Найдавніші криниці і фонтани Львова – від початків до сьогодення
Зазвичай ми називаємо фонтаном декоративний водяний пристрій, що під тиском викидає струмінь води вертикально або під різними кутами. Але історично фонтани були суто утилітарними і служили для забезпечення питною водою жителів міст. За допомогою труб або акведуків вода з джерел, річок чи озер стікала до резервуарів, зроблених у вигляді кам’яних басейнів, які власне і називали фонтанами, оскільки це слово походить від латинського "fons" (в родовому відмінку fontes), що означало джерело.
Львів від зарання історії потерпав від браку питної води, тому вже на початку XV століття почались роботи по прокладанню водогонів, що сходилися на площі Ринок до криниці. У XVII ст. на головній ринковій криниці встановили бронзову фігуру німфи Мелюзини. На початку ХІХ ст. площу Ринок прикрасили чотирма фонтанами з фігурами Нептуна, Амфітрити, Адоніса і Діани авторства Гартмана Вітвера.
Фонтани площі Ринок.
Ці фонтани понад століття виконували роль звичайних колодязів – перекупки брали в них воду, щоб освіжити овочі і фрукти, а львів’яни носили з них відрами воду додому, як це бачимо на поштівці 1901 року. Та й в наші часи вони скоріше виконують роль декоративних криниць, а не фонтанів (в сучасному розумінні), бо мало хто звертає увагу на те, чи дзюрчить у них вода, чи ні…
Жінка несе воду з фонтану «Адоніс» на поштівці 1901 року. Художник Ст. Тондос, 1886 рік
Єврейські громади старались не залежати від міської влади, тож збудували собі власні колодязі. Один був біля синагоги на площі Старий Ринок (фото 1930 року тут), в наш час він виконує декоративну функцію.
Криниця на площі Старий Ринок. Світлина 1863 р. Кадастрова карта 1849/1853.
Другий колодязь був у середмісті на сучасній площі Коліївщини. У 1844 р. його переробили на фонтан, рештки котрого у 2020 році відкрили з-під землі археологи. Відтак фонтан було відновлено за схожою конструкцією з білокам’яних блоків, а по цямрині на ідиш, українською та польською мовами було вирізьблено імена мешканців площі, що проживали тут з кінця ХІХ століття до Другої світової війни (детальніше тут).
Фото розкопок: Юрій Мартинович, Еспресо Захід. Сучасне фото Zommersteinhof
З найстарших колодязів до наших часів збереглась криниця на території колишнього бернардинського монастиря. Щоправда у неї зовсім інше походження. На цьому місці був похований монах-бернардинець Ян з Дуклі, який за життя прославився надзвичайною святобливістю, смиренням і горливістю. З часом його могила перетворилась на місце паломництва. У 1520 р. останки Яна з Дуклі вирішили перенести до костелу. Коли ж викопали могилу, яма одразу наповнилась водою. Тож на цьому місці збудували криницю, присвячену Яну з Дуклі, спочатку дерев’яну, а у 1748-1755 рр. кам’яну. Невдовзі над нею встановили ротонду з фігурою благословенного монаха. Згодом з’явилась легенда, що при викопуванні останків, з могили вдарило джерело. Але скоріш за все це наслідок того, що напевно цей колодязь, як і усі міські криниці в архівних джерелах виступає під назвою fontes (джерело).
Ротонда над криницею св. Яна з Дуклі. Джерело: polonika.pl
Коли місто вийшло за межі середньовічних мурів, на різних вулицях і площах почали з’являтись загальнодоступні криниці. Здається, найдавнішим зображенням такого колодязя є літографія 1837 р., на якій представлено храм св. Андрія, перед яким - на нинішній площі Соборній - видно кам’яну криницю.
Колодязь на літографії 1837 року (джерело: Przyjaciel ludu №49 rok 1837).
А найстарше зображення фонтану бачимо на літографії 1850-х років неподалік театру Скарбка. Театр було збудовано у 1842 р., Полтва іще протікала відкритим руслом, тож цей фонтан стояв на березі ріки. Скоріш за все, його знесли, коли змінювали русло ріки для будівництва Міського театру (тепер Театру опери і балету). Треба додати, що деякі фахівці вважають, що усе, крім театру, є фантазією автора літографії. Як би там не було, на літографії 1900 р. фонтану вже немає (літографія тут). 
Літографія сер. ХІХ ст. Підпис: "Nowy Teatr N.W. Stanisława Hrabiego Abdank Skarbka w królewskim mieście Lwowie Królestwa Galicji i Lodomeryi"
І все ж на цьому місці у ХІХ ст. була не настільки велика, але гарна криниця з якоюсь скульптурою. Можна знайти її на мапі "Plan Kr. Stol. miasta Lwowa" 1871 року. Помітно її на маловідомій світлині театру Скарбека, зробленій до побудови Оперного театру. На жаль, якість фотографії мізерна.
Криниця біля театру Скарбка. Фото ХІХ ст.
На іншому фото зафіксовано праці по зміні русла і засклепінню Полтви. Водночас можна помітити цю саму криницю з фігурою. Якість світлини теж слабенька, але по силуету фігури можна припустити, що це св. Ян Непомуцький. Для кращого зрозуміння, де саме була ця студня, достатньо порівняти це фото з сучасним видом на будинки навпроти.
Засклепіння Полтви біля театру Скарбка. Старе фото 1890-х років.
Декілька вже неіснуючих криниць можна помітити на старих мапах, а відтак, знаючи їхнє розташування, варто ретельніше придивитись до старих світлин.
Кадастрова карта 1849/1853. Криниці на сучасних площах ген. Григоренка, Марійській, Маланюка, Соборній і в кінці пр. Шевченка
Одна з криниць - не дуже помітна на світлині - потрапила на сторінки щоденника львівського історика Мєчислава Опалека:
«/.../ мої батьки переїхали ближче до центру міста і зайняли квартиру у великій трифронтовій кам’яниці Самсона Верфеля на площі Смольки № 3. Навпроти кам’яниці була вул. монументальна криниця з круглою кам’яною цямриною, прикрашена посередині великою вазою та чотирма дельфінами, майстерним витвором львівського ливарництва. Місцем навколо криниці була стоянка візників, які іноді підкріплювалися в корчмі Маркуса Ґраффа на сусідній вул. Коллонтая. Це був тихий заклад, без бійок, можливо тому, що зовсім поруч, на площі Смольки № 4 знаходилась дирекція поліції. На місці, в котрому шемрав водотриск, встановлено у 1912 р. пам'ятник Францішеку Смольці. /.../"
(М. Опалек «Про Львів і мою молодість. Сторінки із щоденника 1881–1901». Оссолінеум, 1983)
Криниця на пл. Ф. Смольки (тепер пл. ім. генерала Григоренка). Фото кінця ХІХ ст. Джерело:
Криниця на пл. Домбровського (тепер пл. Маланюка). Джерело: Вікіпедія і lvivcenter
Криниця на вул. Зеленій. Джерело: Facebook Старий Львів у кольорі
Криниця на Бернардинській площі (тепер пл. Соборна). Світлина поч. ХХ ст.
Криниця на Академічній (тепер пр. Шевченка). Фото 1880-90-х рр. Джерело: lvivcenter
Криниця на вул. Кароля Людвіка (тепер пр. Свободи). Фото до 1900 р. Джерело: Architekt
Криниця перед церквою св. Анни. Світлина 1895-1900 роки. Джерело lvivcenter
Криниця біля торговиці на Краківській площі (тепер пл. Я. Осмомисла). Фото кінця ХІХ ст. Джерело: photo-lviv.in.ua
Криниця на вул. Підвальній. Справа іще немає сучасного будинку Товариства "Дністер", а отже це фото зроблено до 1905 р.
Більшості цих криниць не судилось зберегтись до наших часів. Одні поступились, звільняючи місця для пам’ятників, інші зникли під натиском цивілізації – водорозбірним колонкам і міській водопровідній мережі. Але були й такі криниці, що залишились і стали окрасою нашого міста.
Одним з найстарших історичних фонтанів, що зберігся до наших часів, є архітектурно-скульптурна композиція з Богородицею на площі Марійській. Початково це була криниця посередині великої площі, що утворилась завдяки тому, що річку сховали під землю.
Криниця на площі Фердинанда. Фрагмент акварелі А. Ґаттона. 1847 рік
У 1861 році криницю прикрасили фігурою Діви Марії, яку виготовив з білосніжного мармуру скульптор з Мюнхена Йоганн Непомук Гауттманн.
Криниця з фігурою Діви Марії посеред площі до встановлення пам'ятника А. Міцкевичу (ХІХ ст.)
На початку ХХ ст. студню було ліквідовано задля збудування пам’ятника Адаму Міцкевичу, а скульптуру перенесено на сучасне місце, де спеціально для неї було збудовано високий п’єдестал у вигляді фонтану.
Фонтан з фігурою Діви Марії на новому місці
В радянські часи Богородиця зникла, а замість неї з’явилась декоративна чаша, яка опиралась на хвости бронзових дельфінів (скульптор Є. Дзиндра). Це був мабуть перший львівський фонтан, до якого можна було вжити поетичне слово водограй. Він шумів струменями води, які виблискували на сонці, переповняючи чашу. Львів’яни і гості міста любили фотографуватись на його тлі, він потрапляв на сторінки путівників і поштівок.
Фонтан радянського періоду. Фото розбитої чаші з дельфінами від Jurko Voloshchak
У 1997 р. верхню частину фонтану розібрали і знищили, а на її місці встановили мармурову копію попередньої скульптури Діви Марії, оригінал якої зберігається у церкві святого Андрія. Фонтан повернувся до первісного вигляду, от тільки фігуру Богородиці повернули в сторону вул. Коперника. Тепер - подібно до ринкових фонтанів - вода просто ллється з декоративних голівок дельфінів до нижньої чаші.
Голівка дельфіна, з дзьобу якого влітку витікає струмінь води. Джерело: photo-lviv.in.ua
Криниця на вул. Коперника з'явилась десь у середині ХІХ століття. Воду до неї було проведено з джерела. Значно пізніше криницю прикрасили два леви, які раніше підтримували балкон ратушевої вежі до її падіння. Приблизно у 1950-х роках джерело замулилось і вода зникла.
У 2017-2018 рр. було проведено потужну реставрацію криниці: м. ін. перемуровано підпірну стінку, очищено чашу криниці, відреставровано скульптури левів та запущено в дію фонтан «Криниця з левами».
Фонтан на вул. Коперника. Фото 1912 р. Автор Юзеф Косьцєша-Яворський (fototeka). Сучасне фото Zommersteinhof.
Ще одну криницю бачимо на світлині 1900 р. під стіною монастиря св. Онуфрія. Як і багато інших подібних "службових" криниць, вона не тільки не стала фонтаном, а взагалі зникла. Напевно проведення водогонів до кам'яниць зробило її непотрібною.
Фонтан на вул. Жовківській (тепер Б. Хмельницького). Світлина 1900 р.
Серед давніх фонтанів Львова треба згадати іще один - на пл. Галицькій. От тільки він декілька разів повністю змінював свій вигляд, поки зовсім не зник. Тут теж колись була звичайна криниця, яку у 1880 р. переоблаштували під фонтан і прикрасили скульптурою "Світезянки", німфи озера Світязь і героїні поеми Адама Міцкевича. Автором скульптури був відомий львівський скульптор Т. Блотницький.
Фонтан Світезянка
Радянська влада у 1950-му році вирішила прибрати фігуру і встановити замість неї скульптуру безіменного хлопчика. 
Фонтани Світезянка і Хлопчик. Джерело: lvivcenter.
Хлопчик надто довго не простояв і близько 1970 р. на його місці було споруджено абстрактну скульптурну композицію "Кульбаба". Пізніше цей фонтан досить довго не працював, а потім – теж довго – тривали археологічні і будівельні роботи на огородженому майданчику. Нарешті у 2023 році огорожу було знято і виявилось, що фонтан зник, а на його місці залишилось тільки коло, позначене відмінним від бруківки камінням. 
Фонтан "Кульбаба". Джерело: lvivcenter. Фото 2024 р. Zommersteinhof
Сучасний вигляд площі. Фото Zommersteinhof
Так само як Свитезянку назавжди було втрачено чудовий фонтан з німфою роботи Антонія Попеля (1900 року), який стояв у Пасажі Миколяша біля виходу на вулицю Коперника. Цей фонтан був знищений під час бомбардування Львова літаками Люфтваффе.
Рекламна поштівка початку ХХ ст. Лівіше фонтану - вихід на вул. Коперника
Іще один цілком втрачений фонтан знаходився перед Головним залізничним вокзалом. До другої світової війни він не являв собою щось цікаве. У 1950-х рр. фонтан було цілковито перебудовано - з'явились великий кам'яний басейн з рибками (теж кам'яними) і центральна ваза. 
Світлини з фонтаном 1927 р. (джерело: onebid.pl) і 2019 р. (джерело: dyvys.info)
Це була позитивна зміна і фонтан тішив очі людей, що переміщались вокзальною площею. Проте в останні роки автомобільний рух зріс настільки, що фонтан опинився на острові, до якого не було можливості підійти. Зрештою велетенська перебудова Двірцевої площі 2019-20 рр. не залишила йому право на існування. Після радикальних змін на площі значно лівіше з'явився інший дуже симпатичний грайливий фонтан "для людей", біля якого можна відпочити, а в темну пору дня ще й помилуватись грою струменів з кольоровою підсвіткою.
Сучасний фонтан. Фото 1. Автор Ledi Deniz. Фото 2 від portal.lviv.ua
Невеличкий фонтан э на Польському військовому меморіалі, що становить частину Личаківського цвинтаря. Збудований у 1926-39 рр. меморіал був майже повністю знищений в часи СРСР. У 2005 р. відбулось урочисте відкриття відновленого польського меморіалу і фонтан знову зашепотів над могилами загиблих.
Фонтан і вид на цвинтар, 1930 рік. Джерело [9]
Окремо треба сказати про два фонтани у Стрийському парку, доля яких теж була непроста і від історичних «водотрисків» залишилось небагато.
Перший фонтан - це так звані «Русалки». Він був створений у 1894 р. радше як велика водойма, у дзеркалі якої чудово відбивались навколишні будівлі Крайової виставки. Посередині знаходилась класична ваза, з якої догори бив струмінь води. Вже у 1920-х роках басейн засипали землею і створили у ньому дуже гарну клумбу. Після Другої світової війни фонтан реконструювали, а у 1980-х роках посередині встановили бронзову скульптуру з трьох русалок, які тепер безглуздо стирчать посеред сухого басейну. По суті від історичного фонтану залишився тільки бетонний контур басейну.
Світлини фонтану у 1894 р. (photo-lviv.in.ua) і клумби у 1939 р. (photo-lviv.in.ua)
Світлини фонтану у 1960 р. (photo-lviv.in.ua) і сучасного стану (фото Zommersteinhof)
Другий фонтан (на місці сучасного «Івасика Телесика») також був збудований у 1894 р. Він являв собою справжнє чудо техніки: струмені води били на різну висоту, підсвічувались різними кольорами, при цьому ще й звучала музика (технічний опис тут). Фігури для масивної вежі у центрі фонтану створив видатний скульптор Л. Марконі. У вечірню годину люди заповнювали навколишні ресторани, кнайпу і цукерню, для решти глядачів виставлялись стільці і починалось видовище.
Світлини фонтану 1894 р. (автор Е. Тшемеський) і 1910 р. (джерело lviv.center)
Чомусь у 1906 р. фонтан був демонтований, а у міжвоєнні роки на його місці було збудовано павільйон фабрики порцеляни «Пациків». У 1950-х рр. на цьому місці знову зробили фонтан зі скульптурною композицією, що складається з лебедів і хлопчика. По суті, від попереднього фонтану залишилась тільки локація, але з більш щасливим закінченням, тому що після реконструкції у 2009-2011 рр. фонтан «Івасик Телесик», як і його попередник став тішити людей світло-музичним шоу.
Світлини павільйону 1928 р. і сучасного фонтану. Джерело: varta.com.ua
Насамкінець варто згадати фонтани питної води. У Львові подекуди можна зустріти старовинні пристрої, які називають умивальниками або рукомийниками. Але дивним є те, що у багатьох з них мити руки дуже незручно, бо у них надто маленькі раковини, а крани відносно високо. Власники таких антикварних "умивальників" часто вішають на кран гумову трубку, щоби вода не бризкала навколо. А деколи переробляють їх на декоративні столики або квіткові вазони. Справа в тому, що такі пристрої з маленькими раковинами служили не для миття рук, овочів чи посуду, а для набирання води. Саме тому можемо зустріти їх у досить незвичних місцях – на стінах коридорів, балконних галерей, внутрішніх дворів тощо.
Ось як описує такий експонат Музей водопостачання у Бидґощі на своїй сторінці у ФБ (тут):
"Це не домашня кухонна раковина чи раковина для ванної кімнати – це вуличний "водник/здрой"... тобто специфічна форма раковини, яка розміщується назовні будинків. Його встановлювали, в тому числі, у дворах кам'яниць, у такому випадку він забезпечував водою мешканців. Бувало, що таку раковину встановлювали і зі сторони вулиці, тоді спраглі перехожі могли напитися або вмитися водою за рахунок власника даного будинку, котрий, встановлюючи "водник", демонстрував свій високий соціальний статус, заможність, а, перш за все, свідчив, що його будинок вже має підключення до мережі водопостачання, яке було таким бажаним на той час."
Ви можете спитати, чому в тему фонтанів увірвались умивальники. Справа в тому, що в період промислової революції і появи водогінної мережі люди нарешті перестали ходити за водою до міських фонтанів. Відтоді доступ до води з'явився хоч і не у кожному помешканні багатоквартирних будинків, але принаймні в загальнодоступних для мешканців місцях. Саме тому у багатьох європейських мовах вони досі називаються настінними фонтанами: англ. wall fountain, фр. fontaine murale, чеськ. nástěnná fontána тощо. Якщо ж для пошуку в Ґуґл додати слово антикваріат, то ви побачите, наскільки цей товар є популярним і ходовим в інтернет-аукціонах - antique fontaine murale.
Львівські вуличні настінні раковини. Світлини з forgottengalicia
У вестибюлі будинку Шпрехера можна побачити два настінних фонтани. Кожен складається з класичних для фонтану елементів: голівка дельфіна, з якої вода наповнювала верхню чашу і переливалась по краях до нижньої. Колись цей вестибюль був просто чарівним місцем - очікуючи прийому в якійсь конторі, можна було відпочити під шум водограїв, а взимку погрітись біля великого каміну навпроти них (хоча здається, що цей камін радше був бутафорією).
Настінний фонтан у фойє будинку Шпрехера (пл. Міцкевича, 8). Фото Zommersteinhof
Найгарніший настінний фонтан знаходиться у колишньому Шляхетському Казино (нині Будинок вчених). Кажуть, що під час світських раутів з нього лилось шампанське, і якщо це правда, то це був винний фонтан (фр. fontaine à vin). Дуже прикро, що він не працює… 😉
Настінний фонтан у Будинку Вчених. Світлина з lwow.info
Використані джерела:
1. Фонтани Львова. Вікіпедія
2. Як змінилися фонтани Львова упродовж ста років. Фото до і після
3. В. Прокопів. Фонтан, що перетворювався на клумбу
4. На вулиці Коперника запрацював фонтан «Криниця з левами»
5. Площа Галицька - фонтан
7. Bassenas: Antique Sinks in Lviv (Умивальники: Античні раковини у Львові)
8. Wikipedia.Bassena (назва настінного фонтану прийнята у Відні і багатьох містах Австрії)
9. Semper Fidelis. Obrona Lwowa w obrazach współczesnych. Lwów, 1930