Цвинтарі Першої світової війни
Тому ще в період І св. війни Міністерством війни Австро-Угорщини був створений Департамент воєнних поховань (нім. Kriegsgräber-Abteilung K.u.K.). До роботи були запрошені військові з вищою освітою - архітектори, будівельники, інженери, художники тощо. На проект кожного цвинтаря оголошувався конкурс. Деякі з цих некрополій дотепер являють собою не тільки історичну пам'ятку, але і справжній витвір архітектурно-мистецької думки. Особливо цікавими і оригінальними донині є проєкти словацького архітектора і дизайнера Душана Юрковича (Dušan Jurkovič). Ось два з них на понижчих світлинах.
Джерела світлин: odyseusze.pl і wikipedia
На території Галичини і Володимирії діяв Департамент воєнних поховань Військової комендатури в Кракові (нім. Kriegsgräber-Abteilung K.u.K. Militär-Kommando Krakau), створений 3 листопада 1915 р. Цей Департамент (з філіями у Кракові, Перемишлі і Львові) збудував на території Галичини і Володимирії понад 400 кладовищ. Робота включала ексгумацію та перепоховання 42 749 трупів солдатів, незліченну кількість переговорів щодо передачі земель для створення нових і розширення вже існуючих 378-и кладовищ із 60 829 похованими. При цьому була використана величезна кількість будівельних та інших матеріалів. Про грандіозність будівництва воєнних кладовищ свідчить той факт, що на будівництво цвинтарів в Західній Галичині було використано 18 876 тон природного каменю, 11 550 тон гравію для бетону, 1 633 тони цементу, 1 307 тон обробленого каменю, 270 тон цегли та черепиці, 61 515 тон модрини, 24 435 тон пиломатеріалів хвойних порід, 1 140 тон цвяхів і затискачів, 5 555 тон кованого заліза та 85 тон олійних фарб!
У мирному договорі в Сен-Жермен (1919) Австрія була зобов'язана піклуватися про могили загиблих у війні, які лежали на її території. В міжвоєнній Польщі одразу ж було утворено Уряд опіки над воєнними могилами.
Якщо ж казати про територію українського Закарпаття, то в часи Великої війни був створений Департамент Das Kriegsgräberwesen Österreich-Ungarns, але, на жаль, мені невідомо, яка організація займалась упорядкуванням поховань на території Чехословаччини. Але принаймні є поважна стаття "Військові поховання Великоберезнянського району Закарпаття"
А тепер про воєнний цвинтар під Козмєською.
Цвинтар займає поверхню 260 кв.м. Територія поділена на шість полів.
В центрі розташовано великий камінь , на передній стороні якого викуто напис: «SEINEN BIS IN DEN TOD GETREUEN HELDEN DAS II BATAJLLON PREUSS. RES. JNF. REG 22”. У вільному перекладі текст звучить так: “Своїм вірним аж до смерті героям. ІІ батальйон 22 резервного пруського полку піхоти».
З тильної сторонни можна зауважити цікавий невеликий напис: дату «1917» і два прізвища: «untffz. Tropitz 6/22 Musk. Herringer 7/22». Можна припустити, що це дата створення цвинтаря і прізвища його творців.
Могили розташовані в регулярних рядах, в головах – похилені бетонні стели. На них викуто мальтійський хрест і добре чительні прізвища загиблих, їх службовий ранг і військову одиницю, а також дату смерті. Всього у 41 іменній і трьох спільних могилах поховано 60 жертв Першої світової війни. Всі вони загинули в трьох останніх днях серпня 1916 року, обороняючи виділений їм відрізок карпатського фронту від російської армії генерала Брусілова.
Серед похованих можна помітити слов'янські прізвища: Martinek, Kosmitzki, Niedwiedziol, Schalek, Goletzko.
У 2010 р. на гроші Фонду А.І.Лісіцина (за його ж словами фонд виділив 5 000 доларів) відбулись значні роботи по впорядкуванню некрополя.
На трьох окремо розташованих могилах було встановлено хрести. Можливо, припускали, що це могили російських солдат. Однак це малоймовірно. По-перше, росіян – як вояків атакуючої сторони - повинно було загинути набагато більше, ніж австро-угорців, по-друге, на інших цвинтарях можна побачити, що російських солдат ховали разом з солдатами австро-угорської армії (як приклад, цвинтар на Торунському перевалі або в Глинсько Жовківського району). Існує припущення, що в цих трьох могилах поховані солдати іудейського віросповідання. При організації воєнних цвинтарів дотримувались "принципу непоховання" солдатів-іудеїв разом солдатами-християнами. Тому католиків, православних і протестантів ховали на одному цвинтарі, то для іудеїв завжди створювались окремі поля, при цьому з повною повагою для їх жертовності. Схема цвинтаря з Карпатського альманаху "Płaj" № 22.
Після закінчення робіт цвинтар було освячено. Службу провели архієпископ Львівський і Галицький (УПЦ МП) Августин і декан Римсько-Католицької церкви отець Казимир Галімурка. На церемонії освячення А. Лісіцин поклав вінок до могил від генконсульства Росії у Львові.
Джерело фото: report.if.ua
Додаткові дані:
- Головними виконавцями робіт були волонтери і скаути Благодійної Федерації скаутів «Галицька Русь». Засновники організації: Російське молодіжне братство і Львівське молодіжне православне братство Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Цікаво, що «Галицька Русь», зареєстрована у Департаменті держреєстрації (дивись тут), досі значиться за адресою: м. Львів, вул. Короленка, 3, а керівником досі значиться К. Арбатов (у 2018 р. він був знайдений повішеним у с. Лазещина).
- Анатолій Іванович Лісіцин - депутат Державної Думи Федеральних Зборів РФ, перший Губернатор (1991 – 2007 рр.) Ярославської області РФ.
На гроші Фонду Лісіцина я знаю про впорядкування наступних поховань:
1. 2007 р. - Пам’ятник на Ужоцькому перевалі - стаття (уривок: "Фінансування всіх ремонтних робіт на військовому цвинтарі та реставрацію хреста здійснював уряд РФ через російські організації, які діють у Львівській області")
2010 р. - Цвинтар під г. Кознєська – стаття, стаття (багато фото зі священниками)
2011 р. - Цвинтар у с. Ужок Великоберезнянського р-ну - стаття, стаття
2011 р. - Цвинтар в урочищі Фересок в долині р. Лазещина – стаття (тут солідно про фонд Лісіцина)
2011 р. - Братська могила угорським солдатам на околиці с. Лубня (фото)
2012 р. - Цвинтар у с. Волосянка Великоберезнянського р-ну - стаття (в якій є історичне фото), стаття
2012 р. - Цвинтар на г. Черемха Великоберезнянського р-ну – стаття
2013 р. - Старий міський цвинтар в Заліщиках - стаття
Деякі статті по темі:
- Впорядкування могил — благодійництво чи політичний хід? (30.08.2010 р.)
- Інша версія скандалу на Ужоцькому перевалі (01.08.2011 р.)
- Память о Первой мировой и «мягкая сила» современной России (28.07.2017 р.) - дуже промовиста назва і зміст статті на сторінці "Российского совета по международнім делам"
- Лідера проросійської скаутської організації зі Львова знайшли повішеним на Закарпатті (8.08.2018 р.)
- Заява з приводу смерті Кирила Арбатова
- Військові поховання Великоберезнянського району Закарпаття
"Późniejszy arcybiskup ormiański, Stefanowicz, gdy był kanonikiem, już wtedy siedmdziesiątletni starzec (żyl 105 lat) popadał chwilami w szały fanatyczne. Spowiednik wszystkich pań wielkiego świata, rozgorączkowywał je do śmieszności i dziwnemi okładał pokuty; tej zabraniał chodzić na teatr, tamtej chodzić na wieczory, jeszcze innej przyjmować wizyty, a niejedną obwlókł w włosiennicę lub zakonną kutę.
