Entries tagged with церкви

Entry tags:

Церкви, які зникли не від вогню

Церкви, які зникли не від вогню:

1. с. Осмолода , Рожнятівський р-н, Ів-Фр. обл. - Церква скиту св.Андрія в Лужках , 1935 р. - «У 1999 р. храм розібрали і, з благословення церковної влади, спалили, залишивши його став непридатним для реставрації» (цитата з журналу «Патріархат» №1, 2010 р. );
2. с. Надиби , Старосамбірський р-н, Львівська обл. - Церква Успіння Пресв. Богородиці, 1732 р. Розібрана у 1991-1992 р.р.;
3. с. Верхня Грабівниця , Закарпатська обл., Воловецький р-н. - церква св.Іллі , 1925 р.Розібрана у 1999 р. 4. с. Лозова Шаргородський р-н Вінницька обл. - Покровська "козацька" церква , 1702 р. Розібрана у 2020 р.

5. с. Зарваниця Золочівський р-н Львівська обл. - Церква Св. Миколи 1912 р., мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 1442-М). Розібрана після 2010 р. [ 5 ]

6. с. Чертіж Жидачівський р-н Львівська обл. - Каплиця Св. Параскеви 1873, ХХ ст. Розібрана після 2010 р. [ 5 ], [ 6 ]
7. с. Розваж Острозький р-н Рівненська обл. - Церква Косьми і Даміана, 1781 р. Мешканці села зібрали 100 000 гривень на проект реставрації храму. Виявилося, що реставрація коштує додатково 900 000 гривень. Тому громада у 2011 р. розібрала церкву, щоби збудувати на її місці нову. [ 7 ]
8. с. Калинівка , Яворівський р-н Львівська обл. - у 2006 р. будівельники розібрали церкву святої Параскевії , 1511 р., щоби на цьому місці збудувати новий храм.
9. с. Залужжя Яворівський р-н Львівська обл. - Церква святої Параскеви (1681 р.) - у 1998 р. її розібрали для будівництва нової церкви (яка у 2004 р. згоріла).

10. смт. Сосниця Сосницький р-н Чернігівської обл. У 2010 р. громада розібрала Свято-Покровську церкву , побудовану в 1724 р. (перебуд. у 1874 р.) для побудови нової.
11. с. Бісковичі Самбірського р-ну Львів. обл. Церква святого Онуфрія , збуд. 1774 р. У 2009 р. її за непотрібністю розібрали парафіяни. Пізніше дерево з церкви передали у Святогірський чоловічий монастир у Золочівському районі, де з нього збудували церкву св. Онуфрія і освятили у 2012 р.
12. с. Воротище , Богородчанський р-н Ів-Фр. обл. Церква Вознесіння Господнього , збуд. у 1920-30-х роках. Її розібрали наприкінці 2010 року, а на її місці звели мурований храм.
13. с. Кліщівна , Рогатинський р-н Ів.-Фр. обл. Церква святого Миколая , 1709 р. У 2007 р. була розібрана з надання реконструкції. У 2014 р. розпорядженням Івано-Франківської ОДА церкву внесено до "Об'єктів департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації, які підлягають ліквідації, списанню чи витрати, за якими підлягають передачі балансоутримувачам".
14. с. Підгороднє , Тернопільський р-н Тернопільська обл. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1908 р., побудована з матеріалу розібраної дерев'яної церкви с. Петриків). У 1995 році після побудови нового храму розібрана. Джерело: Церкви-“мандрівниці” Тернопільщини

15. c. Костилівка , Рахівський р-н, Закарпатська обл. - церква Вознесіння Господнього (1776). У 1991 році довкола старої церкви вимурували нову цегляну, а дерев'яну, розібравши й порізавши на частини, винесли і спалили. [10]
16. с. Кобилецька Поляна , Рахівський р-н, Закарпатська обл. - церква Вознесіння Господнього (XVIII ст.). У 1994 р. селяни розібрали, дерево поскидали до купи і... спалили! Довкола ходив священник і молився за упокій церкви. Так само розібрали і спалили дзвіницю.
17. с. Майдан-Гологірський , Золочівський р-н Львівська обл.- Церква св. Онуфрія (1727 р.). Біля 2010 року стара церква була розібрана, і зведений новий храм на тому ж місці. (Світлини до і після тут )
18. с. Домашин , Великоберезнянський р-н Закарпатської обл. - У 2007 р. громада збудувати нову муровану церкву над старою дерев'яною (збуд. 1907 р.). Після освячення новобудови у 2011 році стару церкву розібрали і винесли на сміття. Світлини обох церков і стаття (рос. мова) тут .
19. с. Водиця Рахівський р-н, Закарпатська обл. У 1992 р. стару дерев'яну церкву (збуд. у 1803 р.) оббудували новою мурованою, а стару розібрали.Світлина старої церкви є тут .

20. с. Білин , Рахівський р-н, Закарпатська обл. Церква святого архангела Михаїла і дзвіниця, 1870 рік. У 2001–2007 рр. довкола дерев'яної церкви вимурували нову цегляну. 1 серпня 2007 року назовні винесли розпиляні шматки 155-річної пам'ятки. Світлина старої церкви є тут у ФБ-групі "Втрачені церкви Закарпаття" .

21. с. Свобода-Бадов Берегівського р-ну Закарпатської обл. Церква 1947 р. Розібрана у 1991 р. [ 10 ]

22. с. Прислоп Міжгірського р-ну Закарпатської обл. Церква 1929 р. Розібрана у 1991 р. [ 10 ]

23. с. Вільховатий Рахівський р-н Закарпатської обл. Церква 1938 р. Розібрана у 1991 р. [ 10 ]

24. с. Дубрівка Іршавського р-ну Закарпатської обл. Церква 1926 р. Розібрана у 1992 р. [ 10 ]

25. с. Іза Хустський р-н Закарпатської обл. Церква 1921 р. Розібрана у 1992 р. [ 10 ]

26. с. Свалявка Перечинського р-ну Закарпатської обл. Каплиця 1910-11 рр., побудована в стилі маленької церкви. Розібрана на початку 1990-х рр. [ 10 ]
27. с. Ганичі Тячівського р-ну Закарпатської обл. Церква 1925 р. і дзвіниця 1810 р. Розібрані у 1993 р. [ 10 ]

28. с. Новоселиця Тячівський р-н Закарпатської обл. Церква 1925 р. Розібрана у 1993 р. [ 10 ]

29. с. Дубове-Вітерна Тячівського р-ну Закарпатської обл. Церква 1925 р. і дзвіниця 1930 р. Дзвіницю розібрано в 1993 р., церкву в кінці 1990-х рр. [ 10 ]
30. с. Колодне Тячівський р-н Закарпатської обл. Церква 1924 р. Розібрана у 1990-х рр. [ 10 ]

31. с. Лази Тячівський р-н Закарпатської обл. Церква 1922 р. Розібрана у 1990-х рр. [ 10 ]

32. с. Гандеровиці Мукачівського району Закарпатської обл. Церква 1935 р. Розібрана у 1990-х рр. [ 10 ]

33. с. Ільниця Іршавського р-ну Закарпатської обл. Церква 1928 р. і стара дзвіниця. Розібрані у 1990-х рр. [ 10 ]

34. с. Угля Тячівський р-н Закарпатської обл. Монастирська церква 1947 р. Розібрана у 1990-х рр. [ 10 ]

35. с. Поляна Хустський р-н Закарпатської обл. Церква 1952 р. Розібрана у 1990-х рр. [ 10 ]
36. с. Гукліве Воловецького р-ну Закарпатської обл. Церква 1938 р. Розібрана у 1998 р. [ 10 ]
39. с. Підплеша Тячівський р-н Закарпатської обл. Церква 1925 р. Розібрана у 1999 р. [ 10 ]

40. с. Нересниця Тячівський р-н Закарпатської обл. Церква 1923 р. Розібрана у 2000 р. [ 10 ]

41. с. Залом Хустський р-н Закарпатської обл. Церква 1928 р. Розібрана у 2000 р. [ 10 ]

42. с. Боронява Хустський р-н Закарпатської обл. Церква 1774 р. Розібрана на початку 2000-х рр. [ 10 ]
43. с. Пузняківці Мукачівського р-ну Закарпатської обл. Церква 1943 р. Розібрана у 2002 р. [ 10 ]
44. с. Луг Рахівський р-н Закарпатської обл. Церква 1947 р. Розібрана і спалена у 2008 р. [ 10 ]
45. с. Крива Хустський р-н Закарпатської обл. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1927 р. Вже з 1960-х рр. почала руйнуватись. Залишки розібрана у 1996 р. Світлина церкви тут .

Entry tags:

Сумна статистика згорілих церков

Мій лічильник: ⌘ 159 + 7 + 45 ⌘

Список стосується тільки дерев'яних храмів, які були втрачені від початку незалежності України.
Червоним кольором виділено церкви, знищені вогнем.
Коричневим кольором в "лічильнику" додані дерев'яні церкви, які згоріли, але невідомо в якому (вони вказані на початку списку в рубриці " 1991-2008 роки ", джерело: lib.rada.gov.ua ).
Зеленим кольором в "лічильнику" додані дерев'яні церкви, які були втрачені внаслідок яких інших причин (були розібрані, повністю перебудовані або просто зігнили) - вони вказані в окремому пості .

З державного сайту lib.rada.gov.ua/ можна довідатись, :2000 рік згоріла 21 церква, 2001-го — 23, 2002-го — 28, 2003-го — 22, 2004-го — 22, 2005-го — 19, 2006-го — 29. Тобто тільки за неповну шість років Україна втратила 164 церкви, знищені вогнем! З сайту vgolos.com.ua : "впродовж 2007-2012 років на території Львівської області в храмах виникло 22 пожежі, а в 14 випадках їх повністю знищено вогнем".

Треба зауважити, що не тільки вогонь нищить дерев'яні церкви. З виступу В. Кафарського на зустрічі з єпископами і деканами греко-католицької та православних церков Івано-Франківської області читаємо : «За роки незалежності в області згоріло 13 церков. (від себе додам, що насправді згоріло 14)
, та самовільно громадами розібрано 12 церков - пам'ятка архітектури місцевого значення. Основна причина – за заявами громад, мала вмістимість, ветхість окремих конструкцій, недоцільність ремонту, хоча жодної фотофіксації цих будівель, актування стану чинним законодавством не проводилося. Найбільше - 4 дерев'яні церкви самовільно знесені в Галицькому районі (села Кукільники, Медуха,0зеряни, Слобода Морівцівська), Снятинському - З (села Балинці, Іллінці, Шевченкове), Калуському - 2 (села Яворівка, Боднарів). По одній дерев'яній церкві знесено в Коломийському (с. Сідлеще), Рожнятівському (с. Лецівка), Тисменицькому (с. Рибне) районах. Аналогічна доля мала піткати і дерев'яну церкву в с.Делева Тлумацького району, яка сьогодні обмурована новою цегляною будівлею, і фактично втрачена для сільської громади»

( Read more... )Корисні посилання:

- Втрачені дерев'яні церкви з 1990 р.
- Церкви горять в незалежній Україні, або Безкарність вандалів
- Справа священників-паліїв
- risu.org.ua - окрема рубрика про пожежі в церквах.
- decerkva.org.ua/burned.html - Втрачені церкви
- Веб-архів decerkva.org.ua
- Розібрали стару церкву, щоб не впала на людей
- С. Федака. Населені пункти і райони Закарпаття
- Коли зникає дерев'яна церква. Проєкт “Втрачені церкви Закарпаття”
- Хроніка нищення 1991–2021 років. Проект «Втрачені церкви Закарпаття»

Entry tags:

А може би золотою бляхою покрити Успенку у Львові?

От си подумав, жи в Славському здерли якісь малюнки в церкві, то трохи шкода, але вони й так були старі. Десь там старий костел розібрали на цеглу - то шо мав си завалити?.. Ще б кого прибив під ґрузами! Тепер'ка біля поганського капища в Стільську хвіґуру встановили - ото є добре, бо то є символ перемоги християнства над поганьством.

А ще си прочитав у мудрого пана Ґранкіна Павла, жи наша Успенка була у 1642 р. визолочена коштом молдавського господаря Василя Лупула. От би зара так знову зробити - се була би краса незбагненна! Бо ж церква має так блистіти, жеби сам боженька прищурювався!

П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010.

"Бляшані дахи церков і костелів, зроблені з менш коштовної білої (свинцевої або залізної) бляхи, фарбували, здебільшого, у червоний колір (як дахи каплиці Трьох святителів у 1671 р.). Контракт будівничого Бернарда Меретина з єпископом Львом Шептицьким на побудову нової церкви св. Юра з 1756 р. передбачає, що “дах на куполі має бути покритий білою гданською бляхою насковою, яку тільки грубу і велику знайти можна, а та має бути помальована кольором до міді подібним”. Бані Успенської церкви були у 1642 р. визолочені коштом молдавського господаря Василя Лупула."

Entry tags:

Похід Жовква - Стара Скварява - Мацошин

Стара Скварява

- дерев'яна церква св. Архистратига Михайла 1820 (1508), реставрована в 2015 році з унікальним Староскварявським іконостасом XVI-XVIII ст. пензля видатного українського художника Івана Рутковича

- Костел св. Людовика (1902 р.). Із 40-х років ХХ століття по 23 липня 1993 року вона перебувала зачиненою (там був колгоспний склад). Нині храм відновлено.

Примітка. Св. Людовик IX Святий (1214-1270) - французький король. Вирізнявся побожністю і справедливістю, за що отримав титул «Святий». Канонізований католицькою церквою в 1297 році. Це єдиний канонізований французький король. Людовик IX виступив організатором 7-го і 8-го хрестових походів. Під час 7-го походу він потрапив в полон (в 1250 р.) до єгипетського султана, потім його звільнили за великий викуп. Під час 8-го хрестового походу король помер в Тунісі.

Мокротин

- Церква св. Кузьми і Дем’яна (1890). З 1946 по 1989 р. стояла зачиненою.

Відродження (давніш: Mokrotyn-Kolonie, Deutsch Mokrotyn) — село, яке до Другої світової війни було німецькою колонією. Засноване в 1786 році під час Йосефінської колонізації.

- колишня римо-католицька каплиця

Мацошин
- гора На Камінь (360 м)

- Церква Положення Пояса Пресвятої Богородиці. Храм був зведений в 1886 році за проектом львівського архітектора Сильвестра Гавришкевича. Розписом храму займався Корнилій Устиянович. Церква є пам’яткою монументального мистецтва національного значення

Додаток:
роки канонізації і імена різних святих Людовиків:

1297 - św. Ludwik IX (1214-1270) – król Francji
1317 - św. Ludwik z Tuluzy (1274-1297) – francuski książę, franciszkanin, najmłodszy biskup w dziejach Kościoła
1671 - św. Ludwik Bertrand (1526-1581) – hiszpański dominikanin, misjonarz
1947 - św. Ludwik Maria Grignion de Montfort (1673-1716) – francuski ksiądz
1984 - św. Ludwik Beaulieu (1840-1866) – francuski ksiądz, misjonarz, męczennik
2000 - św. Ludwik Batiz Sáinz (1870-1926) – meksykański ksiądz, męczennik
2014 - św. Ludwik z Casorii (1814-1885) – włoski franciszkanin
2014 - św. Ludwik Martin (1823-1894) – ojciec św. Teresy z Lisieux
2016 - św. Ludwik Pavoni (1784-1849) – włoski ksiądz

Entry tags:

Вондрашка [Вандрушка] Йосиф

Йосиф Вондрашка [Joseph Wondraszka] (11.03.1792 - після 1863) - львівський архітектор.
В різних джерелах родове прізвище відображається як "Wondruska, Wondrusska, Wondruschka, Vandruschka, Wandrußka, Wandruschka".

Народився у Львові. Батько Георг Вондрашка, родом з Моравії, був директором тютюнової фабрики у Винниках.
У 1811 р. почав працювати у Львівській будівельній дирекції. 3 1818 р.- повітовий інженер в Самборі. У 1834 р. повернувся до Львова.

Проєкти Й. Вондрашки витримані у стильових формах зрілого ампіру, неоренесансу і романтичних - західного середньовіччя.

Виконав проєкт губернаторського будинку у Львові (1818 р., не здійснено).

Збудував у Львові:

- Ратушу на пл. Ринок (1827 - 1835 pp., співавтори Ю. Маркль, Ф. Трешер),

- Північну вежу костелу кармелітів босих на вул. Винниченка № 22 (1835-39 рр.),

- Казарми з триярусними вежами і бастіони на Цитаделі (1852 - 1856 pp., співавтор X. Рессіг).

Збудував чимало храмів, зокрема:

- с. Містковичі Самбірський р-н Львівська обл. Церква Собору Пресвятої Богородиці (1823 p.),

- смт. Стара Сіль Старосамбірський р-н Львівська обл. Церква св. Іллі (1820 p.),

- смт. Підбуж Дрогобицький р-н, Львівська обл. Церква Собору Святого Івана Хрестителя (1828 p.),

- м. Старий Самбір Львівська обл. Церква св. Миколи (1830 p.),

- смт. Янів (тепер Івано-Франкове) Яворівський р-н Львівська обл. Церква Вознесіння Господнього (1831 p.),

- смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузький р-н Львівська обл.(1840 p.), можливо (?) костел Всіх Святих,

- с. Бітля Турківський р-н Львівська обл. Церква св. Миколи (1842 p.),

- с. Нижня Яблунька Турківський р-н Львівська обл. Церква Преображення (1810 р.),
- с. Ворочово Перечинський р-н Закарпатська обл. Церква св. Миколи (1859 p.).

Проєктував греко-католицькі церкви в Золочеві, Снятині й передмістях Львова.

Реставрував низку споруд, а саме:

- будинок Єзуїтського колегіуму в Самборі,
- вежу ратуші у Дрогобичі.

Головне джерело: В. Тимофiєнко. Зодчі України кін. XVIII - поч. XX століть. Біографічний довідник
У автора додатково подається ім'я Алоїз. У Йосифа був брат Aloizy Wondraszka (1790-1851), який з 1837 по 1844 рік був одним із двох офіційних реєстраторів Галицької державної будівельної дирекції, завданням якої було керувати всіма будівельними справами в Галіції. Через це виникає незрозуміла плутанина між братами. Можливо, вони працювали над проєктами і будівництвом разом. Питання лишається нез'ясованим.
Виправлено помилки "Довідника" у назвах населених пунктів, датах побудови храмів, а також додано декілька об'єктів та назви храмів (з посиланнями). Основний текст "Довідника" не змінено.

Інші джерела:
- Lemberg 1790 bis 1915 - Wandruszka Genealogie
-

Entry tags:

До теми "терезіанського" типу церковної архітектури

Після розділу Польщі з 1772 р. австрійська влада почала процес зміни сакральної архітектури в Галичині шляхом надання проєктів для будівництва та фінансової допомоги у їх реалізації. Згодом ці святині почали називати храмами терезіанського типу (за іменем австрійської імператриці Марії Терези).
Пізніше нові плани церков стали називати "йосифінськими" (коли цісар Йосип ІІ прийняв амбітне рішення, що в усій імперії треба збудувати муровані святині з розрахунку 1 храм на 700 парафіян). Оскільки віденська Будівельна дирекція не давала собі ради з такою кількістю, то створення нових планів було передано в місцеві будівельні бюро при урядах провінцій імперії. Відтак такі проєкти почали називати "урядовими".

Як приклади можна привести проєкт австрійського архітектора Мікаеля Фабрі - церква в с. Любинці Стрийського району Львівської області (церква св. Євстахія, 1827 р.), а також десяток проєктів арх. Йосифа Вандрушка (Joseph Wandruszka / Wondraszka), реалізовані у с. Бітля, Старому Самборі, Івано-Франкові та ін.

Церква в Любинцях. Джерело map.ugcc.ua/

Церква у Бітлі. Джерело uk.wikipedia

Церква у Старому Самборі. Джерело ua.trip-impressions

Церква в Івано-Франкове. Джерело risu.org.ua

Проте цей процес не мав вагомих наслідків у Галичині, де уніати (з 1774 р. офіційно греко-католики) жили за приписами Замойського синоду 1720 р.
Натомість закарпатські уніати отримали незалежність від католицьких єпископів щойно у 1771 році. Відтак отримали приписи на Віденському синоді 1773 року, після якого почалось суворе регламентування архітектурного вигляду сакральних споруд. Королівське бюро Угорської торгово-промислової палати розробило проєкти 33 типів для католицької, протестантської, православної та уніатської церков. Це були типові проєкти храмів з однонавовим та тринавовим плануванням.

На той час греко-католицькі церкви і стан духовенства в Угорщині були в оплаканому стані. Єпископ Мукачівський Андрій Бачинський попросив імператрицю Марію Терезію дати фінансову допомогу на будівництво мурованих храмів. Позитивна відповідь імператриці була обумовлена використанням типових проєктів Будівельного бюро придворної палати у Відні та Будівельного бюро Королівства Угорщини.

У 1779 р. А. Бачинський підписав контракт з заступником голови Угорської намісницької ради графом Фештетич Пал (“Concertatio Bacsinszky-Festeticsiana”) про підтримку сільського греко-католицького духовенства. Цей контракт м. ін. передбачав державну позику матеріалами й грошима на перебудову, ремонт старих та будівництво нових церков. Згідно контракту уряд міг диктувати свої вимоги до архітектурного вигляду греко-католицьких церков.

За поданням єпископа А. Бачинського у 1779, 1785 та 1797 роках було розроблено 18 типових проєктів, призначені виключно для потреб греко-католицької церкви, на основі яких церкви мали будуватись у “терезіанському” стилі. Усі ці проєкти об'єднувались у три т. зв. "нормальні плани" - однонавові храми з вежею, однонавові храми з вбудованою вежею та однонавові храми з бічними нішами.

Закарпатські церкви у м. Хуст (dzerkalo-zakarpattya), смт. Ясиня (drymba) і с. Порошково (zakarpattya)

У зовнішньому вигляді типові проєкти греко-католицьких храмів були ідентичними римо-католицьким і протестантським, але відрізнялись від них внутрішнім плануванням, в якому храм був поділений на бабинець, наву і пресвітерій, а простір між святилищем і навою був розділений іконостасом. Типовою особливістю греко-католицьких мурованих храмів терезіанського типу є масивна західна вежа.

Авторами типових проєктів для греко-католицьких храмів були архітектори будівельного бюро Угорської торгово-промислової палати. Прізвища більшості з них невідомі, крім авторів деяких типових проєктів: 1779 року - архітектор Вавринець Ландер, 1785 року - архітектор Йозеф Кітлінг, та двох проєктів 1797 р. - архітектори Георг Фочіш та Юзеф Мрачек.

В наш час на території Словаччини нараховано 82 мурованих храмів терезіанського типу, які будувались для греко-католицької церкви. Карту їхнього розташування можна подивитись тут.

В результаті за період 1773 - 1838 р.р. в Мукачівському єпископстві було замінено більшість дерев'яних храмів на муровані або перебудовано згідно типових планів. Найбільше дерев'яних церков збереглось у віддалених карпатських селах, де протягом віків була постійна кількість парафіян, а отже не було потреби в перебудові (розширенні) споруди.

Приклади перебудови дерев'яних церков на терезіанський тип:

- с. Вишній Грабовець (Словаччина). Церква св. Михайла, XVIII ст. Перебудована 1850р. (вона показана на верхній схемі, яку взято з книги Я.Тарас. "Архітектура дерев’яних храмів ..."). Церкву знищено у 1930-40 р.р.
- с. Руська Долина, Виноградівський р-н. Церква Стрітення, XV ст. Перебуд. 1759 р. Згоріла у 1999 р.

- с. Буківцьово, Великоберезнянський р-н. Церква св. Анни, XVII ст.. Перебуд. 1791 р.

- с. Лікіцари, Перечинський р-н. Церква св. Василя, XVІІ ст. Перебуд. 1746р.

- с. Вишка, Великоберезнянський р-н. Церква св. арх. Михайла, близько 1700, перебуд. у ІІ пол. ХVIII ст.

- с. Сухий, Великоберезнянський р-н. Церква св. Івана Предтечі. 1679 р., перебуд. у ХІХ ст.

- с. Сіль, Великоберезнянський р-н. Церква св. Василя Великого. 1703 р., перебуд. 1834 р.

- с. Кострина, Великоберезнянський р-н. Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1645 р.). Вежу над бабинцем збудовано у 1761 р.

- с. Велике Старосамбірського р-ну Львівської обл. Церква Різдва Пр. Богородиці, 1761 р. Вежу над бабинцем збудовано у 1849 р.

Світлини з інтернету

Після Весни Народів було скасоване регламентування щодо архітектури греко-католицьких храмів та втручання в їх будівництво. Однак громади по інерції продовжували будувати муровані церкви за наявними австрійськими проєктами. Прикладом може бути церква Івана Хрестителя (1886 р.) у Верхньому Синьовидному в Галичині.

Церква у Верхньому Синьовидному. Джерело ukrmandry.com.ua

Реформи греко-католицької церкви у 1882 р. та українське культурне відродження дали поштовх до вивчення мистецької спадщини, пошуку нових стилістичних напрямів у сакральній архітектурі.

Василь Нагірний був першим архітектором, який зробив спробу створити оригінальний український стиль сакральної споруди, взявши за основу хрещато-банну конструкцію.
Архітектор максимально спрощує структуру храму і надає їй візантійського характеру з елементами класицизму. Врахувавши скромні економічні можливості українського населення, В. Нагірний запропонував просту, компактну, бездоганну з інженерно-технічного боку сакральну споруду, яка вимагала відносно малих коштів та кількості будівельних матеріалів. Тим не менш, кожна церква вирізняється неповторністю форм.

За період творчості архітектора (1882—1918) постало 200 церков за його проєктом - майже кожна четверта церква у Галичині!

Світлини з інтернету

Однак архітектура Нагірного не знайшла продовження на Закарпатті. Навіть в наш час нові церкви на Закарпатті будуються в стилі, який був штучно насаджений цісарсько-королівськими архітекторами.
Вистачить навести два приклади з Ужгородського району:
- храм Перенесення мощів Святого Миколая Чудотворця у с. Ворочово, збудований у 2015 р.
- храм святого пророка Іллі в с. Гута, збудована у 2009 р.

Церква у с. Ворочово. Джерело Мукачівська ГКЄ Церква у с. Гута. Джерело kamrada.gov.ua

Хоча тепер це вже історичний стиль закарпатських церков, який розвинув історичну спадщину, збагатив її і надав їй нового звучання. Тут буде найдоречнішим приклад нової церкви Вознесіння Господнього у Воловці, посвяченої у 2002 році.

Церква у Воловці. Джерело: volovec.at.ua

Джерела:
- Mária Terézia a sakrálna architektúra v monarchii

- Бобош Г. Є. Автореферат дисертації "Формування архітектури мурованих церков Галичини кінця XVIII - початку XX століть (на прикладі Львівської єпархії)"

- Historia_Ecclesiastica_2015

- Нагірний Василь Степанович
- Я.Тарас. "Архітектура дерев’яних храмів українців Карпат: культурно-традиційний аспект"
- Piotr Krasny Architektura unicka po I rozbiorze Rzeczypospolitej
...

Entry tags:

Любинці - церква і видатні постаті

Адреса: с. Любинці Стрийського району Львівської області

Церква св. вмч. Євстахія, цегляна, побудована в 1827 році за проєктом архітектора Мікаеля Фабрі. Архітектура терезіанського типу (про терезіанський тип - тут).

- Після першого поділу Польщі в церковному будівництві Галичини поширювалися офіційно затверджені зразкові проекти церков «терезіанського стилю» (за іменем австрійської імператриці Марії Терези), які створювали австрійські архітектори, що працювали у Львові, зокрема Микаель Фабрі та Йосиф Вандрушка. (Студницький Р.О. Типологія та художньостилістичні особливості церковної архітектури Східної Галичини (кінець ХІ — перша третина ХХ ст.)

Фото з сайту https://map.ugcc.ua

Видатні постаті, пов'язані з селом:

- Савицький Роман, композитор, багато років учителював і творив у селі. Вважається автором знаменитої пісні «Гуцулка Ксеня» (за іншою версією - автором пісні був композитор Ярослав Барнич, автор популярної оперети «Гуцулка Ксеня»)

- Володимир Бірчак, педагог, діяч Пласту в Ужгороді, зокрема, голова Крайової Пластової Старшини Закарпаття

- о. Омелян Петрушевич, священник. Його син Євген Петрушевич був президентом і диктатором ЗУНР.

- о. Сильвестр Богачевський (1858 - 1914), священник. Парохію в Любинцях отримав у 1892 році. Мав трьох синів: Костянтина, Данила і Олексу.

• Костянтин Богачевський – перший в історії митрополит філадельфійський (1958 - 1961)

• Данило Богачевський – доктор права, голова Філадельфійського відділу НТШ (1957 - 1967).

• Ігор-Орест Богачевський, син Данили - американський конструктор, професор Нью-Йоркського університету. Автор формули (відома як "Bohachevsky funktion"), яка дозволила розраховувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети. Завдяки цьому було розраховано політ на Місяць, а також наступне повернення на Землю американського космічного корабля "Аполлон-11".

Корисні посилання:

- Д. Богачевський. На возі і під возом

- Богачевський (прізвище)

- Церква св. вмч. Євстахія, с. Любинці
- Творець програми польоту на Місяць

Entry tags:

Церква у с. Нижній Вербіж

Ця церква, як і багато інших, викликає стійку асоціацію!
Вона радше мала би бути в списку NASA, а не ЮНЕСКО...

Entry tags:

До проблем класифікації закарпатських церков

Сьогодні натрапив на статтю Прибєги Л.В. "Лемківська школа традиційного храмового будівництва". Думав, що нарешті зрозумію, чому деякі закарпатські церкви називають бойківськими. А усе виявилось дуже складно і заплутано!

Автор статті у своєму дослідженні настільки плавно переходить від поняття "бойківська церква" до надання їм рис лемківської школи (приклад - церква в Ужоку), а відтак до "лемківських церков свалявської групи", що важко зрозуміти, яка ж названих ним церков є бойківською, а яка лемківською. Як приклади називаються церкви в Сваляві і в Пирогово.

Церкви в Ужку, Сваляві і в Пирогово

Далі, мов корали з розірваного намиста, сипляться терміни "храми лемківської школи", "пам'ятка лемківського храмового будівництва" і раптом ми опиняємось у селі Середнє Водяне і Колодне. Виявляється в давньому комітаті Марамарош храми лемківської школи!!! Русинські теслі Румунії напевно навіть не думали, що їхня типово мармароська церква насправді є видозміною лемківської архітектури... Але, згідно Прибєги Л.В., саме вони стали творцями взірця для "церков хустської групи" (наприклад церква в с. Сокирниця).

Церкви у селах Середнє Водяне і Колодне і Сокирниця

Раптом автор переносить нас у Міжгірський район, де "в поєднанні з традиціями бойківської школи храмового будівництва склався дещо відмінний тип лемківських церков". Згадується Святодухівська церква в Колочаві, а також церкви в селах Ізки і Пилипець, як "храми лемківської школи, що відносяться до міжгірської групи".

Церкви в селах Колочава, Ізки і Пилипець

Майже насамкінець автор остаточно добиває виразом "отже, як в ужоцькій, так і в міжгірській групі храмів лемківської школи відчутний відголосок традицій бойківської школи".

Цей смертельний висновок був як ніж у серце моїх знань!

Тепер я знаю, що я нічого не знаю!

Джерела:
- Прибєга Л. В., Дерев`яні храми Українських Карпат. - К.: Техніка. 2007.

- Світлини взято з інтернету

Entry tags:

Село Фраґа

Фраґа — село Рогатинського району Івано-Франківської області.
З 1948 по 1993 рік село називалось Ягодівка.

Така незвичайна назва села, згідно однієї версії, походить від гальського "фраги", що має означати "багато риби", згідно іншої - від лат. fraga - суниця (може, саме тому за часів СРСР село було перейменовано в Ягодівку).
Я не розумію, навіщо пояснювати походження слова саме з латинської мови, чому не з молдавської? Тоді можна було б приплести ще легенду про фразьке вино з суниць!

Але залишимо це питання мудрагелям від "ненаукової науки" ономастики. До речі, слово "питання" по-німецьки буде "frage", а отже можна придумати легенду про татарів, які задавали селянам frage (питання) про дорогу на Львів. Чому по-німецьки? Ну, наприклад, тому, що Львів тоді називався Лембергом...

Історія села

Перша письмова згадка про Фраґу відноситься до 1460 року.
Згідно архівних даних до 1541 р. вона вважалась містечком.

У XVI ст. Фраґа була в складі маєтків з центром в сусідньому місті Підкамені, що з XVII ст. належали до Яблоновських, а на початку ХІХ ст. перейшли до Баворовських.
( Читати далі... )

Entry tags:

Село Підкамінь

Підкамінь — село Рогатинського району Івано-Франківської області.

Вперше у письмових джерелах село Підкамінь згадується 30 травня 1440 року (Akta grodzkie i ziemskie).
Власником села тоді став князь Михайло Іванович Гольшанський, який отримав такий подарунок від своєї дружини Марії.

У кінці XV ст. місцеві маєтки належали до львівського хорунжого Фридерика Гербурта (помер у 1519 р.). Гербурт збудував на на горбі на північно-східному краю села замок і заснував містечко, яке отримало магдебурзьке право від короля Сигізмунда І Старого. Про це є запис у "Географічному словнику Королівства Польського": король "Сигізмунд І привілеєм 1515 року дозволяє: щоби Фридерік Гербурт при замку своєму, Підкаменче званому, котрий свіжо з муру і цегли поставив, заснував місто, яке має подібно називатись. Мешканців король обдаровує німецьким правом, відміняючи тим самим права і звичаї польські і руські; встановлює торг у четвер, а ярмарки на Зелені Свята і свято Воздвиження Святого Хреста.
( Читати далі... )- Andrzej Betlej "Jan Stanisław Jabłonowski a sztuka w świetle jego pamiętników"

Entry tags:

Гуцульська церква в Красові

Церква святої Параскеви, яка знаходиться у селі Красів Миколаївського району Львівської області збудована у традиційному гуцульському стилі. Але не всім відомо, що народилась вона не на Гуцульщині, а у Львові.

У 1894 році у Львові відбулась Загальна краєва виставка. У південно-західній частині виставки було організовано Етнографічний сектор. Саме в ньому була збудована дерев'яна триверха хрестовокупольна церква. Храм спорудив тесля Лесь Кобчук з села Яворова з допомогою своїх шести теслярів-побратимів з Гуцульщини.

Церква розташовувалась в центрі етнографічного відділу, ліворуч алеї, що провадить від вул. Стрийської. Побачити її розташування можна на Ситуаційному плані Загальної краєвої виставки. В наш час це просто галявина у Стрийському парку неподалік дитячого майданчика (на Google.maps це місце приблизно тут).

В інтернеті можна знайти багато світлин цієї церкви і деяких інших експонатів Етнографічного відділу Краєвої виставки.

От тільки на сайті lvivcenter в описі церкви подається інформація, що це "неіснуючий нині об'єкт".
Насправді ж церква збереглась. Найбільш авторитетним свідченням цього є уривок з книги "Моє життя. Спогади" д-ра Степана Шухевича, сина пароха села Красів о. Євгена:

"На виставці в етнографічному відділі також була гуцульська церква. По виставці мій батько закупив цю церковцю з церковних фондів і поставив її в Красові, де вона й стоїть донині".

Світлина з книги С. Шухевича "Моє життя. Спогади"

Експозиція Виставки працювала чотири місяці. Після її закриття церква з ініціативи о. Євгена Шухевича була куплена і перевезена у село Красів, де на той час була маленька однокупольна церква. Вдалось це зробити завдяки тому, що о. Євген був рідним братом Володимира Шухевича, який був куратором архітектурно-етнографічного розділу Виставки. Після перевезення і часткової перебудови у 1896 р. церкву св. Параскеви освятив Митрополит Галицький Сильвестр Сембратович.
Цікаво, що церква орієнтована "навпаки" - головний вхід до неї розташований зі сходу (там, де має бути вівтар). Можливо, це було викликано особливостями місцевого рельєфу.

Після війни церкву було закрито і, на жаль, не все збереглось до її поновного відкриття у 1989 р.

В той же час за 30 років "небуття" в закритій церкві залишилися недоторканими кивот, чаша і корона. Також у бічній наві храму збереглось дуже незвичайне чорне розп'яття. В селі розповідають, що його привіз з Італії після Другої світової війни уродженць села Іван Каута, який воював на Апеннінському півострові.

Натомість Ікона Богородиці Одигітрії з красівської церкви, намальована у першій третині XVІ ст., зберігається у Національному музеї у Львові. Вона була привезена з експедиції Іларіоном Свєнціцьким у 1911 році. У церкві над іконостасом знаходиться копія цього святого образу.

Entry tags:

Церква в Колочаві

Сто років тому таке явище називали "парафіянщина",
а тепер є більш конкретне слово - РАГУЛІЗМ !!!

Світлини зроблено у 2007, 2010 і 2012 роках.
.

Entry tags:

Рівне - Równe - Königsau

Унікальне село Львівщини

У 1774 році, після першого поділу Польщі, австрійська імператриця Марія-Терезія виданий перший патент на поселення, який дав іммігрантам дозвіл селитися в містах і селищах Галичини. У 1781 році імператор Йосиф II видав другий патент, він дозволив також німецьким поселенцям оселитися в новій провінції Австрії за умови релігійної терпимості протестантів. Як наслідок, тисячі сімей, в основному з Пфальца, емігрували до Галичини й оселилися в щойно заснованих німецькомовних колоніях або в якості майстрів у містах.

Німецька колонія Кьоніґсау (Köenigsau, що в перекладі означає «королівська поляна») була заснована в 1783 році, під час правління імператора Йосифа II.
( Read more... )( Read more... )

Entry tags:

Пістинь. Переправа для мерців

Я іще такого дива не бачив! Але спочатку про церкву.

Церква "рідкісної художньої краси" в с. Пістинь, як більшість карпатських церков, обита блискучою бляхою і оточена старим цвинтарем. До речі, найстаршу дату на хресті я знайшов "1744", хоча не зрозумів, вказано дату смерті чи народження.

( Читати далі... )