zommersteinhof: (Default)

Вчені в цілому сходяться на думці, що овруцька околична шляхта — це боярство XIV ст. Київський князь Володимир Ольгердович (1363–1394) розселив її в одному місці, виділивши землі в Зауській волості Овруцького повіту. Зауські шляхтичі під час військових походів були зобов'язані ставити намети для київського воєводи.

У 1570 р. делегація зауських бояр, серед яких були й старшини сіл Сингаї, Пашини (нині один з районів Коростеня), Шатрище, Новаки, Купеч, Великий Ліс та Ходаки відбула до Варшави до короля Сигізмунда-Августа й добилася від нього грамоти про підтвердження своїх прав і вольностей, дарованих їм раніше, чим отримала для сельчан статус шляхти, які в подальшому не окріпачувались.

У 1838 р. волинський губернатор О. Маслов після ревізійної поїздки по Волинському краю написав російському царю про «зауську овруцьку шляхту», про існування якої в столиці Російської імперії майже нічого не знали. Він вказував, що на Волині (райони сучасної Житомирської області: Овруцький, Коростенський, Народицький, Малинський, Лугинський, Олевський) є багато бідних шляхтичів, котрі живуть цілими селами, які називаються околицями, і доповнює: «Сумно дивитися на цих людей, які не відрізняються від селян ні ментальністю, ні способом життя, не платять податків, не підлягають державній службі, користуючись дворянськими привілеями».


Фото з сайту volynnews.com

Після приходу до влади більшовиків бути дворянином стало небезпечно для життя. Представники околичної шляхти мусили надовго забути про своє шляхетне походження. У пам'яті людській залишилися лише легенди про сховані старійшинами родів від більшовиків грамоти на дворянство.

Поряд з тим, вільний статус селяни зберегли до 1931 року — періоду масової колективізації в радянській Україні.

Корисні посилання:

1. Сингаї на карті: www.google.com.ua/maps

2. Вікіпедія: uk.wikipedia.org/wiki/Сингаї

3. Тимошенко Василь "У лещатах двоглавого орла": archive.nndiuvi.org.ua

4. Василь БАЛУШОК "Нащадки шляхтичів не піддавалися русифікації...": gazeta.ua/articles/history-journal
5.

zommersteinhof: (Default)


У лещатах двоглавого орла.
Овруцька околична шляхта в XIX – на  початку ХХ ст.

Стаття присвячена історії шляхти-рицарів Овруцького повіту, яка протягом двох з половиною століть захищала православ’я, боролася проти окатоличення краю. Розкрито політику російського царату, спрямовану на декласацію шляхти Правобережної України.

Автор: Тимошенко Василь, кандидат історичних наук, директор школи (м. Малин Житомирської обл.)

5 грудня 1838 р. волинський губернатор О.Маслов після ревізійної поїздки по краю направив рапорт царю про шляхту, про існування якої в столиці Російської імперії майже нічого не знали: не про чиншову шляхту, яка сплачує податок землевласнику, а про околичну, яка живе з обробітку власного клаптика землі. Цар пише на полях: «Строго вивчити», – і відразу ж, 19 січня 1839 р., міністр внутрішніх справ О.Строганов вимагає пояснень від київського генерал-губернатора.
  О.Маслов доповідає, що на Волині є багато бідних шляхтичів, котрі, на відміну від інших, живуть цілими селами, які називаються околицями, і доповнює: «Сумно дивитися на цих людей, які не відрізняються від селян ні ментальністю, ні способом життя, не платять податків, не підлягають державній службі, користуючись дворянськими привілеями». За даними волинського губернатора, довкола Овруча жило 32 родини Білошицьких з села Білошиців, 38 родин Болсуновських – довкола Болсунів, 33 родини Бехів – у Бехах, 27 Васьковичів – у Васьковичах, 58 Кобилінських – у Кобилині. В одному з сіл, де нараховується понад тисячу душ, в усіх було однакове прізвище! Ці люди говорять по-малоросійськи, однак вони, незважаючи на бідність, живуть гідно й чисто, крім тих, що мешкають по лісах у «курных избах»  [2, 171–172].     

Читати далі... )

 

zommersteinhof: (Default)

- Чи нужен я вам, браття?
- Нужний! - крикнули товариші...



Спочатку трошки історії...

В 1572 г. король Сигизмунд II Август поручил Снятинскому старосте Николаю Язловецкому собрать полк "низовых козаков". Сначало он привлек 300, а современем 500 козаков. Одному козаку платили по 2.5 злотых в квартал и отдельно сукном. Старшим (позднее гетьманом) над реестрвцами поставили шляхтича Яна Бадовского, который подчинялся власти великого коронного гетьмана.

 


zommersteinhof: (Default)

Я пересмотрел много сайтов в поисках носителей фамилии Нужный. Однако чаще всего это были упоминания об одном-двух конкретных людях. Каковым же было моё удивление, когда я попал на сайт Книга памяти Новооскольского района Белгородской области. Нигде я не встречал, чтобы в одной местности была такая концентрация жителей с одной фамилией. Совершенно очевидно, что все они представители одного семейства. Кроме того вдруг совершенно интуитивно у меня появилась абсолютная уверенность, что это и есть мой род:

Нужный Александр Иванович, с. Старая Безгинка, рядовой, 03.03.1943 г.
Нужный Александр Тихонович, 1913 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 54 ОСБ, 03.03.1943 г.
Нужный Александр Федорович, 1910 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 10.1943 г.
Нужный Василий Васильевич, 1923 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 42 стрелковая дивизия, 20.03.1943 г.
Нужный Дмитрий Алексеевич, 1912 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 09.1942 г.
Нужный Иван Андреевич, 1912 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 848 стр. полк, 267 стрелковая дивизия, 09.04.1944 г.
Нужный Дмитрий Антонович, 1924 г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 04.1943 г.
Нужный Иван Иванович, 1897 г. р., с. Старая Безгинка, рядовой, 734 стрелк. полк, 233 стрелк. дивизия, 18.05.1943 г.
Нужный Иван Митрофанович, 1916 г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 05.1943 г.
Нужный Иван Павлович, 1924 г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 01.1944 г.
Нужный Иван Семенович, 1922 г. р., село Старая Безгинка, гв. рядовой, 26 гв. стрелковый полк, 92 гв. стрелковая дивизия, 08.07.1943 г., село Шля-хово, Корочанский район.
Нужный Иван Стефанович, 1923 г. р., село Большая Ивановка, рядовой ГТП 08637, 05.1943 г.
Нужный Иван Федорович, 1901г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 27.09. 1942 г.
Нужный Митрофан Андреевич, 1913 г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 1943 г.
Нужный Михаил Федорович, 1918 г. р., с. Ст. Безгинка, мл. лейтенант, 226 стр. полк, 52 гв. стр. дивизия, 19.11.1942 г.
Нужный Николай Андреевич, 1927 г. р., с. Ст. Безгинка, рядовой, 622 стр. полк, 124 стр. дивизия, 10.02.1945 г., Манчжурия.
Нужный Семен Федорович, 1903 г. р., село Старая Безгинка, рядовой, 1232 стрелковый полк, 370 стрелковая дивизия, 03.03.1942 г., Ленинградская область, Поповский район, деревня Курлянская, кл-ще, мог. № 9.

История возникновения и развития села Старая Безгинка

Использована работа Шляхова В.В. (ученик МОУ «СОШ №2»)

В 1696 году на правом берегу речки Тихий Усердец в устье Плотички казаками, выходцами из Черниговщины, было основано поселение Безгинка. Предводителем поселенцев был сотник Фёдор Иванович Безган (отсюда название «Безгинка»).

От гнета польской шляхты он переселил 100 крестьянских семей. Сразу Фёдор Безган начал строительство церкви. В 1715 году была освящена православная Покровская церковь, и с тех пор слобода имела двойное название: Старая Безгинка (Покровская). В 1777 году помещиком – отставным премьер-майором Ф. Безганом, которому была пожалована земля императрицей Екатериной II, была построена Покровская церковь в верхнем этаже, в нижнем этаже церковь была посвящена св. Дмитрию Ростовскому.

Справка из книги «Россия…» (1902 год). «До 1786 года поселение называлось Покровское. После смерти премьер – майора Фёдора Безгана поселение было переименовано в Старую Безгинку. К этому времени оно насчитывало 720 дворов и 10640 душ населения. К 1812 году в поселении существовали винокуренный, известковый, гончарный и 4 кирпичных завода. Были открыты чембарни – мастерские по выделке кожи и мастерские по изготовлению изделий из дерева (прялки, ткацкие станки, бочки, веялки и др.)»

«… На этой реке Усердце расположена слобода Старая Безгинка, имеющая до тысячи жителей, волостное правление, школу, лавку, 24 ветряных мельницы и 4 ярмарки...». Справка из книги «Россия…» (1902 год).

В селе Старая Безгинка Советская власть была установлена в 1919 году.
В 1920—30 гг. многие жители села были репрессированы.
В годы Великой Отечественной войны из Старобезгинского сельского поселения ушло на фронт 396 человек. 194 человека погибли.

Современное состояние села

Старобезгинскя земля имеет площадь 4685,5 гектаров, численность проживающего населения - 871 человек, в том числе детей, молодежи до 30 лет – 311 человек.

Возле села Старая Безгинка, расположены четыре хутора Калиновка, Попасный, Развильный и Малая Ивановка.

zommersteinhof: (Default)


   В написании старинних польських фамилий часто встречаются разночтения (всё зависело от образованности писаря и грамотности либо желания самого носителя фамилии).
   В Списке волынской шляхты я встретил такие версии:
«Przegaliński, Przegarliński, Przegorliński»

 
Read more... )


...

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

April 2017

S M T W T F S
      1
234 5 67 8
910111213 1415
161718192021 22
232425 26272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 26th, 2017 02:00 pm
Powered by Dreamwidth Studios