Систе́ма Драгома́нова, «драгома́нівка» — українська кирилична писемність (гражданський шрифт), створена за моделлю сербської «вуковиці» в 1870-і роки в Києві. Розробники: П. І. Житецький, М. П. Драгоманов та інші. Відома по імені Драгоманова, котрий популяризував цю писемність, використовуючи її як в приватній переписці, так і в своїх публикаціях (вперше в 1878 р., «Громада», Женева). Житецький називав її «герцеговинкою», натякаючи на сербський прообраз.

Розповсюдження драгоманівка не отримала як через протидію російських (на сході) і австрійських (на заході) властей, так і з внутрішніх причин: вона радикально відходила від традициії і часто приводила до більш довгого написання, ніж системи-конкуренти (перш за все «желехівка»).

Принципи орфографії

Драгоманівка головним чином створена за принципом «одна буква — один звук», що за задумом повинно спростити її вивчення і застосування.

Головні відмінності між сьогоденною українською писемністю і драгоманівкою:

• замість букви «й» пишеться «ј» (дај);
• замість «щ» пишеться «шч» (шчука);
• відсутні букви «є», «ї», «ю», «я», замість них на початку слова та після голосних пишуться «је», «јі», «ју», «ја» (јаблуко), а після приголосних — «ье», «ьі», «ьу», «ьа» (свьатиј);
• закінчення «‑ться» на драгоманівці пишеться як «‑тцьа» (сподівајетцьа).

Приклад

Українська банкнота, на котрій драгоманівкою написано уривок з "Веснянок" Івана Франка