Назва цієї публікації перегукується з назвою туристичного маршруту, розробленого в Польщі – «Шлях дерев’яної архітектури». Рушаючи в таку подорож, туристи їдуть милуватись дерев'яними костелами і церквами. У нас в Галичині, а особливо на Гуцульщині, важко собі уявити таку тематичну поїздку. Дерев’яних костелів або кірх майже не залишилось, а церкви безжально оббиті бляхою, деколи від самих фундаментів до хрестів на куполах.
Церква Святителя Василія Великого (1885 р.) у с. Чорні Ослави. У 2014 р. змінено форму куполу і оббито блискучою бляхою. Світлину взято з kolomija.com
Заради справедливості треба сказати, що у Польщі багато храмів теж оббито бляхою, особливо якщо це діючі церкви східного обряду. Якщо ж це недіючі пам’ятки архітектури або такі, що функціонують як римо-католицькі костели, то за останні десятиліття вони поступово набувають свого первісного виду і стають привабливими об’єктами на туристичних маршрутах.
До прикладу - церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVII ст., тепер римо-католицький костел) у лемківському селі Балутянка в Польщі. Реставраційно-ремонтні роботи – від заміни фундаментів до ремонту хрестів - провела у 2010-2013 рр. будівельно-реставраційна фірма, яка має професійних реставраторів і дотримується усіх законів і правил щодо ремонту різних історичних будівель – церков, костелів, дзвіниць тощо.
Церква у селі Балутянка в Польщі – до і після реставрації. Світлини з інтернету.
У Польщі в кожному воєводстві є т. зв. «консерватор пам'яток» - орган або особа, яка займається консервацією, реновацією, реконструкцією та охороною пам'яток, у тому числі знайдених археологами. Без його згоди – ані руш! У нас же ситуація геть погана – дерев’яні церкви горять (у січні 2022 р. згоріло вже дві), перебудовуються, оббиваються бляхою тощо. І усе це відбувається зі згоди священників і на догоду парафіянам, але без жодного контролю з боку відповідних органів.
Ще не так давно про церкви гуцульського типу можна було сказати, що серед них тільки три стоять необбиті бляхою – в Коломиї, Ворохті і Ясиня. Аж раптом поширилась новина – у Криворівні з церкви зняли бляху!
От тільки я був там 1 жовтня 2011 р., бачив цей процес і трошки його познимкував. На першій світлині видно, яку складну роботу виконують майстри, а на другій я показав, що на церкві залишились старі бляха і ґонт.
Ремонт церкви Різдва Пресв. Богородиці (1818 р.) у Криворівні. Автор: Zommersteinhof
Усі, хто мав справу з будівництвом, прекрасно знають, що під бляхою завжди збирається конденсат, від якого намокають і гниють нижні дерев’яні конструкції. Крім того, раз на тиждень в церкві буває багатолюдно і вся волога від дихання людей накопичується всередині будівлі і осідає на блясі. Влітку це стає причиною гниття деревини, появи грибка і плісняви, а взимку такий дах промерзає, що також не служить йому на користь. Натомість церква покрита ґонтом «дихає», випускаючи вологу крізь усі можливі шпарини у дерев’яному покритті.
На світлинах: зліва – руйнування кроквяної системи від зволоження конденсатом; справа – замерзлий конденсат на кроквах взимку. Світлини з інтернету
Треба віддати належне парохові Криворівні - отець Іван Рибарук довго підходив до вирішення проблеми зі старим дахом і зробив не найгірший вибір – на церкві демонтували бляху на вертикальних поверхнях, щоби будівля дихала. Отже, тепер дахи і опасання церкви покриті шаром бляхи, а також новим і старим потрісканим ґонтом, про що священник каже напівжартома: «Зараз у нас купол як сендвіч: ґонт, бляха, ґонт».
Якби там не було, церква у Криворівні була першою на Гуцульщині, де зникла бляха. І тепер до неї люблять заглядати не тільки віряни, але й туристи.
Світлини церкви до ремонту і після. Фото з інтернету
У 2014 р. відбулись гарні зміни у Микуличині. Там покрили ґонтом дзвіницю тим самим методом – не знімаючи бляхи. Але тут нічого поганого не сталось – дзвіниця має відкриту галерею, тому будівля не псується під бляхою, яку покрили ґонтом.
Дзвіниця у Микуличині. Автор: Zommersteinhof
Через два роки прийшла черга на церкву у Татарові. Метод той самий – «ґонтом по блясі». Тільки тут зробили масштабніше – оновлення торкнулись і храму і дзвіниці.
Церква св. Дмитра (ХІХ ст.) у процесі ремонту 2016 р. Автор: Zommersteinhof
Церква св. Дмитра після ремонту. Світлину взято з zabytki.in.ua
Вже наступного року відбувся ремонт церкви у с. Гвізд. Як написали у певній статті «реставрація традиційним способом». І дійсно традиційним – знову без демонтажу старої бляхи. Подивитись світлини процесу псевдо-реставрації можна тут і тут. Але, що б там не казати, знову вийшло дуже гарно.
Церква Успіння Богородиці (1739 р.) у с. Гвізд. Світлину взято з texty.org.ua
Напевно на Гуцульщині є і інші приклади повернення ґонту на церкви, але частіше оббивають блискучою бляхою – щоби «Боженька, як подивиться, то очі примружив». Саме так зовсім недавно зробили у с. Яблуниця на Яремчанщині. Добре хоч, що церква св. Василя не є пам’яткою дерев’яної архітектури.
Церква св. Василія Великого (1992 р.) у с. Яблуниця - до і після. Світлини з інтернету
А нам з вами треба призвичаїтись до туристичних маршрутів «Шляхом бляшаної архітектури», бо ж подекуди під ґонтом все одно лежить бляха і нема на то ради…
Корисні посилання:
Замарстинів напевно не міг би похвалитись великою кількістю історичних світлин, якби не фотограф Юліан Дорош, який залишив чимало фотографій цієї бідної дільниці Львова у 1960-му році.
У 1970-80 роках район значно змінився – перепланувались деякі вулиці і з'явились нові, виросли багатоповерхові житлові квартали, сховалась під землю Полтва тощо. Останнє десятиліття знову викликало зміни, особливо через забудову району висотними житловими будинками.
Фото 1. Замарстинів, 1930 рік. Джерело: Alex Friedman
Фото 2. Замарстинів, грудень 2020 р. Джерело: u-o-i.livejournal.com
Фото 3-4. Вид на церкву св. Йосафата з вулиці Торф'яної. Автор Zommersteinhof
На відміну від центру міста, околиці Львова зазнали настільки значних змін, що для того, щоби віднайти місця, які привернули увагу "ретро-фотографів", треба аналізувати старі і нові карти, рельєф місцевості, прокладати азимути, порівнювати будинки… На превеликий жаль, є такі місця, будинки, панорами і краєвиди, які втрачено безповоротно.
Наприклад, наступне фото досить складно злокалізувати. Але перспектива Замкової гори і особливо місточок вдалині дозволяють ствердити, що це сучасна вулиця Інструментальна біля школи №81, яку в ті часи перетинав Голосківський потік (тепер він схований під землю). На щастя, Юліан Дорош - автор цього фото - робив описи світлин, тож тут немає сумнівів.
Фото 5. Вид на Замкову гору з вулиці Інструментальної. Автор Ю. Дорош
Фото 6. Вид на Лису гору з вулиці Інструментальної. Автор Zommersteinhof
Однак якщо пройтись по Інструментальній в сторону вулиці Лінкольна, то ми побачимо таку саму перспективу Замкової гори. Цей краєвид підтверджує, що фото зроблено з вул. Інструментальної, от тільки місточка і потічка тут ніколи не було.
Фото 7. Вид на Замкову гору з початку вулиці Інструментальної. Автор Zommersteinhof
Така сама перспектива зустрічається на ще одній світлині Ю. Дороша. Це вулиця Весняна. З легкістю упізнається найближчий будинок - він іще зберіг ліпнину, хоча втратив вікно і отримав другий поверх. На жаль, від виду на Замкову гору лишився тільки вершечок Копця Люблінської Унії, який можна помітити між будівлею фабрики «Галка» і високим сірим дахом якогось будинку.
Фото 8-9. Вид на Замкову гору з початку вулиці Інструментальної. Автори Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua) і Zommersteinhof
Знаменитий фотограф Юліан Дорош під час мандрівки по Замарстинову, очевидно, вподобав кам'яницю на розі вулиць Городничої і Б. Тена і зробив їй аж два «портрети». В наш час цей будинок має дуже приємний і охайний вигляд.
Фото 10-13. Кам'яниця на розі Городницької і Б.Тена. Автори Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua) і Zommersteinhof
До речі, між вулицями Весняна і Б. Тена є чудова вуличка Сінна. Тут найкраще збереглась типова одноповерхова забудова замарстинівських вуличок. На одному з будинків навіть залишилась дата «1905».
Фото 14. Вулиця Львівська (тепер Замарстинівська). Джерело: kawiarniany.pl
Фото 15. Типова забудова Замарстинова на прикладі вул. Сінної. Автор Zommersteinhof
Найближчим до попередніх локацій є будинок на Замарстинівській, 112. Перша світлина – авторства Марека Мюнца 1930 року, друга – Ю. Дороша 1960-х років і третя – 2018 року. Можна помітити, що зміни торкнулись тільки входу до будинку: до війни були широкі сходи, на світлині Дороша вони забудовані, а в наш час від цього входу взагалі відмовились.
Фото 16. Відкриття Будинку Здоров'я на вулиці Замарстинівській у 1930-му році. Автор Марек Мюнц.
Фото 17. Вулиця Замарстинівська, 112. Автор Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua)
Фото 18. Вул. Замарстинівська, 112. Автор Zommersteinhof
Однією з найбільш популярних в інтернеті світлин Ю. Дороша є фотографія перехрестя вулиць Липинського і Замарстинівської у 1960-му році. Тоді ще не було сучасної вулиці Липинського - до початку 1980-х років це було перехрестя вулиць 700-річчя Львова і Калініна (див. мапу 1977 року).
Фото 19. Перехрестя. Автор Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua)
На сайті lvivcenter.org є ще одна його світлина цього місця з проїжджаючим запряженим возом. Я використав її на наступному фото, де червоними лініями показано будинки на бічних вулицях Підрічній і Покутській.
Будинки на вул. Підрічній №9, №7, №5 (збудовані у 1915 – 1930 роках) збереглись напрочуд чудово. Зміни помітні тільки на будинку №9, де розбудовано другий поверх, а також на будинку №7, де замуровано центральну браму. Зберігся також будинок на вул. Покутській №1 (збудований у 1930 році). Він вирізняється незвичним односхилим дахом.
Фото 21-22. будинки №9, 7, 5 на вул. Підрічній. Автори Ю. Дорош і Zommersteinhof
Фото 23. будинок на вул. Покутській, 1. Автор Zommersteinhof
Далі за перехрестям значною спорудою вулиці Замарстинівської є будинок, який раніше був кінотеатром ім. Т. Шевченка, а тепер – після незначної перебудови - належить Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС).
Фото 24. Кінотеатр ім. Т. Шевченка, 1960-ті роки. Фотограф невідомий. Джерело: lvivcenter.org
Фото 25. Будинок Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС)
По іншій стороні вулиці стоїть будинок №133а, який декілька років тому було видозмінено - збільшено вікна, утеплено фасад і змінено дах. Не можна стверджувати, що це та сама кам'яниця, яку сфотографував Ю. Дорош, але навіть якщо це різні будинки, між ними є подібність.
Фото 26-27. Будинки садибного типу. Автори Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua) і Zommersteinhof
Прогулюючись далі, не можна обминути увагою вже згадувану церкву св. Йосафата. До війни це був костел св. Франциска Асизького, збудований у 1927-1930 рр. за проєктом арх. Яна Сас-Зубрицького. У радянські часи його призначення було змінено - в ньому знаходилось фільмосховище Управління кінофікації. З початку 1990-х років колишній костел перейшов до УГКЦ. Редемптористи провели чудову реставрацію і адаптували інтер'єр до потреб східного обряду.
Фото 28. Костел св. Франциска Асизького, 1930-ті роки
Фото 29. Церква св. Йосафата, 2021 рік. Автор Zommersteinhof
Але не можна цього ж сказати про колишній парафіяльний будинок, який стоїть одразу за храмом. Він був збудований за проєктом В. Дайчака з кінотеатром всередині. В радянські часи тут відбувався перегляд фільмів, які зберігались в недіючому костелі. Потім ця інституція закрилась і нові господарі – Рахункова палата України - зробили реконструкцію з надбудовою. Тепер в цьому будинку годі впізнати попередню будівлю, але, що б там не казали, вийшло гарно.
Фото 30. Фільмотека, 1990-ті роки.
Фото 31. Рахункова палата України, 2021 рік. Автор Zommersteinhof
Одразу за Рахунковою палатою вулиця Лінкольна активно забудовується висотними будинками, тому костел з неї вже не побачиш. Наразі іще помітно над новобудовою його ліхтар з хрестом, але це питання декількох днів… І тому більше ніхто, крім мешканців найближчого будинку, вже не зможе зробити світлину церкви на тлі заходу сонця...
Фото 32. Костел св. Франциска Асизького і парафіальний будинок, 1930-ті роки 
Фото 33. Церква св. Йосафата, 2010 рік. Автор Zommersteinhof
Фото 34. Церква св. Йосафата, 2017 рік. Автор Zommersteinhof
Фото 35. Вид в сторону церкви св. Йосафата, 09.03.2021 рік. Автор Zommersteinhof
Непарній стороні вулиці Лінкольна пощастило – тут залишився незабудованим парк і вид на церкву тепер обмежують тільки дерева.
Фото 36. Костел св. Франциска Асизького, 1930-ті роки
Фото 38. Вид на церкву св. Йосафата з парку, 07.03.2021 рік. Автор Zommersteinhof
У цьому парку є дитячий майданчик - найстарший в усьому районі. Тож, можливо, син Ю. Дороша відпочиває саме біля неї? На старій світлині видно паркан, який міг тягнутись вздовж вулиці Миртової. У 1980-х роках влада почала забудову цього кварталу високими будинками. П’ятиповерховий будинок, який видно за дитячим майданчиком, збудовано у 1980-х роках.
Фото 39. Син Ю. Дороша відпочиває на лавці. Автор Ю. Дорош (photo-lviv.in.ua)
Фото 40. Дитячий майданчик в розі вулиць Лінкольна і Миртової. Автор Zommersteinhof
Навпроти парку, по непарній стороні вулиці збереглося декілька старих одноповерхових будинків, але вони поступово щезають. На GoogleMaps ще досі можна побачити хатку зі залишком напису «Fryzier» (укр. перукар), але її вже немає...
Фото 41. Будинок на вул. Замарстинівській, 157. Скріншот звідси.
Фото 42. Ділянка на вул. Замарстинівській, 157 станом на 07.03.2021 р. Автор Zommersteinhof
Так само немає вже корпусів Львівського інструментального заводу – тут буде житловий квартал.
Фото 43. Фабрика спирту та дріжджів Лінденберґа, 1915 р. Джерело: "Львівська Політехніка"
Фото 44. Інструментальний завод, 2015 р. Автор Ігор Мельник
Фото 45. Заводські будинки знесено, за огорожею - територія будівництва житлового кварталу, 2021 р. Автор Zommersteinhof
На Замарстинові залишилось мало старих будинків хатнього типу. Зрештою, життя у них було дуже незручне і люди, як можуть, так і розширюють свою житлову площу: хтось надбудовує поверх, хтось добудовує кімнати, але частіше такі будинки зносять і ставлять нові, зручніші.
Ось такі будинки напевно невдовзі знесуть. Найчастіше в них доживають віку люди похилого віку, які керуються логікою "от ми помремо, а тоді робіть собі, що хочете!"
Фото 46-47. Старенькі будинки на вулицях Замарстинівській і Уманській. Автор Zommersteinhof
Проте є приклади іншого підходу до стареньких будинків, особливо якщо це були кам'яниці. Показовою є вулиця Сінна - там потихеньку відновлюють старенькі будинки. І завдяки такому дбайливому ставленню деякі вулички залишаться для нас і нащадків наочним свідоцтвом, як виглядав старий Замарстинів сто років тому.
Фото 48-50. Будинки на вулиці Сінній. Автор Zommersteinhof
