zommersteinhof: (Default)
[personal profile] zommersteinhof
 Зі статті "Skok na grób" з www.polityka.pl можна зробити висновок, що могила Францішка Стефчика на Личаківському кладовищі у Львові стала ще одним предметом ворожнечі між Асоціацією кооперативних банків Польщі і так званими SKOK-ами.
Автор статті розповідає, що кооперативні банки Польщі в складчину відремонтували пам’ятник на могилі свого покровителя Ф, Стефчика. При цьому організація SKOK не прийняла в цьому жодною участі. З часом пам’ятник поповнився ювілейними табличками від кооперативних банків Польщі. Керівництво SKOK-ів теж почало приїжджати на могилу, особливо після зміни бренду "SKOK" на "Kasa Stefczyka" (Каса Стефчика).



Можна припустити, що їм не сподобались таблички від конкурентів і вони звернулись до влади міста Львова і дирекції Личаківського кладовища з вимогою демонтувати таблички, які "спотворили" пам’ятник. "Могила - це не рекламний стовп", - аргументувало свою ініціативу керівництво SKOK-ів. В результаті таблички було демонтовано.

Ця історія з табличками викликає неприємні почуття. Опінія про SKOK-и в Польщі не найкраща, але тут, здається, вони мали рацію.
Не знаю, в якому стані був пам’ятник у 1990-х роках. Якщо ж напис - посвята від дітей - історичний, то встановлення таблички Кооперативного банку в Бродниці прямо на напис - це банальне варварство (фото 1-2). 

В статті 
"Skok na grób" представлено світлину ніби-то з 1999 року (фото 5), на якій теж видно, що на пам’ятнику нижче напису "SURSUМ СORDA!немає ані нижньої таблички, ані напису від дітей! Тільки внизу помітно невелику бронзову табличку від KZBS (Крайової асоціації кооперативних банків). Так само пам’ятник виглядає на світлині 2005 року з Вікіпедії  і на фрагменті світлини з 2011 року (фото 3).

.

Фото 1-2                                                            Фото 3

Тепер, здається, цих табличок 
немає взагалі! Принаймні так було після їх демонтажу у 2011 році, а на фото 2013 року (фото 4) ще можна помітити сліди від кріплення таблиці і не відреставрований напис від дітей.


Фото 4

 Скок на могилу

Про те, як сенатор Бєрецький відібрав кооперативним банкам могилу Францішка Стефчика, їхнього покровителя.

Віолетта Красовська

 Еугеніуш Ляшкевич знає особисто Гжегожа Бєрецького. Вони зустрічалися не раз в банківській справі, між собою - по імені. Тим більше шкода, що Бєрецький не сконтактувався, а тільки одразу на папері з орлом і написом  "сенатор Речі Посполитої" написав до Львівської міської ради, щоби з могили Францішка Стефчика було негайно усунено таблиці. Одна з них, з білого мармуру: "Піонеру польської кооперативної банковості доктору Францішку Стефчикові у 80 річницю від дня смерті. Крайова асоціація кооперативних банків". Друга, нижче, під написом "Sursum Corda", також мармурова, золотими буквами: "Кооперативний банк в Бродниці, найстаріший кооперативний банк, в знак пошани Францішку Стефчикові в ювілей 150-річчя польської кооперативної банківської справи".

Сенатор Бєрецький писав, що таблиці були розміщені там без згоди родини покійного і незаконно. А також, що вони "руйнують історичну пам'ятку і серйозно занижують його значення не тільки історичне, а й сентиментальне".

 "Коли ми збирали кошти на відбудову і реновацію цієї могили, ми вислали також лист до Крайової Каси SKOK, щоби вони приєдналися до акції, - розповідає Еугеніуш Ляшкевич, - але не отримали жодної відповіді. Тоді я сам задзвонив до Бєрецького. Він сказав, що його це не цікавить".

Ляшкевич, який тоді був президентом Крайової асоціації кооперативних банків, згадує, що був розчарований. Власне в ті часи реклами SKOK висіли всюди, було очевидно, що вони "шастають" грошима.

"У той час коли ми, кооперативні банки, платили 18 відсотків податку від кожного злотого з досягнутого доходу, мусили складати резерви до Національного банку Польщі, платити на Банківський гарантійний фонд, вони були звільнені від усього цього, - говорить Ляшкевич. - Ми на їхньому тлі були на «бідняками», але справа могила Стефчика була для нас справою честі".

 

У хащах

Місце поховання попередника кооперативної банківської справи, котрого члени кооперативів завжди вважали своїм покровителем, особисто відшукав Еугеніуш Ляшкевич. Зайняло це йому багато років. З довоєнних переказів було відомо, що Стефчик був похований у 1924 році у Львові, поряд з дружиною. Зі старих світлин Ляшкевич знав, як виглядав нагробок, авторства скульптора Пер'є, зафундований кооперативами. Тільки не було відомо, де саме знаходиться ця могила.

Ляшкевич неодноразово їздив до Львова, ходив по Личаківському кладовищу і шукав. І було це, згадує він, шуканням навпомацки, продиранням крізь хащі. Але взимку 1997 року, якраз перед настанням темряви, далеко від головних доріг він нарешті помітив  частину циліндричного каменя, яка нагадувала завершення колони на могилі зі світлин. А потім він побачив на землі кам'яний хрест, який колись стояв на колоні. Поруч, в заростях він знайшов і саму могилу з цоколем. Виготовлений з піщанику, пам’ятник мав бридкі плями, букви були ледь помітні. У цих емоціях, в той же вечір, він почав виривати хащі, потім знайшов і позбирав розкидані навколо фігури, які колись оточували колону.

Директор кладовища не був у захваті від відкриття могили Стефчика. Він казав, що з часу поховання пройшло 70 років, а оскільки ніхто не опікується пам’ятником, то з огляду на його значне знищення, пам'ятник повинен бути ліквідований. Зрештою Ляшкевич вжив особистого аргументу - свого кресового походження. "Земляка не підтримаєш?" - сказав у розпачі директорові і бачачи, що відчай на його обличчі мусив бути переконливим, тому що директор, в кінці кінців, махнув рукою, погоджуючись на ремонт могили.

Личаківський цвинтар підлягає Раді міста Львова і все, що там відбувається, робиться під суворим контролем. Все повинно мати підпис директора. При кладовищі є реставраційна майстерня, без згоди якої на ньому не можна нічого робити. Є також каменярський відділ, який входить в склад технічних служб кладовища і який виконує доручені консерватором і підписані директором праці на могилах. Ляшкевич звернувся до цієї майстерні з проханням підготувати документацію для проведення реконструкції. Вони підрахували, що це буде коштувати більше 60 тисяч злотих. Тому необхідний був публічний збір. Крайова асоціація кооперативних банків звернулася до МВС за дозволом на збір коштів для відновлення могили Стефчика. Було надруковано так звані "цеглинки" по 50, 100 і 500 злотих.

Цеглинки викупили близько 300 кооперативних банків. SKOK - відмовився. Коли гроші було зібрано, каменярська фірма на основі документації і проекту реставраційної майстерні Личаківського кладовища, почалась реновація.

"Я пам'ятаю, що ми возили фарбу з Польщі, бо на місці не було, - згадує Данута Твардовська з Музею історії кооперативів, розташованого в знаменитому будинку Під орлами на вул. Ясній, 1 у Варшаві (належить Банку кооперативних товариств), де є багато пам'яток, пов’язаних зі Стефчиком (а серед них навіть воскова фігура).

В кінці квітня 1999 року, з великою помпою, відбулось урочисте відкриття відреставрованої могили, на яке прибуло багато членів кооперативів з усієї Польщі, а також взяли участь гості з Львівської міської ради, польський консул у Львові та місцеві поляки. Відбулись служба божа у львівській катедрі, процесія з біло-червоними вінками, виступ катедрального хору.

Було вирішено, що могила буде опікуватись місцеве полонійне товариство, витрати взяла на себе Крайова Асоціація кооперативних банків.

Незадовго до церемонії відкриття відновленого надгробка, в Америці знайшлась онука Францішка Стефчика, котра прочитала про відкриття пам'ятника в полонійній газеті. Стан здоров'я не дозволив їй приїхати. Еугеніуш Ляшкевич розмовляв з нею по телефону. Вона подякувала за угонорування прадіда, вони обговорили також SKOK і використання ним імені Францішка Стефчика. Вона була здивована, що Крайова асоціація кооперативних банків і SKOK, нове творіння, засноване Гжегожем Бєрецьким, натхненного американською кооперативною банковістю, - це абсолютно різні і не пов'язані між собою сутності.

"Вона була приголомшена, що в цьому випадку хтось зловживає іменем прадіда. Вона казала мені, що треба щось з цим робити", - розповідає Еугеніуш Ляшкевич.

"Ну, але ніхто нічого не зробив. Наша помилка." - зізнається сьогодні Ляшкевич.

 

З печаткою

У той час, у 2010 році, створений Бєрецьким SKOK ім. Стефчика змінив свою назву на "Каси Стефчика". Хоча точно так само називались Каси, засновувані Францішком Стефчиком, з благородними ідеями: "Один за всіх і всі за одного", самопоміч, гроші багатих повинні служити біднішими, одна акція - один голос, для того, щоби багатший не мав істотного впливу на діяльність Каси. Каси відкривали на місцевому рівні, в містечках, ґмінах або парафіях, а це означало, що було відоме становище особи, яка претендує на отримання кредиту. У 1939 році вже існували 3,5 тисячі Кас Стефчика, в котрих об’єдналось 1,5 мільйона осіб. В системі SKOK в той час з’явився також Кооперативний науковий інститут. Саме так називав Францішек Стефчик комірку, яка повинна була займатись навчанням і просвітою громадськості - безкоштовно. Газети Кас Стефчика системи SKOK про нього писали "наш покровитель."

2 грудня 2011 року, в річницю смерті Францішка Стефчика, до Львова з’їхались вже представники сучасних SKOK і Кооперативного наукового інституту. Була урочиста меса, яку відслужив новий митрополит Львова архієпископ Мєчислав Мокшицький. Тоді ж виникла ідея беатифікації доктора Стефчика. Про ініціювання процесу до архієпископа Мокшицького офіційно звернулись між іншими президент SKOK і генеральний директор  Каси Стефчика Анджей Сосновський.

Майже рік по тому, в кінці 2012 року, відбувся візит на могилі Стефчика делегації польських кооперативів: голови наглядової ради національних кооперативів Гжегожа Бєрецького і президента Крайової SKOK Рафала Матусяка. На фото, розміщеному під текстом, видно як вони покладають кошик з квітами під постаментом. В кадрі також можна побачити білі мармурові таблиці від фундаторів ремонту надгробка - кооперативних банків. Потім сенатор Бєрецький направив до Львівської міської ради вже згаданого листа з вимаганням видалення цих таблиць.

Той факт, що таблиці було відірвано, Еугеніуш Ляшкевич, на той час вже пенсіонер, дізнався від президента кооперативного банку Гіжицького. Члени кооперативів з різних банків часто їздили до Львова на Личаківське кладовище, щоб відвідати свого покровителя. Побачивши сліди по відірваних таблицях, вони підняли тривогу.  Попросили консула з’ясувати справу, а потім дізналися про лист Бєрецького. Тодішній президент Крайової асоціації кооперативних банків в письмовій формі попросив Бєрецького про "роз’яснення дуже тривожних інформацій". Бєрецький проте відписав, що про усунення таблиць дізнався з його листа, але добре, що так сталось, тому що пам'ятник є невід'ємною частиною польської національної спадщини, а не рекламним стовпом. Тим часом в "Час Стефчика", газеті Кас Стефчика, з’явилась непідписана стаття під назвою "Надгробок - це не рекламний стовп", яка починалась словами: "Завдяки заангажуванню голови Наглядової ради SKOK - сенатора Гжегожа Бєрецького, повернено відповідний вид гробівцю Францішка Стефчика. Раніше він був спотворений рекламними таблицями".

 

З надіями

Юзеф Мітура, президент найстарішого кооперативного банку в Бродниці, заснованого у 1862 році - скромний старший пан - в цій справі не вибирає слів: "У нього немає совісті. Він не вдарив пальцем о палець, щоб зупинити руйнування пам'ятника, а цим листом тільки показав, що ми, поляки, навіть над могилою можемо тільки сваритись."

У серпні 2014 року влада Крайової асоціації кооперативних банків офіційно звернулась до Львівської міської ради в справі таблиць. Було описано весь процес громадського збору коштів для реновації могили, а президента Мітура від себе дописав: "У цій справі ніколи не брав участі ані сенатор Бєрецький, ані організація SKOK. Його лист ввів в оману міську владу Львова, використовуючи фальшиву аргументацію щодо зовнішнього вигляду пам'ятника і розміщених на ньому епітафій у вигляді таблиць". Наразі, однак, немає жодної відповіді.

А з самим пам'ятником наразі нічого не відбувається. А це ж піщаник. Швидко нищиться і вимагає частого ремонту. Кристина Маєрчик-Жабувка, президент Крайової асоціації кооперативних банків, готує запит до Міністерства культури і національної спадщини, щоби воно взяло пам’ятник під охорону.

Так само нічого не відбувається з оголошеним три роки тому беатифікаційним процесом Францішка Стефчика. Питання в цій справі, направлені до Кооперативного наукового інституту, залишились без відповіді. Сам Інститут сьогодні є лише приватною спілкою м. ін. Гжегожа Бєрецького. Сенатор на спроби зв'язатися з ним з боку "ПОЛІТИКИ" не відповів.

Оригінал статті "Skok na grób" з www.polityka.pl

 Skok na grób
O tym, jak senator Bierecki odbił bankom spółdzielczym grób Franciszka Stefczyka, ich patrona.


Violetta Krasowska, 24 marca 2015 roku

Eugeniusz Laszkiewicz zna osobiście Grzegorza Biereckiego. Spotykali się nie raz na niwie bankowej, są po imieniu. Tym większy ma żal, że Bierecki nie skon­taktował się, tylko od razu na papierze z orłem i nadrukiem „senator Rzeczypospolitej” napi­sał do Rady Miasta Lwowa, żeby natychmiast usunięto tablice z grobu Franciszka Stefczyka. Jedna, 40 na 20 cm, była z białego marmuru: „Pionierowi Polskiej Bankowości Spółdzielczej doktorowi Franciszkowi Stefczykowi w 80. rocznicę śmierci Krajowy Związek Banków Spółdzielczych”. Druga, mniejsza, niżej, pod napisem „Sursum Corda”, też na marmurze, złotymi literami: „Bank Spółdzielczy w Brod­nicy, najstarszy bank spółdzielczy, w hołdzie Franciszkowi Stefczykowi w jubileusz 150-lecia polskiej spółdzielczości bankowej”.

Pisał senator Bierecki, że tablice zostały tam umieszczone bez zgody rodziny zmarłego i bezprawnie. A także, że „niszczą zabytkowy pomnik oraz poważnie zaniżają jego wartość nie tylko historyczną, lecz również sentymen­talną”. - Gdy zbieraliśmy środki na odbudowę i renowację tego grobu, wysłaliśmy też pismo do Kasy Krajowej SKOK, by włączyli się do tej zbiórki - opowiada Eugeniusz Laszkiewicz. - Nie dostaliśmy żadnej odpowiedzi. Wtedy sam zadzwoniłem do Biereckiego. Powiedział, że nie jest tym zainteresowany.

Laszkiewicz, który wtedy był prezesem Krajowego Związku Banków Spółdzielczych, pa­mięta, że był zawiedziony. W tamtym właśnie czasie reklamy SKOK wisiały wszędzie, widać było, że szastają pieniędzmi. - Podczas gdy my, banki spółdzielcze, płaciliśmy 18 proc. podatku od każdej złotówki osiągniętego dochodu, mu­sieliśmy łożyć rezerwy do NBP, płacić na Bankowy Fundusz Gwarancyjny, oni byli zwolnieni od tego wszystkiego - opowiada. - My przy nim byliśmy „biedakami”, ale sprawa grobu Stefczy­ka to była dla nas sprawa honorowa.

W chaszczach

Miejsce pochówku prekursora bankowo­ści spółdzielczej, którego spółdzielcy uwa­żali od zawsze za swojego patrona, osobiście odszukał Eugeniusz Laszkiewicz. Zajęło mu to wiele lat. Z przekazów przedwojennych wiadomo było, że pochowano go w 1924 r., we Lwowie, przy żonie. Ze starych zdjęć Lasz­kiewicz wiedział, jak wyglądał nagrobek- dłuta rzeźbiarza Periera, ufundowany przez spół­dzielców. Tylko nie wiadomo było, gdzie się ten grób znajduje.

Laszkiewicz kilkakrotnie jeździł do Lwowa, chodził po cmentarzu Łyczakowskim i szu­kał. I było to, wspomina, szukanie po omac­ku, przedzieranie się przez chaszcze. Ale zimą 1997 r., tuż przed nocą, z dala od głównych dróg wypatrzył w końcu kawałek cylindrycz­nego kamienia, przypominający zwieńczenie kolumny na grobie ze zdjęć. A dalej, na ziemi, zobaczył leżący kamienny krzyż, który kiedyś stał na szczycie kolumny. Niedaleko, w zaro­ślach odnalazł też sam grób z cokołem. Wyko­nany z piaskowca, miał brzydkie nacieki, litery były ledwo widoczne. W tych emocjach, jeszcze tego samego wieczoru, zaczął wyrywać chaszcze, potem odnalazł i pozbierał po­rozrzucane w okolicy leżące luzem figury, które kiedyś otaczały kolumnę.

Dyrektor cmentarza nie był zachwy­cony odkryciem grobu Stefczyka. Mówił, że od pochówku minęło 70 lat, a skoro nikt się nie opiekował, to wobec znaczne­go zniszczenia pomnika należy dokonać jego likwidacji. W końcu Laszkiewicz się­gnął po osobisty argument: swoje kreso­we pochodzenie. - Swojaka nie poprzesz? - rzucił dyrektorowi w rozpaczy i widać, że desperacja na jego twarzy musiała być przekonująca, bo ten machnął w końcu ręką, zgadzając się na remont grobu.

Cmentarz Łyczakowski podlega zarzą­dowi miasta Lwowa i wszystko, co tam się dzieje, odbywa się pod ścisłą kontrolą. Wszystko musi mieć parafkę dyrektora. Przy cmentarzu jest pracownia konserwatorsko-urbanistyczna, bez której zgo­dy nie można nic na nim zrobić. Jest też wchodzący w skład służb technicznych cmentarza zespół kamieniarsko-urbanistyczny, wykonujący zlecone przez konser­watora i podpisane przez dyrektora prace przy grobach. Laszkiewicz wystąpił do tej pracowni o sporządzenie dokumentacji do przeprowadzenia renowacji. Wyliczyli, że będzie kosztować ponad 60 tys. zł. Stąd potrzebna była zbiórka publiczna. Krajowy Związek Banków Spółdzielczych wystąpił do MSW o zgodę na zebranie funduszy na odbudowę grobu Stefczyka. Wydruko­wano cegiełki po 50,100 i 500 zł.

Cegiełki wykupiło blisko 300 banków spółdzielczych. SKOK - odmówił. Gdy zebrano pieniądze, firma kamieniarska, na podstawie dokumentacji i projektu przycmentarnej pracowni konserwator­skiej, rozpoczęła renowację. - Pamiętam, że farbę woziliśmy z Polski, bo jej na miejscu nie było - wspomina Danuta Twardowska z Muzeum Historii Spółdzielczości, miesz­czącego się wsłynnym Domu Pod Orłami przy Jasnej 1  w Warszawie (własność Ban­ku Towarzystw Spółdzielczych), gdzie jest wiele pamiątek po Stefczyku (a wśród nich nawet figura woskowa).

W końcu kwietnia 1999 r., z ogromną pompą, odbyło się uroczyste odsłonięcie odrestaurowanego grobu, na które zjechali kilkoma autokarami liczni spółdzielcy z ca­łej Polski, przybyli również goście z Rady Miasta Lwowa, konsul Polski we Lwowie i miejscowi Polacy. Była msza w katedrze lwowskiej, pochód z biało-czerwonymi wieńcami, występ chóru lwowskiej katedry.

Umówiono się, że grobem na miejscu będzie opiekowało się towarzystwo polo­nijne, koszty wziął na siebie Kraj owy Zwią­zek Banków Spółdzielczych.

Tuż przed odsłonięciem odrestaurowa­nego nagrobka odnalazła się w Ameryce prawnuczka Franciszka Stefczyka, która o uroczystości odsłonięcia pomnika wy­czytała w polonijnej gazecie. Stan zdrowia

nie pozwalał jej przyjechać. Eugeniusz Laszkiewicz rozmawiał z nią telefonicznie. Dziękowała za uhonorowanie pradziadka, rozmawiali też o SKOK i korzystaniu przez nie z imienia Franciszka Stefczyka. Była zdziwiona, że Krajowy Związek Banków Spółdzielczych i SKOK, nowy twór, zało­żony przez zainspirowanego amerykań­ską bankowością spółdzielczą Grzegorza Biereckiego, to zupełnie różne i niezwiązane ze sobą byty. - Była zbulwersowana, że w takim razie ktoś nadużywa imienia pradziadka. Mówiła mi, że trzeba coś z tym zrobić - opowiada Eugeniusz Laszkiewicz.

No, ale nikt nic nie zrobił. Nasz błąd - przyznaje dziś Laszkiewicz.

 

Z pieczęcią

Tymczasem w 2010 r., zbudowany przez Biereckiego SKOK im. Stefczyka zmie­nił nazwę na „Kasy Stefczyka”. Choć tak dokładnie nazywały się Kasy zakładane przez Franciszka Stefczyka, ze szczytny­mi ideami: „Jeden za wszystkich, wszyscy za jednego”, samopomoc, pieniądze bo­gatych mają służyć biedniejszym, jeden udział - jeden głos, po to by bogatszy nie miał większego wpływu na działania kasy. Kasy otwierano lokalnie: w miastecz­kach, gminach czy parafiach, co powo­dowało, że znano sytuację osoby wystę­pującej o pożyczkę. W 1939 r. istniało już 3,5 tys. Kas Stefczyka, w których zrzeszyło się 1,5 min osób. W systemie SKOK nato­miast pojawił się też Spółdzielczy Instytut Naukowy. Tak właśnie nazywał Franciszek Stefczyk komórkę, która miała zajmować się szkoleniami i edukowaniem społeczeń­stwa - za darmo. W gazetkach Kas Stefczyka systemu SKOK pisano o nim „nasz patron”.

2grudnia 2011 r., w rocznicę śmierci Franciszka Stefczyka, do Lwowa zjechali już przedstawiciele SKOK i Spółdzielcze­go Instytutu Naukowego. Była uroczysta msza koncelebrowana przez nowego me­tropolitę Lwowa arcybiskupa Mieczysława Mokrzyckiego. Wtedy pojawił się pomysł beatyfikacji dr. Stefczyka. O wszczęcie procesu do arcybiskupa Mokrzyckiego wystąpili oficjalnie m.in. prezes SKOK Bierecki i prezes Kasy Stefczyka Andrzej Sosnowski.

Niemal rok później, pod koniec 2012 r., odnotowano wizytę zaduszną na grobie Stefczyka delegacji polskich SKOK: prze­wodniczącego Rady Nadzorczej Krajowej SKOK Grzegorza Biereckiego i prezesa Kra­jowej SKOK Rafała Matusiaka. Na zdjęciu zamieszczonym pod tekstem widać, jak stawiają kosz z kwiatami pod postumen­tem. W kadrze widać również białe mar­murowe tabliczki fundatorów renowacji nagrobka - Banków Spółdzielczych. Potem senator Bierecki wystosował do Rady Mia­sta Lwowa wspomniany już list z żądaniem usunięcia tablic.

O tym, że je wyrwano, Eugeniusz Lasz­kiewicz, wtedy już emeryt, dowiedział się od prezesa Banku Spółdzielczego z Giżyc­ka. Spółdzielcy z różnych banków często jeździli do Lwowa, na cmentarz Łycza­kowski, żeby odwiedzić patrona. Widząc ślady po wyrwanych tablicach, podnieśli larum. Poprosili konsula o wyjaśnienie sprawy i wtedy dowiedzieli się o liście Biereckiego. Ówczesny prezes Krajowego Związku Banków Spółdzielczych pisemnie poprosił wtedy Biereckiego o „wyjaśnienie bardzo niepokojących informacji". Bie­recki odpisał jednak, że o usunięciu tablic dowiedział się z j ego listu - ale dobrze się stało, bo pomnik ten jest nieodłączną czę­ścią polskiego dziedzictwa narodowego, a nie reklamowym słupem. Tymczasem w „Czasie Stefczyka”, gazecie Kas Stef­czyka, ukazał się niepodpisany artykuł pod tytułem „Nagrobek to nie słup rekla­mowy” zaczynający się słowami: „Dzięki zaangażowaniu przewodniczącego Rady Nadzorczej SKOK - senatora Grzegorza Biereckiego, przywrócono należyty wy­gląd grobowcowi Franciszka Stefczyka. Wcześniej został on oszpecony tablica­mi reklamowymi”.

 

Z nadziejami

Józef Mitura, prezes najstarszego Ban­ku Spółdzielczego w Brodnicy, założone­go w 1862 r. - skromny starszy pan - w tej sprawie nie przebiera w słowach. - On sumienia nie ma. Nie kiwnął palcem, żeby powstrzymać niszczenie pomnika, a tym listem pokazał tylko, że my Polacy, nawet nad grobem, potrafimy się jedynie kłócić - mówi.

W sierpniu 2014 r. władze Krajowego Związku Banków Spółdzielczych wystąpiły oficjalnie do Rady Miasta Lwowa w spra­wie tablic. Opisały cały proces społeczne­go gromadzenia środków na renowację grobu, a prezes Mitura od siebie dopisał: „W dziele tym nigdy nie uczestniczył se­nator Bierecki ani organizacja SKOK. Swoim listem wyprowadził w błąd władze miasta Lwowa, posługując się fałszywą ar­gumentacją dotyczącą wyglądu pomnika i umieszczonych tam epitafiów w postaci okolicznych tablic”. Na razie jednak nie ma odpowiedzi.

A z samym pomnikiem na razie nic się nie dzieje. A to przecież piaskowiec. Szybko niszczeje i wymaga częstych napraw. Kry­styna Majerczyk-Żabówka, prezes Krajo­wego Związku Banków Spółdzielczych, przygotowuje wniosek do Ministerstwa Kultury i Dziedzictwa Narodowego, by ob­jęło go ochroną.

Podobnie nic się nie dzieje z ogłoszonym trzy lata temu procesem beatyfikacyjnym Franciszka Stefczyka. Pytania w tej sprawie skierowane do Spółdzielczego Instytutu Naukowego pozostały bez odpowiedzi. Sam Instytut jest już dziś tylko prywatną spółką m.in. Grzegorza Biereckiego. Sena­tor na próby kontaktu ze strony "POLITYKI" nie odpowiedział.

 
Zródło: 
www.polityka.pl

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 18th, 2017 01:06 pm
Powered by Dreamwidth Studios