не мала продовження і зрештою все закінчилось проектом реставрації і консервації єдиного і невеликого залишку замкової стіни.


Проект реконструкції і консервації руїн Високого Замку

      Але ревіталізація зруйнованих війнами або часом об’єктів має сенс, якщо вона не змінює історичного краєвиду густонаселених місцевостей. А зусилля, змарновані на проект відбудови Високого замку, можна було спрямувати на інші замки, бо руїн у нас не бракує! Наприклад, чому б не відбудувати і ревіталізувати замок Гербуртів у Добромилі? Це притягнуло б туди туристів, економічно оживило б депресивний район, дало б можливість заробітку місцевим мешканцям…


Добромильський замок Гербуртів у 1698 р. і сучасний стан руїн
   
     Втім деякі науковці вважають, що не варто відбудовувати руїни, вважаючи, що треба тільки консервувати їх сучасний стан
. Їх підтримують туристи, які вважають, що таємничі руїни старовинних замків мають романтичний шарм. А може ми просто звикли до того, що більша частина пам’яток Західної України – замки, палаци, католицькі костели, синагоги - перебуває в такому жалюгідному стані?


       Пропоную подивитись наступні світлини і подумати, що краще – романтична руїна чи відновлений замок?

 
В'їзна башта замку у Збаражі

 

Хотинський замок

 
Олеський замок

     Приведу приклад ревіталізації двох замків у Польщі, на Краківсько-Ченстоховській височині поблизу сіл Міров і Боболіце. Це фортеці, збудовані приблизно у 1350-х роках, в часи короля Казимира Великого. Вже в кінці XVII ст. вони почали перетворюватись в руїни. Відомо, що, коли король Ян ІІІ Собеський у 1683 році їхав на Віденську битву, то затримався біля одного з замків, але спати мусив у шатрі. Після ІІ світової війни матеріал з замкових мурів був використаний на збудування дороги, яка поєднує села Міров і Боболіце.
     У кінці ХХ століття брати Даріуш і Ярослав Лясецькі вирішили купити замкові руїни в Боболіцах і відбудувати фортецю. А у 2006 році викупили також замкову гору з руїнами у Мірові, який знаходиться на віддалі всього лиш два кілометри від Боболіц.

 
Замок в Мірові. На другій світлині видно відновлені і законсервовані мури

    
За допомогою науковців і експертів було проведено археологічні і архівні дослідження, консерваційні і реконструкційні роботи з метою врятування і збереження обох пам'яток. Усі роботи фінансували нові власники замків. В Мірові праці все ще тривають, натомість у Боболіцах після дванадцяти років складних праць у 2011 році відбулося офіційне відкриття замку.

 
Замок в Боболіцах до і після реконструкції

   
Реконструкція була проведена, незважаючи на відсутність будь-яких планів, ескізів або креслень замку. Його форма була відтворена на основі збережених руїн, та завдяки знанням істориків і археологів. Для реконструкції було використано тільки традиційні матеріали, в основному вапняковий камінь, з якого і був збудований замок. Крім того був розроблений спеціальний будівельний розчин.


Схема, яка демонструє долю реконструйованої частини до збережених автентичних мурів

    
Суперечки навколо реконструкції замку досі не вщухають. Деякі фахівці передусім закидають братам Лясецьким відсутність будь-яких уцілілих джерел стосовно колишнього зовнішнього вигляду фортеці. Є й такі люди, для яких була дорожча романтика таємничих руїн…

Але загалом туристи задоволені, оскільки руїн замків в околиці не бракує, а тут раптом цілком відновлена середньовічна фортеця, яку ще й можна відвідати. До замку потягнулись індивідуальні туристи, організовані екскурсії для дорослих і школярів, весільні кортежі, з’явились паркінги, кав’ярні і сувенірні лавки.

А чого варта відбудова і ревіталізація замку в Мальборку (Польща), зруйнованого під час Другої світової війни!



 Вид на Мальборк у 1945 р. і у 2016 р.

     Можна у нас таке зробити? Напевно можна!

     Просто треба зрозуміти, що історію треба берегти незалежно від того, які народи її творили – українці, поляки, угорці, німці, молдавани, татари та інші. Тепер це наша історія!

     Допис 10.02.2021 р.
Виявляється, у Невицькому замку на Закарпатті тривають реставраційні роботи. Можна прочитати багато критичних уваг щодо проєкту і його реалізації, а можна просто подивитись дві світлини:

 

    Більше інформації і фотографій тут:
Невицкое (Невицьке): реставрация замка
Невицкое (Невицьке): Эскизный проект реставрации Невицкого замка


zommersteinhof: (Default)
2020-06-18 04:35 pm

Тихе полювання на львівських дельфінів

Після того, як у Львові порахували майже усіх левів – царів звірів, настала пора зацікавитись царями морів - дельфінами, зображеними на фасадах і аттиках будинків, у філіґранних кованих решітках, фонтанах та інших скульптурних декораціях міста.


 
Одразу треба зауважити, що львівські дельфіни можуть комусь здатись дивними – деколи вони мають зміїний хвіст, їхні передні плавці скоріше нагадують хрящові вирости з перетинками на шиях міфологічних драконів. Крім того, наші дельфіни, як риби, замість гладкої шкіри вкриті лускою і мають вертикально розташований хвостовий плавець. Але так вже склалось у мистецтві зі стародавніх часів. Адже дельфінів століттями вважали різновидом риб, а оскільки про різницю між рибами, дельфінами і китами нічого по суті не знали, то немає нічого дивного в тому, що умовний дельфін в живописі, скульптурі і геральдиці поступово перетворився в дивне міфічне створіння. 
 Але коли ми бачимо покритого лускою дельфіна біля ніг Нептуна, можемо не сумніватись – це точно він, а не риба, адже дельфін є одним з атрибутів Нептуна і уособленням царя морів.

Отже, йдемо шукати і рахувати львівських дельфінів.

Read more... )
Саме тому дельфіни на фасаді купця Бандінеллі з’явились невипадково - вони були для власника будинку символом успіху у торговельних справах і оберегами від ймовірних небезпек.

  
Палац Бандінеллі.                                     Фрагмент карти Яна ван Линсхотена «Молуккські острови»
 
Зараз у будинку знаходиться Музей пошти. Серед експонатів на стіні біля сходів можна побачити, можливо, найдавнішого львівського дельфіна, вирізьбленого в камені . Спірально скручений, він скоріше нагадує змію, але форма голови все ж підтверджує думку істориків, що це саме дельфін. Крім нього в інтер’єрі можна зауважити ще два дельфіна на дверному порталі, яких зробили вже в наш час, підтримуючи традиції купецької кам’яниці.

 Інтер'єр Музею пошти
 
Площа Ринок, 3.
Сусідній будинок отримав свій вигляд завдяки перебудові 1772 р. Білокам'яні скульптури лицарів-атлантів, двох чудових дельфінів і скульптурну групу "Слава" на аттику виконав видатний львівський скульптор доби рококо Франциск Олендзький. Саме таких дельфінів, перевернутих головою вниз, зі струменями води, що випливають у них з вуст, можна зустріти на багатьох фонтанах Італії і особливо Риму (наприклад,  фонтан біля Пантеону або фонтан «Тритон»).

Кам'яниця Вільчківська (Жевуських)
 
Площа Ринок, 6.
Не треба йти далеко, щоби знайти на аттику кам’яниці Корнякта (Королівської) аж 12 дельфінів. Згідно Б. Мельника цей аттик було надбудовано на старому будинку у часи короля Яна ІІІ Собєського – у 1678 році.
 
Аттик Королівської кам'яниці. Автор фото: Володимир Маковецький
 
Усе ще не покидаємо площу Ринок, оскільки на нас чекають іще два дельфіни – на фонтанах Амфітрити і Нептуна.
Усі чотири фонтани виконав у 1810—1814 роках Гартман Вітвер - львівський скульптор епохи класицизму. Від ренесансу через рококо ми дійшли до класицизму, але, зверніть увагу, дельфіни залишились такі самі – лускаті та з вертикальними хвостовими плавцями.

 
Фонтани Амфітрита і Нептун
 
На фонтанах львівського Ринку домінують божества античної міфології: Діана, Адоніс, Нептун і Амфітрита. 
Не зрозуміло, чому Г. Вітвер долучив до римського пантеону грецьку богиню Амфітриту, адже дружину римського бога Нептуна звали Салація.
Згідно міфології Нептун (гр. Посейдон) закохався в Салації (гр. Амфітрита), але вона відмовилася бути його дружиною і втекла до Атланта. Невдоволений бог морів послав навздогін дельфіна, який відшукав втікачку і привіз її на спині, а навіть дав їм шлюб. Як би там не було, Нептун і Амфітрита здійснювали владу над морями. Саме тому на обох фонтанах бачимо атрибути цих божеств: дельфінів і великі мушлі.
Треба додати, що Нептун в знак вдячності за те, що дельфін допоміг здобути кохану, зробив його своїм вірним супутником і з'єднав зірки на небі в сузір'я Дельфіна. На сторінках різних атласів зоряного неба початку можна побачити вже знайоме нам зображення дельфіна.
 

Дельфіни в зоряних атласах: "Uranographia" (1690), «Дзеркало Уранії» (1824 р.) і «Celestial Atlas» (1822 р.)

Вулиця Руська, 8.
Залишимо площу Ринок і пройдемося на вулицю Руську. Кам’яниця під №8 у 1740 році пройшла ґрунтовну реконструкцію, тоді ж на фасаді з’явились вставки з купецькою тематикою. На першій зліва бачимо двох симпатичних дельфінів, на наступних – різні товари та ріг достатку, масивний вітрильник і атрибут Меркурія – чарівний жезл кадуцей. Єдина відмінність від попередніх дельфінів – це фонтани води, які б’ють з їхніх ніздрів.
Окремо треба додати, що копія цього барельєфу є в лапідарії, створеному для людей з обмеженим зором в Чорній кам'яниці (пл. Ринок, 4).

  
Кам'яниця на вул. Руській, 8.                                                                  Копія в лапідарії
 
Ці рельєфи тематично перекликаються з композиціями на будинку № 11 на вул. Краківській.
 
Вулиця Краківська, 11.
На другому поверсі цього будинку під вікнами розміщені рельєфні композиції з купецькою символікою, які виконав відомий львівський скульптор Йоган Шімзер. На першій зліва зображений дельфін, далі – бог торгівлі Меркурій, вітрильний корабель з товарами і на останній - купець серед бочок та пакунків. 
Не знаю, чому геніальний скульптор, який прекрасно знався на анатомії людей і тварин (наприклад, численні фігурні нагробки на Личаківському цвинтарі і кінь на палаці Баворовських) створив такого дивного дельфіна… Може таким був смак і уявлення про дельфінів у власника кам’яниці, а, як відомо, хто платить, той і замовляє музику.

Кам'яниця на вул. Краківській, 11
 
Площа С. Яворського, 3 (вул. Театральна, 12)
На цій кам'яниці, перебудованій у 1880-х роках у стилі еклектичного історизму, над вікнами 3-го поверху можна помітити чотирьох фантазійних дельфінів. Зі сторони тісної вул. Театральної це складно зробити, але від пл. С. Яворського їх добре видно - два дельфінчика знаходяться по краях оздобної прикраси спарених центральних вікон. 

  
Кам'яниця на вул. Театральній, 12 (пл. С. Яворського, 3)
 
Залишмо найстаршу частину Львова, щоби пошукати дельфінів початку ХХ століття і подивитись, як змінились смаки львів’ян і майстерність скульпторів та ремісників.
 
Пл. Міцкевича, 5. 
Треба не забувати, що дельфіни можуть бути дуже високо. Отож, на аттику будинку №5 знаходяться два великих дельфіна, котрі скоріше нагадують морські рослини, але вже знайомі нам дзьоби та хижо вигнуті хвости з трилистним плавником видають їхню справжню природу.


 
Пл. Міцкевича, 8.
Наступним об’єктом буде кам’яниця Йони Шпрехера, збудована у стилі неокласики з елементами модернізму в 1912—1921 роках. В усіх джерелах пишуть, що головний вхід до будинку оздоблено барельєфами ящірок та драконів. Але, очевидно, ніхто не приглядався до них ретельніше. Серед них приховалось шість дельфінів! Прошу порівняти хоча би два барельєфи і ви побачите добродушного всміхненого дельфіна, а також страшні ящуроподібні створіння, що пожирають одне одного.

 
Кам'яниця Йони Шпрехера
 
Але це ще не все! У вестибюлі будинку можна побачити два фонтанчики з голівками дельфінів.

 Фонтанчики у вестибюлі будинку Шпрехера
 
Джерело у Срийському парку.
Голівки дельфінів, з дзьобу котрих випливає вода, дуже популярні. Ось дивна голова у Стрийському парку.


Голівка дельфіна у Стрийському парку

Площа Марійська.
Тих, хто засумнівається і скаже, що на цих фонтанчиках радше зображено голови дракончиків, запрошую до фонтану на площі Марійській. Там знаходяться такі самі дракономорфні (щойно придумав це слово, по аналогії з «антропоморфні») голівки дельфінів. До речі, у Франції в м. Аґено є дуже подібні скульптури на Фонтані дельфінів.

 
 Фонтан Богородиці у Львові і Фонтан дельфінів у м. Аґено
 
Багатостраждальний фонтан, збудований у 1862 році (скульптор Йоганн Гауттманн), за часів радянської влади втратив скульптуру Богородиці, але набув дельфінів, які тримали на хвостах чашу з водою! 

 
 Радянський Фонтан з дельфінами
 
   Треба визнати, що львів'яни любили цей фонтан. Він творив на площі якусь магічну і привабливу атмосферу. Чашу з дельфінами виконав відомий львівський скульптор Євген Дзиндра. Чомусь на сайті lvivcenter цих дельфінів називають тритонами, але це помилка, оскільки міфологічний Тритон виглядав абсолютно інакше - замість ніг мав два риб'ячі хвости, а згори людське тіло. 
На жаль, пізніше фонтан розібрали, бо повинна була повернутись на своє місце Матір Божа… Тепер вже ніхто і не пам’ятає, що сталось з дельфінами, а виявилось, що їх банально здали на металобрухт (про це сповістив і проілюстрував у ФБ  Jurko Voloshchak).

 
 Розбиті дельфіни. Автор фото Jurko Voloshchak

Пл. Галицька, 15.
Але це не були єдині металеві дельфіни у місті. На площі Галицькій є будинок колишнього Галицького акціонерного іпотечного банку (1872 р.). Артистичні металеві двері парадного входу були зроблені самою престижною на той час фабрикою художнього та будівельного слюсарства Яна Дашека. А серед орнаментального «хитроплетіння» на цих дверях можна знайти чотирьох стилізованих дельфінів. 

Вхідні двері до колишнього банку
 
Вул. Коперника, 4.
Наступних дельфінів можемо побачити на вулиці Коперника, 4, але треба буде шукати їх дуже високо, на рівні п’ятого поверху. Це будинок колишнього Кредитного земського товариства (1912-1914 pp.). Відомо, що монументальні скульптури Меркурія створив Зиґмунт Курчинський, тож можна припустити, що скульптури двох дельфінів з мудрими очима теж створив він.

 Дельфіни на балконі будинку
 
Вул. Коперника, 30. 
По дорозі важливо не пропустити 6 дельфінчиків на решітках над вікнами першого поверху. Для тих, хто сумнівається, що це вони, справа у стовпчику я розташував подібні "мордочки" інших львівських дельфінів. Думаю, це розсіє усі сумніви.


 
Вул. Каменярів, 3
Подібні дуже символічні голівки дельфінів можна побачити на балконах цього будинку. В оформленні решіток і консолей їх нараховується аж 12 штук! 



Вул. Словацького, 2.

Але повернімось і прогуляємось далі по вул. Коперника і звернемо на вул. Словацького, то варто зупинитись перед під'їздом №2. Цей будинок постав у 1912-1913 роках, як елітна чиншова кам’яниця Генриха Барда. Скульптурне оздоблення виконав теж Зигмунт Курчинський, але дві скульптурки хлопчиків на дельфінах на порталі під'їзду надто незвичні. Цілком можливо, що їх створив автор проєкту будинку Юзеф Авін. Дивним у цих скульптурах є поєднання цілком нормального анатомічно хлопчика і якоїсь настільки дивної тварини, що багато людей не вважають його за дельфіна. Прийшлось пошукати щось подібне в інтернеті і найбільш схожу скульптуру я знайшов у іспанській Кордові. Це один з елементів каскадного фонтану т. зв. тріумфу Сан-Рафаеля, створений у 1730-х роках. 
Сюжет «хлопчик на дельфіні» пов’язаний з однією з античних легенд, в якій розповідається про дружбу дельфіна і хлопчика, який врятував його з рибальської сітки.

 
Файні дітлахи на дивних дельфінах                                       Фонтан у Кордові
 
Вул. Дорошенка, 52. 
Ця ж тема повторюється на вул. Дорошенка. Над вікнами 3-го поверху знаходиться п’ять декоративних вставок, на кожній - по два дельфіна з хлопчиками на спині. Отже, можемо до нашої колекції додати ще 10 морських істот.

 Хлопчики на дельфінах.
 
Вул. Університетська, 1.
  З вулиці Дорошенка буде зовсім недалеко пройтись до Львівського університету ім. Івана Франка. Серед багатьох барельєфних і скульптурних декорацій колишнього будинку Галицького Сейму, збудованого у 1877-1881 роках, можна не помітити голівки дельфінів, вписані в орнаментальні вставки між вікнами, але це буде наш найбільший улов – на фасаді університету налічується аж 32 "царя морів"! А іще 48 приховуються в оздобленні вхідної галереї.

 Елемент декору Галицького сейму на фасаді


Елемент декору Галицького сейму при вході

Пр. Свободи, 35.
Повернімося на проспект Свободи, щоби помилуватись одним з найбільш імпозантних будинків поблизу Оперного театру – пасажем Феллерів (1902-1903 роки). На вставках над вікнами знайдемо 6 дельфінів. Вони відрізняються від усіх попередніх наявністю вусів, як у сомів, але такими дельфінів теж досить часто зображали. Автором скульптурного декору кам’яниці був Петро Войтович.

 Вусаті і змієподібні дельфіни
 
Вул. Японська, 7.
Найдалі від центру знайдемо дельфіна на вулиці Японській, 7. Тут він представлений в товаристві Меркурія. Варто звернути увагу на те, що цей будинок, збудований у 1927-1928 роках, оздоблено рельєфами у стилістиці Ар Деко, але дельфін має ту саму симпатичну посмішку, як і його старші на 200-300 років друзі.

 Меркурій з дельфіном. Автор фото Правдива Кава
 
Вул. Київська, 36. 
Складно сказати, який зі львівських дельфінів найстарший, але наймолодшим зображенням напевно є два дельфіни в інтер'єрі будинку на вул. Київській, 36, збудованому у 1930 році. Гарно сказала про них Тетяна Казанцева: "Чи бачили ви, як похудав львівський дельфін в добу Ар Деко? Витончений та загострений, чого тільки не зробиш, щоб стати модним!"
Хтось може зауважити, що це знак Зодіаку Риби, але, можливо, замовник хотів, щоби замість риб були на вдачу два симпатичних дельфіна!


Худенькі дельфіни. Автор фото: Тетяна Казанцева

Вул. Чернігівська, 3. 
Два гарненьких дельфіна приховуються на порталі лікарні, збудованої у 1880 році як дитячий шпиталь імені св. Софії. Якщо вже дельфіни повинні нести щастя і успіх, то для дітей - в першу чергу! На жаль, наразі немає можливості зробити краще фото, тож, нехай до сонячної погоди побуде це неякісне.


"Дитячі" дельфіни

Вул. Чупринки, 38.

З недосяжних для загалу дельфінів варто назвати скульптуру у подвір’ї будинку на вул. Чупринки, 38.

Дельфіни у подвір'ї

Вул. Чупринки, 68.
Якщо пройти по цій вулиці далі, то над входом до будинку (зі сторони вул. Жуковського) можна побачити двох дельфінів, які дуже нагадують своїх орнаментальних сородичів з Університету ім. І. Франка.


Дивні дельфіни з великими головами. 

Вул. Жуковського, 5.
А іще далі від попередніх дельфінів є прибудова до будинку і між гаражними дверима до фасаду прикріплено плиту з рослинно-орнаментальним дельфіном.


Рослинно-орнаментальний дельфін

Вул. Листопадового Чину, 6.
У колишньому Шляхетському казино (тепер Будинок Вчених) є фонтанчик з червоного мармуру. Подейкують, що з нього лилось шампанське. Необарокова мордочка, з дзьоба якої мав б литись пінистий напій, мало нагадує дельфіна, але усі подібні фонтанчики були або відображенням уявлення скульптора про цих морських створінь, або проявом його творчої фантазії.


 Фонтанчик з шампанським

Вул. Ф. Карпінського, 17.
На фасаді цього будинку, збудованому у 1930 році, над вікнами другого поверху знаходяться 4 чудових дельфіна, виконаних у класичному ренесансному стилі. Композиційно вони нагадують дельфінів з кам'яниці Корнякта.

Декор вікна на вул. Ф. Карпінського, 17

Вул. В. Короленко, 5.
Цих дельфінів знайти не просто. Треба пройти внутрішньою вуличкою до вілли Коморовських (збудована у 1850 р., перебудована у 1891 р.). Над вікнами першого поверху помітно рослинні орнаменти, але над вікном мансарди є дещо інше - там є барельєф з чотирма дельфінами.


Дельфіни Коморовських... 

Далі поодиноких дельфінів знайти не вдається, але несподівано вони пішли на мене зграями - знайшлись великі чиншові кам'яниці, на яких в оформленні вікон по 2 дельфіни. Підемо по-порядку.

Несподіваною знахідкою для мене виявились дельфіни на вулиці І. Франка

Вул. І. Франка, 25. 

На третьому поверсі цього будинку є аж 8 пар дельфінів.



Вул. І. Франка, 65-67. 
Далі - кам'яниця на вулиці І. Франка, 65-67 (будинок 1910-1912 років). Між вікнами 2-го поверху та в оздобленні дахових віконець під карнизом їх налічується аж 24 екземпляри.

 Дельфіни на вул. Івана Франка

Вул. Личаківська, будинки №84 і №84а.
Помітити їх непросто, бо вони маленькі, а будинки, на жаль, потребують ремонту. І все ж над кожним вікном є пара дельфінчиків, і таким чином додаємо до списку 38 створінь.

 

Вул. Чехова, будинки №5 і №30
На будинку №5 в обрамленні вікон фантазійно вписані симпатичні маленькі дельфіни. Кам'яниця стоїть на розі вулиць Чехова і Верхратського і разом має 15 вікон, що дає нам аж 30 дельфінчиків.
На будинку №30 не все так просто. Зображені створіння мають витягнуте тіло, виразні закручені риб'ячі хвости, плавники і раптом лев'ячі голови. Отже, складно їх вважати дельфінами, але директивним методом я додаю цих 14 тваринок до наших трофеїв з назвою "дельфіно-леви". 

  

Вул. Коцюбинського, 9
Наразі це єдині дельфіни, які тримають на собі балкон. Будинок 1917 року будови і отже ці дельфіни вже понад століття несуть на собі цей тягар.

  

Вул. Мартовича, 9
На цьому фантазія львів'ян не зупинилась. На будинку на вул. Мартовича, 9 нараховується аж 28 дельфінів. І якщо ті, що розташувались під карнизом, повторюють вже знайомі нам композиції, то вікна 2-го поверху прикрашають дельфіни-єдинороги. На жаль, не у всіх збереглись роги, але "гульки" на чолі вказують, що це все одна родина! 

  

І зовсім таємничою для мене лишається інформація у статті М. Захарчук "Українське образотворче мистецтво" про металевого дельфіна з гербом Львова серед експонатів XVII ст. у Промисловому музеї (нині це Музей етнографії та художнього промислу на проспекті Свободи, 15).
 
Отже, якщо врахувати загадкового музейного дельфіна, ми з вами назбирали
                     
                                   340 зображень львівських дельфінів.

Непогане тихе полювання, чи не так? Але, повірте мені, дельфінів у Львові є значно більше, просто треба ще пошукати!

zommersteinhof: (Default)
2020-03-06 02:37 pm

Артур Ґротґер на львівській кам'яниці

Мова йде про кам'яницю на вул. Алли Горської, 5 (біля Привокзального ринку)
   
Чомусь усі пишуть, що фасад кам'яниці оздоблений скульптурними композиціями на тему повстання під проводом Т. Костюшка. Але над входом до будинку знаходиться барельєф, який відображає рисунок Артура Ґроттґера "Кування кіс" (Artur Grottger "Kucie kos"). Цей рисунок входить в цикл рисунків "Полонія", присвячених т. зв. Січневому повстанню (1863 року). На той час Тадеуш Костюшко (1746-1817) давно вже помер.


 


Натомість на аттику будинку дійсно знаходиться барельєфна композиція на тему повстання 1794 року під проводом Т. Костюшка.



Довідка:
Будинок виробника водних помп Шимона Малохлєба на вул. А. Горської, 5 був зведений у 1912-1913 рр. 
Скульптурне оздобленням фасаду на тему польських повстань виконав Теобальд Оркасевич.
 
Корисні посилання:
lia.lvivcenter.org/uk/objects/horskoyi-5/
- А. Ґроттґер. Цикли рисунків - Вікіпедія
- Повстання Костюшка (1794) — Вікіпедія
zommersteinhof: (Default)
2020-03-06 11:05 am

До теми готичного Львова

Я уникаю теми про вигляд Львова до пожежі 1527 року, а саме про те, що місто готичного періоду було збудоване по принципу "мурований партер - фахверковий верх".

Принаймні два готичні елементи суперечать цьому.
На початку вул. Руської т.зв. "готичну польську кладку" (Gotischer Polnischer Verband) можна побачити на зондажі першого поверху.


Вулиця Руська, 2

А от на вул. Руській, 10 її видно вже й на рівні другого поверху:


Вулиця Руська, 10

 А над "Атлясом" (пл. Ринок, 45) готична фреска на мурі знаходиться на рівні третього поверху!


Пл. Ринок, 45. Фреска з готичного періоду
 
Гарно сказано у Lvivcenter щодо одної зі старих кам'яниць: "Це була готична будівля, ЙМОВІРНО, фахверкова (дерев'яні конструкції з цегляним заповненням) з мурованими пивницями."
І тої "ймовірності" тримаймося!
zommersteinhof: (Default)
2020-01-17 10:34 am

Вондрашка [Вандрушка] Йосиф

Йосиф Вондрашка [Joseph Wondraszka] (11.03.1792 - після 1863) - львівський архітектор.
В різних джерелах родове прізвище відображається як "Wondruska, Wondrusska, Wondruschka, Vandruschka, Wandrußka, Wandruschka".

Народився у Львові. Батько Георг Вондрашка, родом з Моравії, був директором тютюнової фабрики у Винниках.
У 1811 р. почав працювати у Львівській будівельній дирекції. 3 1818 р.- повітовий інженер в Самборі. У 1834 р. повернувся до Львова.

Проєкти Й. Вондрашки витримані у стильових формах зрілого ампіру, неоренесансу і романтичних - західного середньовіччя.

Виконав проєкт губернаторського будинку у Львові (1818 р., не здійснено).

Збудував у Львові:
- Ратушу на пл. Ринок (1827 - 1835 pp., співавтори Ю. Маркль, Ф. Трешер),
- Північну вежу костелу кармелітів босих на вул. Винниченка № 22 (1835-39 рр.),
- Казарми з триярусними вежами і бастіони на Цитаделі (1852 - 1856 pp., співавтор X. Рессіг).

Збудував чимало храмів, зокрема:
- с. Містковичі Самбірський р-н Львівська обл. Церква Собору Пресвятої Богородиці (1823 p.),
- смт. Стара Сіль Старосамбірський р-н Львівська обл. Церква св. Іллі (1820 p.),
- смт. Підбуж Дрогобицький р-н, Львівська обл. Церква Собору Святого Івана Хрестителя (1828 p.),
- м. Старий Самбір Львівська обл. Церква св. Миколи (1830 p.),
- смт. Янів (тепер Івано-Франкове) Яворівський р-н Львівська обл. Церква Вознесіння Господнього (1831 p.),
- смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузький р-н Львівська обл.(1840 p.), можливо (?) костел Всіх Святих,
- с. Бітля Турківський р-н Львівська обл. Церква св. Миколи (1842 p.),
- с. Нижня Яблунька Турківський р-н Львівська обл. Церква Преображення (1810 р.),
- с. Ворочово Перечинський р-н Закарпатська обл. Церква св. Миколи (1859 p.).

Проєктував греко-католицькі церкви в Золочеві, Снятині й передмістях Львова.

Реставрував низку споруд, а саме:
- будинок Єзуїтського колегіуму в Самборі,
- вежу ратуші у Дрогобичі.

Головне джерело:  В. Тимофiєнко. Зодчі України кін. XVIII - поч. XX століть. Біографічний довідник
У автора додатково подається ім'я Алоїз. У Йосифа був брат Aloizy Wondraszka (1790-1851), який з 1837 по 1844 рік був одним із двох офіційних реєстраторів Галицької державної будівельної дирекції, завданням якої було керувати всіма будівельними справами в Галіції. Через це виникає незрозуміла плутанина між братами. Можливо, вони працювали над проєктами і будівництвом разом. Питання лишається нез'ясованим.
Виправлено помилки "Довідника" у назвах населених пунктів, датах побудови храмів, а також додано декілька об'єктів та назви храмів (з посиланнями). Основний текст "Довідника" не змінено.

Інші джерела:
Lemberg 1790 bis 1915 - Wandruszka Genealogie 
-
zommersteinhof: (Default)
2020-01-14 01:41 pm

До теми "терезіанського" типу церковної архітектури

    Після розділу Польщі з 1772 р. австрійська влада почала процес зміни сакральної архітектури в Галичині шляхом надання проєктів для будівництва та фінансової допомоги у їх реалізації. Згодом ці святині почали називати храмами терезіанського типу (за іменем австрійської імператриці Марії Терези).
  Пізніше нові плани церков стали називати "йосифінськими" (коли цісар Йосип ІІ прийняв амбітне рішення, що в усій імперії треба збудувати муровані святині з розрахунку 1 храм на 700 парафіян). Оскільки віденська Будівельна дирекція не давала собі ради з такою кількістю, то створення нових планів було передано в місцеві будівельні бюро при урядах провінцій імперії. Відтак такі проєкти почали називати "урядовими".

Як приклади можна привести проєкт австрійського архітектора Мікаеля Фабрі - церква в с. Любинці Стрийського району Львівської області (церква св. Євстахія, 1827 р.), а також десяток проєктів арх. Йосифа Вандрушка (Joseph Wandruszka / Wondraszka), реалізовані у с. Бітля, Старому Самборі, Івано-Франкові та ін.

 
Церква в Любинцях. Джерело  map.ugcc.ua/


Церква у Бітлі. Джерело uk.wikipedia

 
Церква у Старому Самборі. Джерело ua.trip-impressions 


Церква в Івано-Франкове. Джерело risu.org.ua

   Проте цей процес не мав вагомих наслідків у Галичині, де уніати (з 1774 р. офіційно греко-католики) жили за приписами Замойського синоду 1720 р.
   Натомість закарпатські уніати отримали незалежність від католицьких єпископів щойно у 1771 році. Відтак отримали приписи на Віденському синоді 1773 року, після якого почалось суворе регламентування архітектурного вигляду сакральних споруд. Королівське бюро Угорської торгово-промислової палати розробило проєкти 33 типів для католицької, протестантської, православної та уніатської церков. Це були типові проєкти храмів з однонавовим та тринавовим плануванням.

   На той час греко-католицькі церкви і стан духовенства в Угорщині були в оплаканому стані. Єпископ Мукачівський Андрій Бачинський попросив імператрицю Марію Терезію дати фінансову допомогу на будівництво мурованих храмів. Позитивна відповідь імператриці була обумовлена ​​використанням типових проєктів Будівельного бюро придворної палати у Відні та Будівельного бюро Королівства Угорщини.

   У 1779 р. А. Бачинський підписав контракт з заступником голови Угорської намісницької ради графом Фештетич Пал (“Concertatio Bacsinszky-Festeticsiana”) про підтримку сільського греко-католицького духовенства. Цей контракт м. ін. передбачав державну позику матеріалами й грошима на перебудову, ремонт старих та будівництво нових церков. Згідно контракту уряд міг диктувати свої вимоги до архітектурного вигляду греко-католицьких церков. 

  За поданням єпископа А. Бачинського у 1779, 1785 та 1797 роках було розроблено 18 типових проєктів, призначені виключно для потреб греко-католицької церкви, на основі яких церкви мали будуватись у “терезіанському” стилі. Усі ці проєкти об'єднувались у три т. зв. "нормальні плани" - однонавові храми з вежею, однонавові храми з вбудованою вежею та однонавові храми з бічними нішами. 


Закарпатські церкви у м. Хуст (dzerkalo-zakarpattya), смт. Ясиня (drymba) і с. Порошково (zakarpattya)

   У зовнішньому вигляді типові проєкти греко-католицьких храмів були ідентичними римо-католицьким і протестантським, але відрізнялись від них внутрішнім плануванням, в якому храм був поділений на бабинець, наву і пресвітерій, а простір між святилищем і навою був розділений іконостасом. Типовою особливістю греко-католицьких мурованих храмів терезіанського типу є масивна західна вежа.

Авторами типових проєктів для греко-католицьких храмів були архітектори будівельного бюро Угорської торгово-промислової палати. Прізвища більшості з них невідомі, крім авторів деяких типових проєктів: 1779 року - архітектор Вавринець Ландер, 1785 року - архітектор Йозеф Кітлінг, та двох проєктів 1797 р. - архітектори Георг Фочіш та Юзеф Мрачек.

В наш час на території Словаччини нараховано 82 мурованих храмів терезіанського типу, які будувались для греко-католицької церкви. Карту їхнього розташування можна подивитись тут.

  В результаті за період 1773 - 1838 р.р. в Мукачівському єпископстві було замінено більшість дерев'яних храмів на муровані або перебудовано згідно типових планів. Найбільше дерев'яних церков збереглось у віддалених карпатських селах, де протягом віків була постійна кількість парафіян, а отже не було потреби в перебудові (розширенні) споруди. 



Приклади перебудови дерев'яних церков на терезіанський тип:
- с. Вишній Грабовець (Словаччина). Церква св. Михайла, XVIII ст. Перебудована 1850р. (вона показана на верхній схемі, яку взято з книги Я.Тарас. "Архітектура дерев’яних храмів ..."). Церкву знищено у 1930-40 р.р.
- с. Руська Долина, Виноградівський р-н. Церква Стрітення, XV ст. Перебуд. 1759 р. Згоріла у 1999 р.
- с. Буківцьово, Великоберезнянський р-н. Церква св. Анни, XVII ст.. Перебуд. 1791 р. 
- с. Лікіцари, Перечинський р-н. Церква св. Василя, XVІІ ст. Перебуд. 1746р. 
- с. Вишка, Великоберезнянський р-н. Церква св. арх. Михайла, близько 1700, перебуд. у ІІ пол. ХVIII ст.
- с. Сухий, Великоберезнянський р-н. Церква св. Івана Предтечі. 1679 р., перебуд. у ХІХ ст.
- с. Сіль, Великоберезнянський р-н. Церква св. Василя Великого. 1703 р., перебуд. 1834 р.
- с. Кострина, Великоберезнянський р-н. Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1645 р.). Вежу над бабинцем збудовано у 1761 р.
- с. Велике Старосамбірського р-ну Львівської обл. Церква Різдва Пр. Богородиці, 1761 р. Вежу над бабинцем збудовано у 1849 р.

 Світлини з інтернету

Після Весни Народів було скасоване регламентування щодо архітектури греко-католицьких храмів та втручання в їх будівництво. Однак громади по інерції продовжували будувати муровані церкви за наявними австрійськими проєктами. Прикладом може бути церква Івана Хрестителя (1886 р.) у Верхньому Синьовидному в Галичині.


Церква у Верхньому Синьовидному. Джерело ukrmandry.com.ua
   
   Реформи греко-католицької церкви у 1882 р. та українське культурне відродження дали поштовх до вивчення мистецької спадщини, пошуку нових стилістичних напрямів у сакральній архітектурі.
 
   Василь Нагірний був першим архітектором, який зробив спробу створити оригінальний український стиль сакральної споруди, взявши за основу хрещато-банну конструкцію. 
   Архітектор максимально спрощує структуру храму і надає їй візантійського характеру з елементами класицизму. Врахувавши скромні економічні можливості українського населення, В. Нагірний запропонував просту, компактну, бездоганну з інженерно-технічного боку сакральну споруду, яка вимагала відносно малих коштів та кількості будівельних матеріалів. Тим не менш, кожна церква вирізняється неповторністю форм.
   За період творчості архітектора (1882—1918) постало 200 церков за його проєктом - майже кожна четверта церква у Галичині!

Світлини з інтернету

Однак архітектура Нагірного не знайшла продовження на Закарпатті. Навіть в наш час нові церкви на Закарпатті будуються в стилі, який був штучно насаджений цісарсько-королівськими архітекторами.
Вистачить навести два приклади з Ужгородського району:
- храм Перенесення мощів Святого Миколая Чудотворця у с. Ворочово, збудований у 2015 р.
- храм святого пророка Іллі в с. Гута, збудована у 2009 р.

  
Церква у с. Ворочово. Джерело Мукачівська ГКЄ      Церква у с. Гута. Джерело kamrada.gov.ua

   Хоча тепер це вже історичний стиль закарпатських церков, який розвинув історичну спадщину, збагатив її і надав їй нового звучання. Тут буде найдоречнішим приклад нової церкви Вознесіння Господнього у Воловці, посвяченої у 2002 році.


Церква у Воловці. Джерело: volovec.at.ua

Джерела:
Mária Terézia a sakrálna architektúra v monarchii
Нагірний Василь Степанович
Я.Тарас. "Архітектура дерев’яних храмів українців Карпат: культурно-традиційний аспект"
- Piotr Krasny Architektura unicka po I rozbiorze Rzeczypospolitej
...
zommersteinhof: (Default)
2020-01-14 12:43 pm

Любинці - церква і видатні постаті

 Адреса: с. Любинці Стрийського району Львівської області

Церква св. вмч. Євстахія, цегляна, побудована в 1827 році за проєктом архітектора Мікаеля Фабрі. Архітектура терезіанського типу (про терезіанський тип - тут).

-          Після першого поділу Польщі в церковному будівництві Галичини поширювалися офіційно затверджені зразкові проекти церков «терезіанського стилю» (за іменем австрійської імператриці Марії Терези), які створювали австрійські архітектори, що працювали у Львові, зокрема Микаель Фабрі та Йосиф Вандрушка. (Студницький Р.О. Типологія та художньостилістичні особливості церковної архітектури Східної Галичини (кінець ХІ — перша третина ХХ ст.)



Фото з сайту https://map.ugcc.ua

Видатні постаті, пов'язані з селом:

Савицький Роман, композитор, багато років учителював і творив у селіВважається автором знаменитої пісні «Гуцулка Ксеня» (за іншою версією - автором пісні був композитор Ярослав Барнич, автор популярної оперети «Гуцулка Ксеня»)

Володимир Бірчак, педагог, діяч Пласту в Ужгородізокрема, голова Крайової Пластової Старшини Закарпаття

- о. Омелян Петрушевич, священник. Його син Євген Петрушевич був президентом і диктатором ЗУНР.

- о. Сильвестр Богачевський (1858 - 1914), священник. Парохію в Любинцях отримав у 1892 роціМав трьох синівКостянтина, Данила і Олексу. 

      


• Костянтин Богачевський – перший в історії митрополит філадельфійський (1958 - 1961)
• Данило Богачевський – доктор права, голова Філадельфійського відділу НТШ (1957 - 1967).
• Ігор-Орест Богачевськийсин Данили - американський конструктор, професор Нью-Йоркського університету. Автор формули (відома як "Bohachevsky funktion"), яка дозволила розраховувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети. Завдяки цьому було розраховано політ на Місяць, а також наступне повернення на Землю американського космічного корабля "Аполлон-11". 

zommersteinhof: (Default)
2018-08-28 07:34 pm

Будинок "Сокола" в Івано-Франківську

 Будинок Обласної дитячої бібліотеки в Івано-Франківську на площі Міцкевича звели у 1895 році для потреб польського спортивного товариства «Сокіл» за проектом архітектора Яна Томаша Кудельського.
У 1905 році місцевий художник Ян Рубчак розписав будівлю. На фасаді він розмістив фреску, що являла собою копію картини Артура Ґроттґера «Битва» з циклу «Полонія».

 
Джерело: Вікіпедія

Над картиною, у прямокутній рамці, містилась назва товариства — «Sokół», по обидва боки від неї - сокільське гасло «Чолом Вітчизні, пазурі ворогові» (Czołem ojczyźnie, szponem wrogowi), а нижче, на фризі було зображено герби 24 польських воєводств (Герби воєводств, земель і міст).

На початку 2000-х під час ремонту відчистили герб Плоцького воєводства.



Важко сказати, що сталось з рештою гербів, можливо, вони не збереглись, а можливо, залишились під штукатуркою. Так само невідомо, що сталось з репродукцією рисунку А. Ґроттґера на головному фасаді.

zommersteinhof: (Default)
2016-12-14 04:35 pm

Ciekawostka o obserwatorium na Pop Iwanie

 Nigdy się nie zastanawiałem, kto sprojektował budynek
obserwatorium na górze
 Pop Iwan w Czarnohorze.

Plan obserwatorium na Popie Iwanie
Źródłó: wikipedia

W wielu źródłach można przeczytać, że w roku 1935 Zarząd Główny Ligi Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej ogłosił zamknięty konkurs architektoniczny na projekt gmachu Obserwatorium Astronomicznego im. Józefa Piłsudskiego. Jury konkursu najwyżej oceniło pracę inżynierów-architektów Kazimierza Marczewskiego i Jana Pohoskiego z Biura Planu Regionalnego Podhala i Huculszczyzny.

Kim że byli ci dwaj inżynierowie-projektanci na ów czas najwyżej położonego w Europie stale zamieszkałego objektu wysokogórskiego?
 
Kazimierz Marczewski (ur. 1903 r. w Gdańcówce (Ukraina), zm. 1977 r. w Warszawie) – polski architekt i urbanista.
Od roku 1945 był jednym z współtwórców Biura Odbudowy Stolicy. Był współautorem licznych planów zagospodarowania przestrzennego Warszawy (w tym planu generalnego) i Warszawskiego Zespołu Miejskiego, projektował obiekty użyteczności publicznej m.in. kino "Moskwa", Dom Słowa Polskiego i obiekty Bellony w Warszawie.
Z ramienia ONZ pracował jako ekspert przy odbudowie Skopje. W 1955 został odznaczony Krzyżem Kawalerskim Orderu Odrodzenia Polski.

Jan Pohoski (ur. 1889 r. w Dubnie, zm. 1940 r. w Palmirach) – polski działacz niepodległościowy, inżynier architekt, wiceprezydent Warszawy w latach 1934–1939, zamordowany przez Niemców w Palmirach na pn-zach. od Warszawy.

Nie "przeciągając kołdrę", chcę odnotować, że ci polscy architekci urodzili się na terenie obecnej Ukrainy, a więc, biorąc pod uwagę trwający proces odrodzenia obserwatorium, warto było by upamiętnić ich imiona na dwujęzycznej tabliczce na murze budynku na Pop Iwanie.

Szkoda, że w ukraińskiej Wikipedii nie ma o nich artykułów, a polska Wikipedia w biografiach obu architektów nie wspomina o ich zasługach w powstaniu tak oryginalnego objektu, jakim było i zostaje obserwatorium na Pop
 Iwanie.

Zródła:
1. І.Меліка: "Гуцульська піраміда на горі Піп Іван".
2. "O Pop Iwanie w "Powrotach w Czarnohorę"Karpaccy.pl
3. R.Gawlikowski "Obserwatorium Astronomiczne na górze Pop Iwan"

zommersteinhof: (Default)
2016-04-12 02:29 pm

Бучардування

   Стіни Волоської церкви у Львові несуть на собі сліди середньовічної технології, непомітної для загалу, але добре знайомої каменярам. Якщо придивитись до цокольної частини церковних стін, то можна помітити, що фактура пісковикових блоків є надто регулярною, щоби пояснити це атмосферним впливом.

 
Фото 1-2. Стіна Волоської церкви на вул. Руській

   Зрештою те саме можна помітити на стіні проходу у внутрішнє подвір'я Волоської церкви, яку не поливало дощами і не посипало снігом.

 
Фото 3-4. Стіна проходу на подвір'я Волоської церкви

   Це сліди так званого бучардування. Читати далі... )
Фото 13-14. Оздоблення кам'яниці на вул. Личаківській, 148 і новенькі цокольні плити будинку в проїзді Крива Липа.


Один з найбільш яскравих прикладів бучардування можна побачити на будинку Львівського коледжу культури і мистецтва. Причому тут дуже виразно видно, що майстер працював над обробкою плит вручну.

  
Фото 15-16. Львівський коледж культури і мистецтв, вул. О. Нижанківського, 2

   І якщо досі були наведені приклади обробки плоских поверхонь, то сліди бучардування можна зустріти і на вигнутих формах кам'яних елементів будинків, як-от на колишній Галицькій ощадній касі.

 
Фото 17-18: Елементи будинку колишньої Галицької ощадної каси

   У французькому місті Вантроль над входом до одного з будинків є картуш 1778 року зі зображеннями каменярських інструментів, серед яких є бучарда - маленький молоточок з зубцями.

  
Фото 19-20. Картуш у Вантроль (Дром). Джерело: Compagnonnage

   Натомість у французькому муніципалітеті Перн-ле-Фонтен на одній з фортечних брам збереглись вирізьблені бучарди, які є каменярськими знаками - особистими підписами майстрів. Можливо, десь у Львові під тиньком старовинних будівель теж криються каменярські знаки середньовічних мулярів.


Фото 21. Каменярські знаки в Нотр-Дам де Перн-ле-Фонтен (© Фотографії Jean-Michel Mathonière, DR. Джерело: compagnonnage)
zommersteinhof: (Default)
2011-11-11 01:13 pm

Bernardyński przeminął plac... Fotoalbum

Za nazwę tego albumu wybrałem i celowo zniekształciłem tytuł książki Stanisława Machowskiego "Bernardyński mijam plac".
W zasadzie tu nie są potrzebne podpisy do zdjęć - i bez nich wszystko jest jasne!

   Był niegdyś we Lwowie plac zwany Bernardyńskim, który lwowiacy czasami nazywali placem Spotkań. Stanisław Lem biegał tu dzieciakiem, by zarobić na lody, opowiadajłc turystom historję zegara na wieży kościelnej:




Read more... )

A tak wygląda ten budynek teraz (maj 2013 roku)



Spójrzmy jeszcze raz na stare zdjęcie ...
                ...myśmy już nigdy nie zobaczymy takiego placu Bernardyńskiego...
                                                                                     ...przeminął jego czas!..




Dziękuję wszystkim, kto udostępnił swoje zdjęcia w sieci.
zommersteinhof: (Default)
2011-11-07 09:56 pm

Львів росте вгору

А моя хата буде ще вище!







Останнє фото - від alex-shutyuk