zommersteinhof: (Default)
Zazwyczaj wszędzie możemy przeczytać, że wiaduk był zbudowany według projektu inżyniera Zygmunta Kulki.

Most nad rzeką Prut, w pobliżu znanego uzdrowiska na linii Stanisławów – Worochta. Budowniczowie mostu to Stanisław Kosiński (projekt linii kolejowej), Zygmunt Kulka (projekt i wykonanie mostu) oraz kamieniarze z Dolomitów (Południowy Tyrol). [4]

Ale w 
"Kurjerze stanislawowskim" 1911 roku raptem wynika nazwisko inżyniera Witolda Żebrackiegostarszego inżyniera kolei państwowych, zastępcy kierownika budównictwa kolei państwowej Stanisławów-Woronienka!

 

Niestety internet dosyć skąpo podaje informację o Witoldzie Żebrackim (zresztą o inż. Z.Kulce - też)...

Żebracki Witold, ur. 1852 r. w Wieliczce, lata 1868-69 Akademia techniczna, lata 1869-73 słuchacz Politechniky w Zurychu. 
Obejmował post zastępcy kierownika budównictwa kolei państwowej Stanisławów-Woronienka, później - starszego inżyniera kolei państwowych. 
Był członkiem zarządu "Sokoła" w Sanoku.
Autor projektu budynku Towarzystwa Gimnastycznego "Sokół" w Nowym Sączu.

Nie mniej ciekawym temat staje się po przeczytaniu artykuła Chtistiana Ammana, który w tłumaczeniu z języka niemieckiego ukazał się w magazynie "Swiat kolei" №3/96:

W Historii kolei Monarchii Austro-Węgierskiej z 1898 r. zaliczono kolej Stanisławów - Woronienka pod względem krajobrazowym i znajdujących się na niej budowli
technicznych do najciekawszych kolei w Galicji. Pod kierunkiem Dyrektora Budowy von Bischoffa oraz Inspektora Stanisława Nikodema Kosińskiego zrealizowano plany Ludwika Hussa, ocenione jako wspaniałe dzieła sztuki budowy mostów.
Kolej ta „jest godna dołączyć do sławnych przejść alpejskich i szczególnie przez śmiało sklepione mosty obwieszcza chwałę austriackich inżynierów”.

O Ludwiku Hussie trzeba byłoby szukać w niemieckich i austriackich źródłach.
L.Huss był inspektorem i kierownikiem oddziału bazo- i mostobudownictwa Cesarsko-Królewskiej Dyrekcji Kolei Państwowych (kkStB). (
Ludwig Huss, k. k. Inspector und Vorstand der Abtbcilung für Unterbau und Brücken der k. k. Direction für Staatseisenbahnbauten). [7]
Wiadomo, że L.Huss był autorem projektu kamiennego mostu w czeskim mieście Pisek, który potocznie nazywają 
"Jeleni most"[8]  

Jeszcze jedno nazwisko pojawia się w artykule "Budownistwo transkarpackiej kolei na Huculszczyźnie" [9]:

W dolinie Prutu zbudowano dziewięć dużych kamiennych mostów. Największym z nich był most w Jaremcze, który miał 190 m długości, rozpiętość przęsła - 65 m i wysokość - 23 m. Nieco mniejszym był most w Jamnej: 122 m długości i rozpiętość przęsła 48 metrów. Oba mosty zostały zbudowane przy kierownictwie lwowskiego budowniczego W. Breitera.

Wykorzystane źródła:
1"Kurjer stanislawowski" 05 marca 1911 roku, str.3
2. 
http://delibra.bg.polsl.pl/Content/1343/ksiega.pdf

zommersteinhof: (Default)
Перше, що я кажу туристам під час відвідування водоспадів:
"Згори його не видно", щоби знеохотити їх до виходу нагору водоспаду.
Попереджую, що каміння в поблизу води обов'язково буде слизьке,
тому краще до води не наближатись.
А потім пильную, пильную і пильную, як пастух своїх овечок...


Фрагмент фото, на якому видно безглузду необережність людей.

На жаль, водоспади щороку забирають одне-два життя, а як показує статистика, це відбувалось під час фотографування.

17.06.2013 р. 22- річна дівчина зірвалася зі скелі Джуринського водоспаду в Тернопільській області. В результаті падіння дівчина отримала травми, несумісні з життям, сповістив ua.korrespondent.net

13.10.2013 р. під час фотографування над водоспадом Пробій у Яремче загинула 14-літня школярка. Супроводжуючим екскурсійну групу школярів загрожує 3-4 роки ув'язнення. ua.korrespondent.net/

23.03.2014 р. у Яремчанський водоспад під час фотографування впала жінка. Чолвік, що був з нею, не вагаючись кинувся у вир. Ця історія закінчилась щасливо - чоловік врятував свою подругу! www.mns.gov.ua

26.07.2015 р. у Яремче 20-річний юнак упав у водоспад у містечку Яремче під час фотографування. Наразі тривають пошуки. vgolos.com.ua/news

zommersteinhof: (Default)
Оригінал тексту: http://carpathy.nadvirna.com/index.php/ct-menu-item-3/skhroniska/111

Перші згадки про Яремче відносяться до Йосифського перепису 1787 року. Тоді тут проживало всього 5 сімей, які були приписані до села Дора. За розповідями, більше 200 років тому тут поселився втікач від феодального тиску - Ярема Годованець. З його ім'ям і пов'язана назва міста.     А ще раніше на території сучасної Яремчі розташувалися села Дора і Ямна.
Їх виникнення датується 14-м - початком 17 століть. Назва села Дора швидше за все походить від тюркського «дора», що означає «двері». Дійсно, Дора, а тепер Яремче - це двері в Карпати.

З цими селами пов'язана історія антифеодальної боротьби галицького селянства, в якій з 16-го століття починається рух карпатських селян. У 30-х - 40-х роках 18-го століття на чолі закарпатців встав Олекса Довбуш, за переказами - людина великої душі і великої сили. Камінь Довбуша, стежка Довбуша, печера Довбуша, зберігають пам'ять тих уже далеких часів.

В кінці 19-го - початку 20-го століть унікальні природно-кліматичні умови краю приваблюють сюди багатих людей Австрії та Польщі. На рубежі 19-20-го століть Яремча розвивається як кліматичний курорт для лікування легеневих захворювань. Місцеве населення в той час працювала в лісах і вело натуральне господарство.

Однак специфічне географічне положення Яремче - воріт Карпат наклало важкий військовий слід на ці місця. У Першу світову війну Яремче стає ареною запеклих боїв. З 1919 року ця територія перейшла у володіння Польщі. У 1939 році були націоналізовані курортні установи, земля, ліси, лісопильні підприємства. Під час Великої Вітчизняної війни на околицях Яремче проходили кровопролитні бої загонів Ковпака з німецько-угорськими частинами.

Кам'яний залізничний міст-віадук у Яремче

Желізниця зо Станіславова через Воронєнку на Угорщину

має отворити ся дня 16 падолиста сего року. Тепер будує
ся на її шляху величезний міст над рікою Прут, коло Яремча.
Склепіннє того моста буде на 65 метрів широке, одно з
найширших на цілому світі. Міст буде з каменя, а не з
желіза, як звичайно по желізницях бувало."

Кам'яний залізничний міст-віадук у Яремче

Read more... )

zommersteinhof: (Default)
Незважаючи на загальне потепління клімату,
ГЛК "Буковель" продовжує розбудовуватись.
Похвально, що в останні роки все більше уваги
керівництво звертає увагу не тільки на лижний сезон,
а й на можливості відпочити в літній період.

Однак територія осередка є досить маленькою, відповідно, розвиток обмежений, і в першу чергу - територією Природного заповідника "Ґорґани". Ще у 2010 році йшла мова про нову дорогу з Яремче, а також з'єднання сіл Поляниця і Бистриця. Навіть звільнення директора заповідника пов'язували з прокладанням цієї дороги через заповідник. Як би там не було, з плином часу усе затихло і зупинилось. Щоправда, нова дорога з'явилась, але не до Яремче чи Бистриці, а до Яблуницького перевалу...

Цікаво, невже "Скорзонера" відмовилась від плану створення "Буковелі-2"?



Цей план взято зі статті "Ціна дороги Карпатського заповідника"
zommersteinhof: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] proidysvit в У світі світла і тіні Миколи Сеньковського

Перебираючи очима цілі масиви фотостаровини, часто в силу різних обставин не відаєш з чиїми знимками маєш справу. А якщо й щастить ідентифікувати їх авторство, то часто пошукові операції у зборі якоїсь інформації про самого фотографа заходять в глухий кут. Архівуючи вінтажний матеріял присвячений Карпатам і Гуцулії, неодноразово наштовхувався на роботи якогось М. Seńkowski (деякі з них вже постив) . Першим ділом подумав, то якийсь місцевий поляк, який був так залюблений в гуцульський край і його мешканців, що залишив по собі цілу серію оргінальних краєзнавчих відбитків того часу. Зрештою за деякий час з'ясував, що йдеться про українця, уродженця містечка Пирятин на Полтавщині Миколу Івановича Сеньковського.
продовження оповіді в супроводі робіт майстра )
zommersteinhof: (Default)
Мене завжди дивувало, що у Яремче і Делятині досі
не перейменували вулиці Комісара С.Руднєва!
Ба, навіть розповідають про його українське походження
(за словами С.Ковпака - "страшно глуп и хитер, как хохол")
та про його розуміння справи української державності.



На фото - С.В.Руднєв і його син Радий

Ось уривок з дослідження Дмитра ВЄДЄНЄЄВА - професора, доктора історичних наук, заступника голови Українського інституту національної пам'яті:

"Надоела комедия с "этой сволочью", пишет С.Руднев, собрался "всякий националистический сброд", разбить их не составляет труда, но это будет на руку немцам и противопоставит нас "западным" украинцам.
Среди последних, пишет комиссар, только верхушка "идейно сильная", а основная масса - "слепое орудие в руках националистических прохвостов", при первом же ударе "все это разлетится, и ничего не останется от независимой Украины".

Повний текст праці - тут: http://www.istpravda.com.ua/research/4cfd65a66612b/
zommersteinhof: (Default)
Недавно побував на Скелях Довбуша в Яремче
і цим разом почав розглядати написи, але
не ті ідіотичні, зроблені фарбами і спреєм,
а ті, що вирізані ретельно і гарним шрифтом.
Звичайно, це теж можна трактувати, як варварство,
але тоді була інша свідомість...

До того ж не скажеш, що їх писали "как курица лапой"! :)



Усі зібрані мною підписи я розмістив у альбомі,  але зараз мова не про ці автографи.

На одній  зі стін я помітив залишки фарби, в яких можна було рогледіти скаутську лілійку.
А при подальшому розглядуванні звернув увагу на світлу пляму, яка нагадує орла.




Спочатку я припустив, що це символи польських харцерів. Але я так і не знайшов на їхніх сторінках поєднання орла і лілійки в один символ. Дивно було теж, що голова орла повернута наліво, в той час як в усіх версіях польського герба він дивиться направо. Хоча якщо добре пошукати, то знайдеться і такий орел (Orzel-Bialy-Krola-Stanislawa-Augusta)


Однак один "орел з головою наліво" погоди не робить!

Підсказка прийшла зі сторони користувача ФБ Taras.Hryvul: Тарас дав посилання на статтю  "Крок за кроком до 100-річчя Пласту!", в якій є саме той орел, якого зображено на скелі!!!


От би іще взнати, коли було намальовано на скелі це зображення?
Чи можливо, щоб орел і лілійка перетривали радянські часи?
Дуже сумнівно, тим більше, що поряд з цим орлом є український тризуб.
Зрозуміло, що в радянські часи його постарались скути, але не дуже старанно.
Тому тепер вистачило трошки прокреслити лінії і тризуб стало дуже добре видно.



Не знаю, чи ці букви "Н.Н..." та "І.С...." мають відношення до тризуба. Скоріше за все, це чиїсь ініціали.
От тільки чому в них так багато крапок?

P.S. Добре було б, якби сучасний "Пласт" встановив на Скелях Довбуша інформаційну табличку, подібну до тої, що встановив КНПП. На ній треба було б подати інформацію про історію "Пласту", а також - зображення орла з лілійкою.
zommersteinhof: (Default)
Збудований в 1894-96 роках за проектом професора Львівської Політехніки Зигмунта Кульки.
Головним будівничим був Станіслав Равич-Косинський.
Головний проліт моста мав 65 м довжини - на той час це був найбільший проліт в Європі!
Пізніше яремчанський міст став взірцем для усіх інших мостів в Європі і Африці.
Читати далі... )

В результаті Яремче втратило свою "візитку"!
А було так гарно!!!

zommersteinhof: (Default)
Już w czasach starożytnych konieczne stało się budowanie dróg i traktów, które ułatwiłyby podróżowanie i przemieszczanie się z miejsca na miejsce. W starożytnym Rzymie było to szczególnie cenne. Długie marsze, nieustanne podboje ciężko uzbrojonej armie byłyby zbyt uciążliwe na nieutwardzonych drogach. Nic też dziwnego, że coraz częściej powstawały utwardzone drogi.
Z czasem Rzymianie znaleźli również sposób na przeprawę przez przeszkody wodne, jak rzeki czy jeziora. Zaczęły powstawać pierwsze mosty. Początkowo było one dość krótkie, o długości do kilkudziesięciu metrów. Wykonywane były z najbardziej typowych, naturalnych materiałów jak drewno czy kamień. Mosty kamienne powstawały aż do XVIII wieku.
Niestety, pojawienie się nowych technik budowlanych wykorzystujących stal lub żelbeton skończyło epokę mostów murowanych w Europie.

Otóż - ostatnie i największe pod różnymi względami kamienne mosty Europy:


Читати далі... )
 
zommersteinhof: (Default)
Після відкриття таємниці підриву Дніпрогесу відділом НКВС
цей уривок зі статті професора Ніцєї здається неймовірним.
Як би не мінімізували кількість жертв комуністичні історики,
вони ні слова не кажуть про попередження кого б то не було
щодо сили вибуху і можливих наслідків.

Їм навіть в голову не приходить, що НКВС могло розкрити державну таємницю.
Тим більше, що провину за підрив Дніпрогесу переклали на гітлерівців
і по сьогоднішній день не усі погоджуються з очевидною правдою.

А, виявляється, що кляті фашисти піклувались навіть про вікна простих людей!



Станіслав С. Ніцєя:
«Міст в Яремче не мав щастя. Під час І світової війни, в липні 1917 року, його висадили в повітря відступаючі російські війська. Поляки відбудували його в 1925-27 роках. В збірках Роберта Ботта з Зомбковиць збереглись фотографії з тієї відбудови, котрою керував його дідусь, Антоні Філяс. В 1944 році втікаючі перед Червоною Армією гітлерівці знову підірвали міст.
Передбачуючи, що сила вибуху буде потужна, вони порадили місцевим мешканцям обклеїти вікна папером, щоб мінімізувати наслідки вибуху…
Після війни міст вже не відбудовували. Росіяни поставили в поблизу новий міст, нецікавої і банальної форми, а Яремче стратило свою велику атракцію».

zommersteinhof: (Default)
W połowie XIX w. w Stanisławowie starostą okręgowym był Niemiec Stanisław Franciszek Kratter.
Z jego inicjatywy w mieście powstał pierwszy skwer, otwarty uroczyście w 1827 r. istanowiący ulubione miejsce wypoczynku mieszkańców miasta. Obecnie jest to obszar pomiędzy ulicami Siczowych Strilciw oraz Hetmana Mazepy. Potocznie nazywano go „Kratteriwką”.


Dariusz Dyląg "Gorgany: przewodnik":
"Zbudowany w 1820 r. gościniec przechodzi ciasnym przełomem Prutu. Jedna ze skał - Kamień Krattera - nosi imię inicjatora budowy traktu, starosty Franciszka Krattera (starostą stanisławowskim był w latach 1821-1833; budowa drogi trwała kilkanaście lat, została ukończona dopiero w 1847 r.)."



Dopis 13.04.2014
Jedyne czego nie wiedziałem, to gdzie był ten kamień, a może nawet JEST po dzień dzisiejszy!!!
Dziś dostałem na to odpowiedź od kolegi Tomasza Gruszkowskiego:
z książeczki "Miejscowość klimatyczna "Jaremcze" (525 metrów nad poziomem morza)" :
przewodnik dla zwiedzających, ułożony staraniem Komitetu Redakcyjnego Klubu "Jaremczańskiego".

Cały przewodnik jest tutaj: http://polona.pl/item/1795360/0/ (tekst o Kamieniu Krattera - na stronie 15)

   

Następne nierozstrzygnięte pytania
- dla czego na Kamieniu napisano nazwisko "Krater", a nie Kratter
- co to jest za stwor z dwoma skrzydłami, namalowany na Kamieniu?

Dopis 28.04.2015

Dzięki koledze mam wiarygodną odpowiedź wobec tego "stwora".
W książeczce "Z Łodzi do Wschodnich Karpat", wydanej w 1927 roku znalazł się taki oto tekst:

"Jest to duży wysoki głaz o ścianie prostopadle ściętej, tak pochylony ku szosie, jak gdyby miał lada chwila runąć na głowę ciekawemu turyście. Leży na drodze do Jamny za tunelem. Pełno na nim napisów i niewyraźny czarny orzeł z rozprostartemi skrzydłami."


A więc, jednak jest to orzeł!



Klik na foto - da się powiększyć!  :)

...

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 18th, 2017 01:16 am
Powered by Dreamwidth Studios