zommersteinhof: (Default)
Мій лічильник:  119 + 2 


Список стосується тільки дерев'яних церков (в тому числі костелів), які були знищені вогнем від початку незалежності України.
Після знаку "+" в "лічильнику додаються дерев’яні церкви, які були втрачені внаслідок якихось інших причин (були розібрані, повністю перебудовані або просто зігнили) - вони вказані окремо, у кінці списку. 

З державного сайту lib.rada.gov.ua/ можна довідатись, що
загалом в Україні за 20 років згоріло та розібрали приблизно 200 церков

Моторошні цифри статистики (станом на 2006 рік):
2000 року згоріла 21 церква, 2001-го — 23, 2002-го — 28,
2003-го — 22, 2004-го — 22, 2005-го — 19, 2006-го — 29.
Тобто тільки за неповні шість років Україна втратила 164 церкви, знищені вогнем!

З сайту vgolos.com.ua: "впродовж 2007-2012 років на території Львівської області у храмах виникло 22 пожежі, а в 14 випадках їх повністю знищено вогнем".

Треба зауважити, що не тільки вогонь нищить дерев'яні церкви. З виступу В. Кафарського на зустрічі з епископами і деканами греко-католицької та православних церков Івано-Франківської області дізнаємось:
"За роки незалежності в області згоріло 13 церков (від себе додам, що насправді згоріло 14), та самовільно громадами розібрано 12 церков - пам’яток архітектури місцевого значення. Основна причина – по заявах громад, мала вмістимість, ветхість окремих конструкцій, недоцільність ремонту, хоча ніякої фотофіксації цих будівель, актування стану чинним законодавством не проводилось. Найбільше - 4 дерев’яні церкви самовільно знесені в Галицькому районі (села Кукільники, Медуха,0зеряни,Слобода Більшівцівська), Снятинському - З (села Балинці, Іллінці, Шевченкове), Калуському  - 2 (села Яворівка, Боднарів). По одній дерев’яній церкві знесено в Коломийському (с. Сідлеще), Рожнятівському (с. Лецівка), Тисменицькому (с. Рибне) районах. Аналогічна доля мала спіткати і дерев’яну церкву в с. Делева Тлумацького району, яка на сьогодні обмурована новою цегляною будівлею, і фактично втрачена для сільської громади"
 

Read more... )

Корисні посилання:
- Втрачені дерев'яні церкви з 1990 р.
- Церкви горять в незалежній Україні, або Безкарність вандалів
- Справа священників-паліїв
risu.org.ua - окрема рубрика про пожежі в церквах.

 

zommersteinhof: (Default)
 UCHWAŁA

SEJMU RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ

z dnia 22 lipca 2016 r.

w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa
dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich
na obywatelach II Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1943–1945

 

Ziemie dawnych wschodnich województw Rzeczypospolitej szczególnie mocno zostały doświadczone w czasie II wojny światowej. Na tych terenach ścierały się dwa największe totalitaryzmy XX wieku: III Rzesza Niemiecka i komunistyczny Związek Sowiecki. Działania niemieckich i sowieckich okupantów stwarzały sprzyjające warunki do budzenia się nienawiści na tle narodowościowym i religijnym, a podejmowane próby osiągnięcia porozumienia przez przedstawicieli Polskiego Państwa Podziemnego z ukraińskimi organizacjami nie przyniosły rezultatu.

Read more... )
zommersteinhof: (Default)
Bardzo informatywny artykuł: „KULT BANDERY” W LICZBACH. Jak odrzucić coś czego nie ma"
W języku ukraińskim jest tu: Лікнеп для Качинского: "культ Бандери" у цифрах. Як відмовитися від того, чого нема (ІНФОГРАФІКА)

Oto jest w tym artykule najważniejsze:

"Z Banderą to oni do Europy nie wejdą!” – mówi Jarosław Kaczyński, prezes partii „Prawo i Sprawiedliwość”.

Dosłowny cytat Jarosława Kaczyńskiego brzmi tak: „Nie możemy przez lata zgadzać się, by na Ukrainie budowano kult ludzi, którzy wobec Polaków dopuścili się ludobójstwa /.../ Krótko mówiąc to sprawa pewnego wyboru Ukrainy. Powiedziałem wyraźnie panu prezydentowi Poroszence, że z Banderą to oni do Europy nie wejdą."

Dalej autor artykułu prowadzi Szeroką statystyczną analizę, na ile Ukraina jest "banderowska".
I robi ostateczny wniosek: "
trudno zrezygnować z czegoś, czego na Ukrainie nie ma."

Podsumowanie „banderyzacji”

„Kult bandery” w przeciągu lat 2014‒2016 w cyfrach wygląda tak:
Dekrety prezydenta – 0
Uchwały Werchownej Rady:
            personalnie dotyczące Bandery – 0
            przypomnienie dat związanych z OUN albo UPA – 3,5%
Monety pamiątkowe Ukrainy – 0
Znaczki „Ukrpoczty” – 0
W działalności Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej:
            Wzmianek o Stepanie Banderze na oficjalnej stronie internetowej – 1%.
            Wzmianek o OUN i UPA na oficjalnej stronie internetowej – 4,9%
            Książek o Banderze, OUN albo UPA – 0
            Wystaw o Banderze, OUN albo UPA – 0
Samorząd lokalny:
         Pomniki Bandery – 0,02% ogólnej ilości zdemontowanych pomników reżimu komunistycznego.
         Ulic na cześć Bandery – 0,07% wszystkich zmienionych nazw
Stosunek Ukraińców do Bandery:
         12,5% - pozytywny,
         19,8% - negatywny.

zommersteinhof: (Default)
 International Republican Institute (за підтримки Уряду Канади) провів опитування у січні-лютому 2016 р.
Опитано 17-19 тис. респондентів у 22-х обласних центрах України + Сіверсько-Донецьк і Маріуполь.
www.iri.org/sites/default/files/wysiwyg/municipal_poll_2016_-_public_release.pdf

Висновки дуже цікаві, подекуди, на жаль, неоптимістичні.
Але один з графіків для львів'ян приємний!

Чи пишаєтеся ви своїм містом?

Читати далі... )

zommersteinhof: (Default)

THE WORLD WAR I GMÜND REFUGEE CAMP AND ITS POSTAL FACILITIES

by Ingert Kuzych, Roman Dubyniak, and Peter Cybaniak

The early weeks of World War I did not at all go according to how the Austrians had planned. Glowing hopes for a speedy victory by Austrian troops over their nemesis of Serbia were dashed when Russia, Serbia’s ally, mobilized more quickly and attacked both the Austro-Hungarian Empire and its ally Germany, making substantial initial gains. Large portions of the Austrian crownlands of Galicia and Bukovina were occupied in the fall of 1914 and even though many of the territories were cleared of the Russians by the summer of 1915, some remained under occupation throughout the conflict.

By the end of September 1914, less than two months after the outbreak of the war, between 60,000 and 70,000 refugees had arrived in Vienna from the Russian-occupied eastern front. By 1915, the Austrian Ministry for the Interior estimated that the number of refugees who were eligible for state support had reached 600,000, of whom 450,000 came from Galicia and Bukovina on the eastern front and 150,000 came from the southwestern front on the Italian border. Transported by train to refugee camps in the German-speaking hinterlands, the Austrian War Ministry sought to group refugees according to nationality for ease and speed of repatriation, and to prevent their assimilation into the surrounding communities.

One of the largest camps was in the town of Gmünd, Lower Austria (Niederösterriech), some 120 km (75 miles) northwest of Vienna, very close to the Austrian-Bohemian border (Figure 1). Following World War I the new Austrian-Czechoslovak border ran through the town of Gmьnd. A section north of the River Lainsitz went to Czechoslovakia and was renamed České Velenice. The southern, main part of the town, however, remained with Austria

The crownlands of Galicia and Bukovina were heavily populated by Ukrainians and it was in the Ukrainian-inhabited lands that some of the fiercest early fighting of the conflict took place. At the outbreak of the war, 43 percent of the inhabitants of the crownlands were Ukrainian. Many Austrians still referred to these people as Ruthenians, but by the war years the description Ukrainian(s) was becoming more widely used.

In September of 1914, Gmünd was designated as the site of a refugee camp for Ruthenian (Ukrainian) evacuees from the eastern Austrian crownlands, and a barracks camp (Barackenlager) was hastily constructed south of the town. Gmünd was a major railway center, which made the locale an ideal site for such a camp. Building materials could be quickly ferried in to construct such a camp and subsequently, all manner of supplies to keep the camp functioning could be brought in at regular intervalsAround 30,000 Ukrainians were housed in this locale, while another 10,000 Ukrainians were interned in Wolfsberg and St. Andra, Carinthia (Kärnten). Examples of camps for other nationalities from Galicia and Bukovina included those for Poles in Leibnitz, Styria (Steiermark; for 30,000 internees) and Chotzen, Bohemia (for 20,000); some 20,000 Jews were housed in Nikolsburg, Pohrlitz, and Gaya in Moravia, and another 3,000 Jews in Bruck an der Leitha, Lower Austria


Figure 1. The town of Gmünd as it appeared before the war.

Ukrainian refugees underwent all sorts of hardships in seeking to flee from the ravages and misery of the war; we have been able to obtain several postcards showing their plight. The hardest part for many was getting from their relatively isolated villages to towns or cities where they could sometimes board trains to take them safety. However, families with livestock were often not able to obtain conveyance and had to make the journey of hundreds of kilometers on foot. Figures 2 and 3 depict some of the more fortunate refugees who were able to harness animals to wagons to make their escape. Figure 4 shows a refugee family’s earthen shelter thrown together in some woods (somewhat reminiscent of the sod houses constructed on the American prairie during the 19th century). Figure 5 illustrates refugees arriving at the Gmünd camp with some of their livestock.


Figure 2. Galician refugees walking and riding to safety.

 

Читати далі... )
  1.  
zommersteinhof: (Default)

Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва Польщі організує у 2015 р. дві великі пошукові експедиції в Україну з метою ексгумації останків польських солдатів, котрі у вересні 1939 р. загинули, йдучи до Львова на відсіч військ Вермахту.


Німецькі солдати в Україні (фото ілюстраційне. Джерело NAC)

«Плануємо /.../ знайти місце, де поховані останки солдатів, вбитих Вермахтом в місцевості Урич Дрогобицького району. Вони були спалені живцем» - каже Мацєй Данцевич, керівник закордонного відділення Ради.

Дослідження злочину в Уричі провадив католицький Інститут Народної Пам’яті. Згідно зібраної інформації, німці вбили щонайменше 73 солдатів. Шимон Датнер, автор книжки про злочини Вермахту, оцінює їх кількість на 100 осіб.

З розповідей двох солдатів, котрим вдалось вижити, Яна Марка і Антонія Добія випливає, що біля 20 вересня 1939 року на р. Сян біля Перемишля німці розбили батальйон 4-го полку Стрільців Подхалянських. В Уричі польських бійців закрили в стодолі. Як їм сказали, вони мали там переночувати. «Замкнувши ворота, німці облили стодолу гасом, а потім підпалили її з допомогою ручних гранат. Майже всі полонені згоріли живцем, втікаючих розстріляно з кулеметів,» - розповідав Ян Риботицький, уродженець Східниці, дослідник історії тамтих теренів. Ці трагічні події пережило троє солдатів, між ними вже згадані Марек і Добія. Історики іще не встановили, який саме німецький загін виконав вбивство полонених. Ймовірне місце поховання солдатів відкрив Риботицький під час приватної подорожі. Показав його український мешканець села, котрий пам’ятає ту трагедію.

Джерело "nowahistoria.interia.pl/rzeczpospolita"

zommersteinhof: (Default)

     Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa zorganizuje w tym roku dwie duże ekspedycje poszukiwawcze na Ukrainę w celu ekshumacja szczątków polskich żołnierzy, którzy we wrześniu 1939 roku zginęli, idąc na odsiecz Lwowa.

 

Niemieccy żołnierze na Kiesach (zdjęcie ilustracyjne, źródło - www.nac.gov.pl/)

"Chcemy odnaleźć miejsce, gdzie zostały złożone szczątki żołnierzy zamordowanych przez
Wehrmacht w miejscowości Urycz koło Drohobycza. Zostali spaleni w stodole" - mówi Maciej Dancewicz, naczelnik wydziału zagranicznego Rady.

Badania nad zbrodnią w Uryczu prowadził katowicki Instytut Pamięci Narodowej. Według zebranych informacji, Niemcy zamordowali co najmniej 73 żołnierzy. Szymon Datner, autor książki o zbrodniach Wehrmachtu, ich liczbę oszacował na 100.

Z relacji dwóch ocalałych żołnierzy Jana Marka i Antoniego Dobija wynika, że około 20 września 1939 roku nad Sanem koło Przemyśla Niemcy rozbili batalion 4. Pułku Strzelców Podhalańskich. W Uryczu polskich żołnierzy zamknięto w stodole. Jak im powiedziano, mieli przenocować. "Po zamknięciu wrót Niemcy oblali stodołę naftą, a następnie podpalili za pomocą ręcznych granatów. Niemal wszyscy jeńcy spłonęli żywcem, uciekających ostrzelano z karabinów maszynowych" - relacjonował Jan Rybotycki, urodzony w Schodnicy koło Drohobycza badacz historii tamtych terenów.

Zbrodnię przeżyło trzech żołnierzy, między innymi wspomniani Marek i Dobija. Historycy nie ustalili, który oddział niemiecki dokonał zabójstwa jeńców. Przypuszczalne miejsce pochówku żołnierzy w czasie prywatnej podróży w tamte rejony odkrył Rybotycki. Wskazał mu je ukraiński mieszkaniec wsi, który pamięta tamtą tragedię.

Zródło: nowahistoria.interia.pl/news-rzeczpospolita

zommersteinhof: (Default)
Перше велике газове родовище в Україні — Дашавське — було відкрите 1913 року. Галичина тоді була одним із найбільших у світі "вуглеводневих" регіонів. В радянські часи разом із Саратовським (Поволжжя) Дашавське родовище стало одним із двох основних джерел постачання газу до Москви.

Зображення

У 1954 році збудовано рекордну за довжиною і потужністю трубу "Дашава-Київ-Брянськ-Москва" (довжина — 1302 км, діаметр — 530 мм). А після побудови газогонів до Білорусі, Прибалтики та Польщі Україна стає одним з найбільших експортерів газу в Європі.

Цитата з energetika.in.ua/ru/books/ "С 1951 г. украинский газ начал поставляться в Россию. В 1960 г. прикарпатский газ получила Беларусь (г. Минск) по магистральному газопроводу Дашава–Минск длиной 1725 км. Со временем этот газопровод был продолжен до Вильнюса и Риги. В 1966 г. украинский газ получила Молдова. В следующем году началась подача газа в бывшую Чехословакию, в 1968 г. – в Австрию, в 1974 г. – в Италию и Болгарию через территорию Румынии, в 1975 г. – в Венгрию."

1975-й — рік розквіту українського газовидобутку. В Україні видобуто (!) 68,7 млрд куб. м газу, республіка експортує енергоресурси до Росії, Білорусі, Литви, Латвії, Польщі, Чехословаччини.

У 1970-х роках відкрито гігантські поклади газу на заході Сибіру, на початку 1980-х звідти прокладено магістральні газопроводи "Уренгой-Ужгород", "Союз", "Братерство". В УРСР зосереджені флагмани наукової думки у сфері видобування і транспортування газу — НДІ "Трансгаз" та "Укргазпроект" (Київ), "ПівденНДІДіПроГаз" (Донецьк).

Скорочений варіант статті екс-директора підприємства "Укрбургаз", кандидата геолого-мінарологічних наук Михайла УЛЬЯНОВА про історію українського газовидобування у XX сторіччі й зараз.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/02/16/73445/
zommersteinhof: (Default)

Пам'ятники тоталітаризму безумовно треба зруйнувати,
але не тільки ті, що бовваніють на площах міст,
але й ті,
що заважають нам нормально жити!!!

Почитайте Житловий кодекс України - він вас напевно здивує!
Крім того зверніть увагу на те, що останні зміни до нього внесено  у 2015 році, але він надалі називається "Житловий кодекс УРСР"!!!


   

    «В результаті  перемоги   Великої   Жовтневої   соціалістичної революції в  нашій  країні  було створено необхідні передумови для розв'язання однієї   з   найважливіших   соціальних   проблем - задоволення потреби трудящих у житлі.

    Втілюючи в  життя  ленінські  ідеї  побудови   комуністичного суспільства  і  здійснюючи  курс  на  підвищення  матеріального та культурного  рівня  життя  народу.  Радянська  держава  послідовно реалізує   розроблену  Комуністичною  партією  програму  житлового будівництва.

    Високі темпи  розвитку  державного  і  громадського  фонду на основі державних планів,  заходи,  яких вживає держава по сприянню кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, створюють необхідні умови для забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло.»

zommersteinhof: (Default)



09.10.2014.  
5 рублів серії "70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років":
Львівсько-Сандомирська операція.


Банк Росії 9 жовтня 2014 року в рамках емісійної програми випустив пам'ятну монету з недорогоцінного металу номіналом 5 рублів серії "70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років": Львівсько-Сандомирська операція.


На лицьовій стороні монети в центрі розташовано позначення номіналу монет в два рядки "5 РУБЛЕЙ", нижче - напис "БАНК РОССИИ", під нею рік карбування "2014", зліва і праворуч - стилізований гілка рослини, в правій частині монети - товарний знак монетного двору.
 
На зворотному боці монети в центрі розташовано рельєфне зображення фрагмента меморіалу "Монумент Слави" в м Львові, по колу є написи: "ЛЬВОВСКО-САНДОМИРСКАЯ ОПЕРАЦИЯ" и "ВЕЛИКАЯ ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ВОЙНА 1941-1945 ГГ.", розділені двома зірочками.


Джерело: Центральний Банк Російської Федерації

zommersteinhof: (Default)
Кажуть, якщо тебе образили марно, повернися і примусь їх пошкодувати про це.
Це прислів'я дуже доречне до сьогоднішньої ситуації з мовами в Україні.

Нас 70 років привчали до російсько-української двомовності, однак з явною перевагою російської мови. Тепер, коли Україна стала незалежною від домінування північного сусіда, двомовність опинилась під знаком питання.
І на цьому питанні почали гратися в демократію наші політики, особливо перед черговими виборами, з піною на вустах доказуючи, що російська мова в Україні утискається.
І все ж подекуди двомовність спокійно існувала, як от в паспорті громадянина України,
але тепер ситуація може змінитись.



Ті громадяни, що кричали про утиски російської мови, звинувачуючи в цьому усіх,
хто говорив і писав по-українськи, доскакалися! І якщо вже ми, українці, винуваті,
то треба мати якісь докази цієї вини або діяти так, як у прислів'ї:

Якщо тебе образили марно, повернися і примусь їх пошкодувати про це!

Саме так і зробив львівський вчитель
Святослав Літинський.
Лише за два тижні судових тяганин він виграв справу проти міграційної служби.
Відтепер громадянин України матиме документ, в якому всі дані будуть надруковані виключно державною мовою!

Зрештою, а чому український паспорт має бути двомовним?
А якщо вже так, то чому саме з російською, а не, наприклад,  англійською?

Подробиці про історію з паспортом львів'янина С.Літинського тут: ZN,UA
Відео від vikna.stb.ua





Фото: radio24.ua

Фото: radio24.ua

zommersteinhof: (Default)
Średnioterminowa analiza dla polskiej branży turystycznej o sytuacji na Ukrainie.
Myślę, że przyda się też innym, nie tylko biurom podróży.

Prosiłbym o wszechstronne udostępnienie wszystkim zainteresowanym i podesłanie mediom.

Zgadzam się na bezpłatną publikację.
Artur Grossman, Lwów

============================================

KIEDY STABILIZACJA NA UKRAINIE?




W sprawie stabilizacji - niestety nie mam dobrych wieści. Trzeba porzucić sztampowe myślenie o Ukrainie i oderwać się od prostej informacji MSZ "Nie podróżuj", a wczytać się w kontekst, co niestety zabiera czas. Z uwagi na obecną politykę władz Federacji Rosyjskiej będziemy mieli do czynienia z ciągłymi próbami destabilizacji sytuacji na Ukrainie i to nie jest perspektywa dni lub tygodni, tylko miesięcy lub lat - do czasu zmiany władzy w Moskwie, albo, jak to się stało po wydarzeniach 2004 r., do czasu zainstalowania przez Moskwę swoich ludzi w Kijowie. Dlatego obecnie turystyczną Ukrainę należy podzielić na 3 regiony i trzymać się ściśle przyjętego podziału:
Czytaj dalej... )


Przygniatająca większość Ukraińców jest nastawiona do Polaków przyjaźnie i mimo trudnej wspólnej historii, trudno dziś znaleźć bardziej entuzjastycznie nastawiony do Polski naród na świecie. W czasie majowego, jak zawsze tłumnego długiego weekendu we Lwowie rzucała się jednak w oczy niewielka ilość turystów z Polski. W wielu miejscach obsługą ruchu turystyczno-pielgrzymkowego zajmują się miejscowi Polacy, najczęściej skupieni wokół parafii rzymskokatolickich - dziś przeżywają oni nienajlepsze czasy. Trudno temu się dziwić, gdyż media w Polsce nie piszą o sielskiej rzeczywistości zachodniej Ukrainy, skupiając się, jak to media, na sianiu paniki i szukaniu sensacji, a przy okazji wrzucając do jednego worka Lwów (55 km od Polski) i Donieck (1200 km). Tymczasem nieprzypadkowo niebieski kolor na załączonej mapie pokrywa się z granicami wpływów Rzeczypospolitej XVI w. - jest się czym chwalić i o czym rozmawiać. Ukraina czeka na Polaków, nie przegapmy tego momentu.

Artur Grossman, Lwów
http://www.grossman.pl/
http://www.facebook.com/artur.grossman


zommersteinhof: (Default)

Я знав, що наша держава досі не має Великого герба,
а тільки малий. Багатьом це може здатись несуттєвим,
хоча було б класно мати не тільки "Тризуб", а щось
в стилі герба міста Львова, який до речі є і великий, і малий:

 


Але найбільше мене здивувало, що офіційно Гімн України - це тільки перший куплет і приспів!!!
Саме так затверджено Законом України "Про державний гімн України" від 6.03.2003 року.

Стаття 3 "Закону про державний гімн України" попереджує, що

"Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом".

Але ж з Закону виникає, що покарання може бути тільки за наругу над першим куплетом і приспівом!

А тому, стає зрозумілим, що громадянам можна не знати усього тексту або навіть імпровізувати над іншими куплетами.
Це, в свою чергу, викликає різні пропозиції до зміни тексту гімну, які озвучують різні політики, від комуністів до радикалів.

В Польщі Устава про герб, барви і гімн Речі Посполитої Польщі чітко визначає, що гімном є увесь текст "Мазурка Домбровського".
Так само в Росії, де після багатьох років "безслівного" гімну і дуже серйозних дебатів у 2000 році зрештою було прийнято текст гімну Російської Федерації з усіма словами віршу С.Міхалкова.

А в українських школах надалі виховують дітей на підставі плакатів,
де є тільки МАЛИЙ герб держави і тільки СКОРОЧЕНИЙ текст гімну!



 ...

zommersteinhof: (Default)
Bifurkacja_rzeki - to rozwidlenie się rzeki na dwa lub więcej ramion, które następnie płyną do dwóch różnych dorzeczy. To stosunkowo rzadko spotykane zjawisko występuje na rzekach o łagodnym nurcie, płynących przez tereny równinne, zabagnione.
Znanym przykładem jest bifurkacja rzeki Casiquiare w Ameryce Południowej. Сzęść wód Casiquiare odpływa do Rio Negro i Amazonki, a część do Orinoko. W Polsce zjawisko to występuje m.in. na Obrze, dopływie Warty, ma jednak charakter sztuczny – przez kanał część wody płynie do Obrzycy (dopływ Odry).

Ale w obu przypadkach chodzi o rzeki, które niosą swoje wody do jednego oceanu lub morza.

Natomiast rzeka Wisznia, rodząc się we Lwowskim obwodzie,
należy jednocześnie do basenów morza Czarnego i Bałtyckiego.


Czytać dalej... )
...
zommersteinhof: (Default)
Усіх хвилюють події в Криму.
Купа питань до Росії і до нашої влади.
Незрозумілі солдати нічиєї армії
(хоча усі розуміють, хто є хто)
займають українські військові об'єкти...

Попри усю тривожність раптом у вічі впала цікава світлина з Бельбеку.
На ній українські вояки чекають на результати перемовин їхнього командира з загарбниками.
Настрій у бійців різний - це видно по обличчях. Але один солдат мене просто-таки підкупив.
Оригінал фото тут: http://www.nytimes.com/2014/03/05/

zommersteinhof: (Default)
Є дуже багато людей, яких денервує і злить червоно-чорний прапор,
який у них асоціюється з ОУН, УПА, Бандерою, колаборантами тощо.
На мою думку, в наш час, в зв'язку з загостренням подій на Майдані
цей прапор несе в собі інше навантаження, хоча, безумовно, радикальне.
Зауважу, що в перші дні протестів у Києві майоріли тільки жовто-сині прапори.

Хотілось би нагадати, що у 1980-х саме ці жовто-сині кольори сприймались,
як петлюрівсько-бандерівські! Я вже не кажу про тризуб!
Маю таких знайомих, які по сьогоднішній день ненавидять ці державні символи сучасної України...


Джерело: euromaydan/na-narodne-viche-v-cherkasah

Натомість, червоно-чорні прапори можна знайти у відлеглій історії українського народу.
І це чітко підмітив російський художник в І.Рєпін в картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану".
Та й не дивно, бо ж консультантом художника під час написання цієї картини був історик, знавець запорізького козацтва професор Дмитро Яворницький.  Саме з експонатів колекції Яворницького Ілля Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики (чоботи, люльки, чубуки, козацькі прапори тощо).



У лівій верхній частині картини можна побачити два згорнуті прапори, які мають кольори: один - синій і жовтий, другий червоний і чорний:



Картина завідчує, що синьо-жовтий прапор не є "винаходом" Петлюри, а червоно-чорний - Бандери.
Просто вони стали символами певних етапів української історії - давньої і сучасної.
...

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

April 2017

S M T W T F S
      1
234 5 67 8
910111213 1415
161718192021 22
232425 26272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 23rd, 2017 12:01 pm
Powered by Dreamwidth Studios