zommersteinhof (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
zommersteinhof) wrote2011-11-30 01:36 am
zommersteinhof) wrote2011-11-30 01:36 am
Entry tags:
Фонтани площі Ринок
Фонтани на площі Ринок здавна були для мене однією з загадок Львова. Чому з усього пантеону богів вибір пав саме на ці чотири постаті: Нептун, Амфітріта, Артеміда і Адоніс? Чому переплелись боги давньогрецькі і давньоримські?
Грецькі: Посейдон, Амфітріта, Артеміда, Адоніс
Римські: Нептун, Салація, Діана, ...-...
І, нарешті, вперше я зустрів спробу пояснення. Може в дечому не надто переконливу, але логічну.
Українське мистецтво - КРВАВИЧ (частина третя):
Скульптура класицизму і романтизму
За привілеями, наданими для Львова імператором Иосифом II 1789 p., була припинена сваволя шляхти, піднеслась загальна культура міста (Papee F., 1894, с 157—163). Виглядало так, наче Австрія привнесла до завойованого краю високу культуру, що ґрунтувалась на античності з її ідеалами краси, відповідними тогочасним уявленням про розумне і справедливе суспільство.
Спокійна велич цих скульптурних зображень контрастувала з бурхливими подіями епохи, а ще виразніше — з довкіллям. Хоча тоді розпочалася активна класицистична декорація фасадів багатьох будинків Площі та за неповне півстоліття замість старої готично-ренесансної ратуші з'явилась велична споруда ратуші в стриманих нормах австрійського класицизму. Автор скульптур — скульптор Вітвер з Відня. Однак до Львова приїхали два Вітвери, брати-близнюки Гартман і Йоганн.
Брати дотримувались різних художніх орієнтирів: Йоганн (кінець 1774-1825) зберігав замилування до бароко, Гартман (кінець 1774—1811) — до античності. Обидва, без сумніву, були знайомі з дослідженням Й.Вінкельманна — "Історія мистецтва давнини", текст якого вміщував 200 гравюр. І, як пише автор, ілюстрації вирізнялися винятковим знанням античних пам'яток. Серед них Нептун був зображений як Юпітер, з тризубом у руці, неначе зі списом (Він-кельманн, 1933, с 12, 201). Зображення подібне до статуї елліністичного правителя (так званого Діадоха) (Рим, Музей Герм). Амфітрита, дружина Нептуна, також зображена на хвилях, поруч з дельфіном (його роль, за міфічною оповіддю в справі одруження Нептуна, дуже велика). Це перші у Львові майже оголені статуї. Також представлена Діана (Артеміда), богиня плодючості та покровителька вагітних, опікунка життя на землі; вона зображена стрункою, з луком та у супроводі собак. Нарешті, — Адоніс поруч з диким вепром. Всі чотири статуї майже триметрової висоти, висічені надзвичайно майстерно з каменю-пісковика. У них ще відчутні зв'язки з бароковим мистецтвом, насамперед у трактуванні оголеного тіла та декоративному укладі драперій. Баро-ковість, що проглядає крізь античну "грецьку манеру", нарушуючи стильову чистоту виразу, відповідала б творчому характеру Йоганна Вітвера, хоча до цього часу їх автором вважався Гартман Вітвер, і про існування другого Вітвера не згадувалося.
Однак постає найголовніше питання: чому вибір упав на ці чотири, здавалося б, випадково зіставлені міфологічні постаті? Яке історичне навантаження вони несли тоді?
Програма скульптурних зображень, очевидно, не була випадковою, і пов'язувалася з історичними подіями: приєднанням Галичини до Австрії. В період класицизму звернення до античної культури сприймалося актуальним і закономірним, з розрахунку на високоосвічене середовище, а в цьому випадку розглядалося з позиції "просвітницького абсолютизму" як утвердженням гуманізму. Тому у Львові (однак невідомо, з ініціативи міської адміністрації, чи за розпорядженням із Відня) просвітницька програма, що поставала в міфологічних образах, передусім скеровувалась на піднесення престижу цісарської влади та зміцнення позиції імперської адміністрації.
Водночас у міфічних образах зашифровувалися важливі історичні події та програма влади.
Отже, Нептун втілював історичний факт — появу трактату про розподіл Польщі. Трактат підписано 23 липня (5 серпня) у Петербурзі, дата відповідала святу Нептуна. Крім того, Нептун виступив і в іншому статусі — захисника полісу (міста).
Вибрання Діани, ймовірно, мотивувалось не її втіленням богині місяця або полювання та рослинності. Радше це пояснювалось тим, що вона виступає покровителькою союзу латинян з кількома народами, тобто немов би захисницею багатонаціональної держави, якою була Австрія того часу. Діана також символізувала владарювання та відстоювала права і засади громадянства як охоронниця правопорядку й загалом життя на землі.
Щодо образів Амфітрити й Адоніса, то Амфітрита, ймовірно, імпонувала тим, що була дружиною Нептуна й уособлювала стійкість античного подружжя. Адоніс — популярний персонаж грецької та фінікійсько-сирійської міфології; ім'я походить від фінікійського слова "адон", "господь", "владика". Адоніс як божество, що мав рослинні функції, пов'язувався з періодичними змінами природи, її умиранням та відродженням. Отже, він символізував вічність життя, гармонійного поєднання життя та смерті у природі. Цей гарний юнак втілював своїм образом гармонію в природі та суспільстві, що ідеально розкривало намагання нової влади донести ідеал австрійської монархії на приєднаних землях.
Грецькі: Посейдон, Амфітріта, Артеміда, Адоніс
Римські: Нептун, Салація, Діана, ...-...
І, нарешті, вперше я зустрів спробу пояснення. Може в дечому не надто переконливу, але логічну.
Українське мистецтво - КРВАВИЧ (частина третя):
Скульптура класицизму і романтизму
За привілеями, наданими для Львова імператором Иосифом II 1789 p., була припинена сваволя шляхти, піднеслась загальна культура міста (Papee F., 1894, с 157—163). Виглядало так, наче Австрія привнесла до завойованого краю високу культуру, що ґрунтувалась на античності з її ідеалами краси, відповідними тогочасним уявленням про розумне і справедливе суспільство.
Спокійна велич цих скульптурних зображень контрастувала з бурхливими подіями епохи, а ще виразніше — з довкіллям. Хоча тоді розпочалася активна класицистична декорація фасадів багатьох будинків Площі та за неповне півстоліття замість старої готично-ренесансної ратуші з'явилась велична споруда ратуші в стриманих нормах австрійського класицизму. Автор скульптур — скульптор Вітвер з Відня. Однак до Львова приїхали два Вітвери, брати-близнюки Гартман і Йоганн.
Брати дотримувались різних художніх орієнтирів: Йоганн (кінець 1774-1825) зберігав замилування до бароко, Гартман (кінець 1774—1811) — до античності. Обидва, без сумніву, були знайомі з дослідженням Й.Вінкельманна — "Історія мистецтва давнини", текст якого вміщував 200 гравюр. І, як пише автор, ілюстрації вирізнялися винятковим знанням античних пам'яток. Серед них Нептун був зображений як Юпітер, з тризубом у руці, неначе зі списом (Він-кельманн, 1933, с 12, 201). Зображення подібне до статуї елліністичного правителя (так званого Діадоха) (Рим, Музей Герм). Амфітрита, дружина Нептуна, також зображена на хвилях, поруч з дельфіном (його роль, за міфічною оповіддю в справі одруження Нептуна, дуже велика). Це перші у Львові майже оголені статуї. Також представлена Діана (Артеміда), богиня плодючості та покровителька вагітних, опікунка життя на землі; вона зображена стрункою, з луком та у супроводі собак. Нарешті, — Адоніс поруч з диким вепром. Всі чотири статуї майже триметрової висоти, висічені надзвичайно майстерно з каменю-пісковика. У них ще відчутні зв'язки з бароковим мистецтвом, насамперед у трактуванні оголеного тіла та декоративному укладі драперій. Баро-ковість, що проглядає крізь античну "грецьку манеру", нарушуючи стильову чистоту виразу, відповідала б творчому характеру Йоганна Вітвера, хоча до цього часу їх автором вважався Гартман Вітвер, і про існування другого Вітвера не згадувалося.
Однак постає найголовніше питання: чому вибір упав на ці чотири, здавалося б, випадково зіставлені міфологічні постаті? Яке історичне навантаження вони несли тоді?
Програма скульптурних зображень, очевидно, не була випадковою, і пов'язувалася з історичними подіями: приєднанням Галичини до Австрії. В період класицизму звернення до античної культури сприймалося актуальним і закономірним, з розрахунку на високоосвічене середовище, а в цьому випадку розглядалося з позиції "просвітницького абсолютизму" як утвердженням гуманізму. Тому у Львові (однак невідомо, з ініціативи міської адміністрації, чи за розпорядженням із Відня) просвітницька програма, що поставала в міфологічних образах, передусім скеровувалась на піднесення престижу цісарської влади та зміцнення позиції імперської адміністрації.
Водночас у міфічних образах зашифровувалися важливі історичні події та програма влади.
Отже, Нептун втілював історичний факт — появу трактату про розподіл Польщі. Трактат підписано 23 липня (5 серпня) у Петербурзі, дата відповідала святу Нептуна. Крім того, Нептун виступив і в іншому статусі — захисника полісу (міста).
Вибрання Діани, ймовірно, мотивувалось не її втіленням богині місяця або полювання та рослинності. Радше це пояснювалось тим, що вона виступає покровителькою союзу латинян з кількома народами, тобто немов би захисницею багатонаціональної держави, якою була Австрія того часу. Діана також символізувала владарювання та відстоювала права і засади громадянства як охоронниця правопорядку й загалом життя на землі.
Щодо образів Амфітрити й Адоніса, то Амфітрита, ймовірно, імпонувала тим, що була дружиною Нептуна й уособлювала стійкість античного подружжя. Адоніс — популярний персонаж грецької та фінікійсько-сирійської міфології; ім'я походить від фінікійського слова "адон", "господь", "владика". Адоніс як божество, що мав рослинні функції, пов'язувався з періодичними змінами природи, її умиранням та відродженням. Отже, він символізував вічність життя, гармонійного поєднання життя та смерті у природі. Цей гарний юнак втілював своїм образом гармонію в природі та суспільстві, що ідеально розкривало намагання нової влади донести ідеал австрійської монархії на приєднаних землях.