zommersteinhof: (Default)
 UCHWAŁA

SEJMU RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ

z dnia 22 lipca 2016 r.

w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa
dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich
na obywatelach II Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1943–1945

 

Ziemie dawnych wschodnich województw Rzeczypospolitej szczególnie mocno zostały doświadczone w czasie II wojny światowej. Na tych terenach ścierały się dwa największe totalitaryzmy XX wieku: III Rzesza Niemiecka i komunistyczny Związek Sowiecki. Działania niemieckich i sowieckich okupantów stwarzały sprzyjające warunki do budzenia się nienawiści na tle narodowościowym i religijnym, a podejmowane próby osiągnięcia porozumienia przez przedstawicieli Polskiego Państwa Podziemnego z ukraińskimi organizacjami nie przyniosły rezultatu.

Read more... )
zommersteinhof: (Default)
Bardzo informatywny artykuł: „KULT BANDERY” W LICZBACH. Jak odrzucić coś czego nie ma"
W języku ukraińskim jest tu: Лікнеп для Качинского: "культ Бандери" у цифрах. Як відмовитися від того, чого нема (ІНФОГРАФІКА)

Oto jest w tym artykule najważniejsze:

"Z Banderą to oni do Europy nie wejdą!” – mówi Jarosław Kaczyński, prezes partii „Prawo i Sprawiedliwość”.

Dosłowny cytat Jarosława Kaczyńskiego brzmi tak: „Nie możemy przez lata zgadzać się, by na Ukrainie budowano kult ludzi, którzy wobec Polaków dopuścili się ludobójstwa /.../ Krótko mówiąc to sprawa pewnego wyboru Ukrainy. Powiedziałem wyraźnie panu prezydentowi Poroszence, że z Banderą to oni do Europy nie wejdą."

Dalej autor artykułu prowadzi Szeroką statystyczną analizę, na ile Ukraina jest "banderowska".
I robi ostateczny wniosek: "
trudno zrezygnować z czegoś, czego na Ukrainie nie ma."

Podsumowanie „banderyzacji”

„Kult bandery” w przeciągu lat 2014‒2016 w cyfrach wygląda tak:
Dekrety prezydenta – 0
Uchwały Werchownej Rady:
            personalnie dotyczące Bandery – 0
            przypomnienie dat związanych z OUN albo UPA – 3,5%
Monety pamiątkowe Ukrainy – 0
Znaczki „Ukrpoczty” – 0
W działalności Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej:
            Wzmianek o Stepanie Banderze na oficjalnej stronie internetowej – 1%.
            Wzmianek o OUN i UPA na oficjalnej stronie internetowej – 4,9%
            Książek o Banderze, OUN albo UPA – 0
            Wystaw o Banderze, OUN albo UPA – 0
Samorząd lokalny:
         Pomniki Bandery – 0,02% ogólnej ilości zdemontowanych pomników reżimu komunistycznego.
         Ulic na cześć Bandery – 0,07% wszystkich zmienionych nazw
Stosunek Ukraińców do Bandery:
         12,5% - pozytywny,
         19,8% - negatywny.

zommersteinhof: (Default)
 В Польщі, на Краківсько-Ченстоховській височині є два цікавих замки - в місцевостях Мірув і Боболіце (Mirów i Bobolice).

Збудовані в ХІV ст., ці фортеці вже в кінці XVII ст. почали перетворюватись в руїни. Відомо, що, коли король Ян ІІІ Собеський у 1683 році їхав на Віденську битву, то затримався біля одного з замків, але спати мусив у шатрі.
Після ІІ світової війни матеріал з замкових мурів був використаний на збудування дороги, яка поєднує Мірув і Боболіце. 

В кінці ХХ століття брати Даріуш і Ярослав Лясецькі вирішили купити замкові руїни в Боболіцах і відбудувати фортецю. А у 2006 році викупили також замкову гору з руїнами у Мірові, який знаходиться на віддалі всього лиш два кілометри від Боболіц.

.
Замок в Мірові. На другій світлині видно відновлені і законсервовані мури

За допомогою науковців і експертів було проведено археологічні і архівні дослідження, консерваційні і реконструкційні роботи з метою врятування і збереження обох пам'яток. Усі роботи фінансували нові власники замків. В Мірові праці іще тривають, тому його відвідування наразі неможливе. Однак терен навколо нього повністю відкритий, крім тих місць, де можливе випадання каменів зі стін.

Натомість в Боболіцах після дванадцяти років праць по ревіталізації замку, у 2011 році відбулося офіційне відкриття об’єкту. 


Замок в Боболіцах до і після реконструкції

Реконструкція була проведена, незважаючи на відсутність будь-яких планів, ескізів або креслень замку. Його форма була відтворена на основі збережених руїн, та завдяки знанням істориків і археологів. Для реконструкції було використано тільки традиційні матеріали, в основному вапняковий камінь, з якого і був збудований замок. Крім того був розроблений спеціальний будівельний розчин.



Суперечки навколо реконструкції замку досі не вщухають. Деякі фахівці передусім закидають братам Лясецьким відсутність будь-яких уцілілих джерел стосовно колишнього зовнішнього вигляду фортеці.
Але туристи тішаться, оскільки руїн замків в околиці не бракує, а тут раптом цілком відновлений замок, який ще й можна відвідати. Крім того біля замку було збудовано "готельно-ресторанний комплекс "Zamek Bobolice".

.

Види замку в Боболіцах

 
Готель і ресторан у Боболіцах


Дитяча екскурсія в одній з замкових зал
.
zommersteinhof: (Default)
У 2015 році в польських Бєщадах замість звичайного очищення стіни греблі Солінського озера відбулась справжня мистецька подія. На брандмауері греблі з’явився величезний мурал.
 
Розпис, виконаний на замовлення Польської Енергетичної Групи, має розміри 91ˣ54 м² і, ймовірно, є найбільшим еко-муралом в світі. Малюнок був виконаний в техніці пилового графіті (reverse graffiti), яка полягає на створенні зображення методом очищення осадових порід на стіні. Найпростішим прикладом цієї техніки є напис типу «Помий мене», зроблений кінчиком пальця на задньому вікні автомобіля. Якщо ж при цьому не було використано жодних хімічних речовин, то такий вид мистецтва називається еко або теж зеленим графіті. До речі, на відміну від багатьох інших видів стрит-арту, пилове графіті є законним, оскільки фактично є очищенням міських поверхонь. Винятком можуть бути образливі пилові графіті або такі, що пошкоджують поверхню. 
 

Автором проекту муралу в Соліні є Пшемислав Трушчіньскі (Przemysław Truściński), один з найкращих польських ілюстраторів і творців коміксів. Зображення тісно пов’язано з Бещадами, оскільки на ньому представлені тварини і рослини, які зустрічаються в цьому районі, між іншим беркут, рись, вовк, риби і комахи.

Проект Трушчіньского був спочатку нанесений на стіну греблі у вигляді ескізу екологічною фарбою на водній основі. Після цього протягом восьми днів група промислових альпіністів з допомогою альпспорядження і мийок високого тиску "намалювали" запроектовану картину.








Світлини взято з сайтів:
mapy.eholiday.pl/galeria-solina
rzeszow.tvp.pl/
x3.cdn03.imgwykop.pl/
assets.inhabitat.com/
zommersteinhof: (Default)
 Останнім часом у польських і українських ЗМІ та соцмережах "розгулює" сенсаційна тема: "Поляки оштрафували українців за тризуб на машині"
Герої події образились, відмовились зняти тризуб, заплатили штраф 100 злотих та й поїхали собі далі. Але, як то кажуть, неприємний осад залишився. 

 

Насправді тут треба не кричати про образу національної гордості, а підкреслити, що ця історія повинна стати наукою для водіїв, які збираються до Польщі, і що треба ознайомитись з польськими законами, щоби не повторювати помилку наших горе-патріотів!
 
 
Упевнитись в тому, що польський службовець мав рацію, можна тут: "Prawo o ruchu drogowym" Dział II. Rozdział 5. Oddział 4. Art. 59.2).
 
Якщо почитати польські авто-форуми, то можна довідатись, що поляки теж деколи мають проблеми з поліцією за розміщення на своїх автомобілях символу іншої держави, ніж та, в якій зареєстроване авто! Але ж польські поліція або митники не вимагають одразу штраф, як зрештою у випадку з українцями! Спочатку порушникам пропонують зняти невідповідний Правилам дорожнього руху державний символ. В разі відмови треба заплатити штраф і здемонтувати цей символ, тому що кожна наступна зустріч з поліцією може також закінчитись штрафом!
 
Крім цього треба знати, що відсутність значка держави, в якій зареєстроване авто, теж буде коштувати вам 100 злотих. Почитайте два передостанніх пункти "Тарифікатора штрафів".

Dura lex, sed lex!!!

 
zommersteinhof: (Default)



Fragment wiersza, napisanego w roku 1899 przez polską dramatopisarkę, poetkę i publicystkę Elżbieta Bośniacka, pseud. Julian Moers z Poradowa.
Oto jest cały wiersz, opublikowany w piśmie literackim i artystycznym "IRYS" 1899 rok.


Rossyjski żołnierz.

„Ty się dziwisz, że ja piję?
„Moskal bydle, pijanica!”
A mnie łza spływa na lica
W sercu żal jak wąż się wije...
Ja zwyciężca od stu lat,
Ja moskiewski sołdat!
Czytaj dalej... )

zommersteinhof: (Default)

Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва Польщі організує у 2015 р. дві великі пошукові експедиції в Україну з метою ексгумації останків польських солдатів, котрі у вересні 1939 р. загинули, йдучи до Львова на відсіч військ Вермахту.


Німецькі солдати в Україні (фото ілюстраційне. Джерело NAC)

«Плануємо /.../ знайти місце, де поховані останки солдатів, вбитих Вермахтом в місцевості Урич Дрогобицького району. Вони були спалені живцем» - каже Мацєй Данцевич, керівник закордонного відділення Ради.

Дослідження злочину в Уричі провадив католицький Інститут Народної Пам’яті. Згідно зібраної інформації, німці вбили щонайменше 73 солдатів. Шимон Датнер, автор книжки про злочини Вермахту, оцінює їх кількість на 100 осіб.

З розповідей двох солдатів, котрим вдалось вижити, Яна Марка і Антонія Добія випливає, що біля 20 вересня 1939 року на р. Сян біля Перемишля німці розбили батальйон 4-го полку Стрільців Подхалянських. В Уричі польських бійців закрили в стодолі. Як їм сказали, вони мали там переночувати. «Замкнувши ворота, німці облили стодолу гасом, а потім підпалили її з допомогою ручних гранат. Майже всі полонені згоріли живцем, втікаючих розстріляно з кулеметів,» - розповідав Ян Риботицький, уродженець Східниці, дослідник історії тамтих теренів. Ці трагічні події пережило троє солдатів, між ними вже згадані Марек і Добія. Історики іще не встановили, який саме німецький загін виконав вбивство полонених. Ймовірне місце поховання солдатів відкрив Риботицький під час приватної подорожі. Показав його український мешканець села, котрий пам’ятає ту трагедію.

Джерело "nowahistoria.interia.pl/rzeczpospolita"

zommersteinhof: (Default)

     Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa zorganizuje w tym roku dwie duże ekspedycje poszukiwawcze na Ukrainę w celu ekshumacja szczątków polskich żołnierzy, którzy we wrześniu 1939 roku zginęli, idąc na odsiecz Lwowa.

 

Niemieccy żołnierze na Kiesach (zdjęcie ilustracyjne, źródło - www.nac.gov.pl/)

"Chcemy odnaleźć miejsce, gdzie zostały złożone szczątki żołnierzy zamordowanych przez
Wehrmacht w miejscowości Urycz koło Drohobycza. Zostali spaleni w stodole" - mówi Maciej Dancewicz, naczelnik wydziału zagranicznego Rady.

Badania nad zbrodnią w Uryczu prowadził katowicki Instytut Pamięci Narodowej. Według zebranych informacji, Niemcy zamordowali co najmniej 73 żołnierzy. Szymon Datner, autor książki o zbrodniach Wehrmachtu, ich liczbę oszacował na 100.

Z relacji dwóch ocalałych żołnierzy Jana Marka i Antoniego Dobija wynika, że około 20 września 1939 roku nad Sanem koło Przemyśla Niemcy rozbili batalion 4. Pułku Strzelców Podhalańskich. W Uryczu polskich żołnierzy zamknięto w stodole. Jak im powiedziano, mieli przenocować. "Po zamknięciu wrót Niemcy oblali stodołę naftą, a następnie podpalili za pomocą ręcznych granatów. Niemal wszyscy jeńcy spłonęli żywcem, uciekających ostrzelano z karabinów maszynowych" - relacjonował Jan Rybotycki, urodzony w Schodnicy koło Drohobycza badacz historii tamtych terenów.

Zbrodnię przeżyło trzech żołnierzy, między innymi wspomniani Marek i Dobija. Historycy nie ustalili, który oddział niemiecki dokonał zabójstwa jeńców. Przypuszczalne miejsce pochówku żołnierzy w czasie prywatnej podróży w tamte rejony odkrył Rybotycki. Wskazał mu je ukraiński mieszkaniec wsi, który pamięta tamtą tragedię.

Zródło: nowahistoria.interia.pl/news-rzeczpospolita

zommersteinhof: (Default)
Переклад тексту зі сторінки www.facebook.com/ Wybitni II RP

Сьогодні, трохи незвичний запис, про ... громадянина Третього рейху,
який на додаток був капітаном вермахту.
Тим не менш, постать унікальна і потрібно його пом'янути.



Звичайно, ви пам'ятаєте фільм Романа Поланскі "Піаніст". Німецький офіцер, який допоміг Владиславу Шпільману ховатись у Варшаві. Офіцер Вільм Адальберт Хозенфельд. Під час війни він допоміг вижити десяткам поляків і євреїв. Сьогодні річниця його смерті.

З кінця вересня 1939 по грудень 1939 він служив сержантом, виконуючи обов'яки коменданта табору для польських військовополонених в Паб'яніце. З червня 1940 року стаціонував у Варшаві як офіцера в штаб-квартирі вермахту (660 вартовий батальйон), керуючи спортивними спорудами та організацією змагань і тренувань для німців.

У той же час він вивчав польську мову і допомагав полякам, забезпечуючи їх фальшивими документами і даючи їм працю при своїх спортивних об'єктах; таким чином, він врятував багато осіб, у тому числі євреїв. Свій варшавський щоденник, в якому Хозенфельд наживо записував знищення євреїв та актів терору проти поляків через небезпечний зміст він завжди носив із собою, і відправив додому в серпні 1944 року в пакеті з нижньою білизною. Нижче наведені деякі витяги з цього щоденника:

"З Лодзі приходить звістка, що євреїв; чоловіків, жінок і дітей вбивають в автомобілях, газових камерах. Їх одяг відправляється до текстильних фабрик, а трупи вкидаються до масових могил. Там відбуваються страшні сцени".

"Треба запитати себе, як могло статися, що в нашому народі є така маса виродків. Хіба позвільняли з психіатричних лікарень злочинців і душевнохворих, які діють як скажені собаки? На жаль, ні, це люди, які в нашій країні займають високі посади (...) "

"Усе гетто було перетворено в руїну. Так ми хочемо виграти цю війну. Ці звірі. З тим жахливим масовим знищенням євреїв ми програли війну, ми спровадили на себе сором, який не змиєш, і прокляття, яке не відвернеш. Ми не заслужили жодного виправдання. Ми всі причетні. Мені соромно виходити в місто. Кожен поляк має право робити з нами те, що відбувається, коли вбивають німецьких солдат, а буде ще гірше і ми не маємо жодного права скаржитися. Ми не заслужили нічого іншого".

Під час Варшавського повстання служив, зокрема, в німецькій контррозвідці, займаючись допитами цивільних осіб, польських повстанців і радянських солдатів, узятих у полон. Владислава Шпільмана зустрів восени 1944 року, натрапивши на нього в укритті на Алеї Незалежності 223. Довший час приносив йому їжу, а потім допоміг втекти.

Вільм Хозенфельд потрапив до радянського полону 17 січня 1945 під Блонєм. Був поміщений до пересильного табору, а потім депортований до Мінська. Радянські офіцери, переконані, що він працював у розвідці, тортурами намагаючись витягти з нього інформацію. У 1946 році йому вдалося таємно відправити листівку зі списком осіб, яким він допоміг під час війни, між якими було ім'я Шпільмана.

 Хозенфельд був засуджений до смерті за звинуваченням у нібито військових злочинах, хоча врятовані ним люди намагалися давати свідчення за нього. Пунктами обвинувачення була служити в концтаборах в 1939 році і "антирадянська діяльність" під час Варшавського повстання. Після амністії термін був змінений на 25 років в трудовому таборі, але суворі умови перебування викликало інсульт і параліч, а потім смерть.

Свої спогади Хозенфельд записав у листах і щоденниках. На їх основі була створена книга під назвою "Я намагаюсь врятувати кожного. Життя німецького офіцера у листах і щоденниках.", котра була опублікована в Польщі у 2007 році.

У 2007 році Хозенфельд був нагороджений Хрестом Командора Ордену Відродження Польщі. 16 лютого 2009 року інститут Яд-ва-Шем присвоїв йому звання Праведника народів світу.

Джерела: http://histmag.org/Probuje-ratowac-kazdego-kto-jest-do-uratowania;
Вікіпедія: https://pl.wikipedia.org/wiki/Wilm_Hosenfeld

Більше інформації: http://www.rp.pl/artykul/158321.html

Фотографія: https://en.wikipedia.org/wiki/Wilm_Hosenfeld



zommersteinhof: (Default)

Zródło tego postu: www.facebook.com/ Wybitni II RP

Dzisiaj trochę nietypowy wpis, bo o... obywatelu III Rzeszy,
który w dodatku był kapitanem Wehrmachtu.
Jednak jest to postać wyjątkowa i należy się jej upamiętnienie.


Na pewno pamiętacie z filmu Romana Polańskiego p.t. "Pianista" niemieckiego oficera, który pomagał Władysławowi Szpilmanowi ukrywać się w Warszawie. Tym oficerem był Wilm Hosenfeld. Podczas wojny pomagał przetrwać kilkudziesięciu Polakom i Żydom. Dzisiaj przypada rocznica jego śmierci.

Od końca września 1939 do grudnia 1939 pełnił w stopniu sierżanta funkcję komendanta oflagu dla jeńców polskich w Pabianicach. Od czerwca 1940 stacjonował w Warszawie, jako oficer przy warszawskiej komendzie Wehrmachtu (660. batalion wartowniczy), zarządzając obiektami sportowymi i organizując zawody i ćwiczenia dla Niemców.

Jednocześnie uczył się języka polskiego i pomagał Polakom, dostarczając fałszywe dokumenty i zatrudniając ich przy prowadzonych przez siebie obiektach sportowych; w ten sposób uratował wiele osób, w tym i Żydów. Swój warszawski dziennik, w którym na bieżąco przedstawiał zagładę Żydów i akty terroru przeciwko Polakom z powodu niebezpiecznych treści nosił zawsze przy sobie i wysłał do domu w sierpniu 1944 w paczce z bielizną. Poniżej kilka cytatów z owego dziennika:

"Z Łodzi przychodzi informacja, ze Żydzi; mężczyźni, kobiety i dzieci są mordowani w samochodach, komorach gazowych. Ich odzież jest wysłana do fabryk tekstylnych, a zwłoki wrzucane do masowych grobów. Rozgrywają się tam straszliwe sceny."

"Trzeba zadać sobie pytanie, jak mogło do tego dojść, że w naszym narodzie mamy taką zwyrodniałą szumowinę. Czy ze szpitali psychiatrycznych wypuszczono kryminalistów i chorych umysłowo, którzy funkcjonują jak wściekłe psy? Niestety nie, to są ludzie, którzy w naszym państwie zajmują wysokie stanowiska (...)"

"Całe getto zamienione w ruinę. Tak chcemy wygrać tę wojnę. Te bestie. Z tym straszliwym masowym wymordowaniem Żydów przegraliśmy wojnę, sprowadziliśmy na siebie niezmazywalną hańbę i nieodwracalne przekleństwo. Nie zasługujemy na żadną formę łaski. Wszyscy jesteśmy współwinni. Wstydzę się wychodzić do miasta. Każdy Polak ma prawo czynić z nami, to co zdarza się, gdy zabijani są niemieccy żołnierze, a będzie jeszcze gorzej i nie mamy żadnego prawa się skarżyć. Nie zasłużyliśmy na nic innego."

Podczas powstania warszawskiego służył m.in. w niemieckim kontrwywiadzie, zajmując się przesłuchiwaniem cywilów, polskich powstańców i żołnierzy radzieckich wziętych do niewoli. Władysława Szpilmana spotkał jesienią 1944, natrafiając na niego w kryjówce przy al. Niepodległości 223. Przez dłuższy czas dostarczał mu żywność, a potem umożliwił ucieczkę.

Wilm Hosenfeld dostał się do niewoli radzieckiej 17 stycznia 1945 pod Błoniem. Został umieszczony w obozie przejściowym, potem wywieziony do Mińska. Oficerowie radzieccy, w przekonaniu że pracował w wywiadzie, torturami usiłowali wydobyć z niego informacje. W 1946 r. udało mu się potajemnie wysłać kartkę z listą osób, którym pomógł podczas wojny, także z nazwiskiem Szpilmana. Hosenfeldowi wytoczono proces i skazano na karę śmierci za rzekome zbrodnie wojenne, choć ocaleni przez niego ludzie usiłowali świadczyć za nim. Punktami oskarżenia była służba w obozach jenieckich w 1939 i „działalność antyradziecka” podczas powstania warszawskiego. Po amnestii wyrok został zmieniony na 25 lat obozu pracy, jednak ciężkie warunki pobytu spowodowały wylew i paraliż, a potem śmierć.

Swoje wspomnienia Hosenfeld spisał w listach i pamiętnikach. Na ich podstawie stworzona została książka p.t. „Staram się ratować każdego. Życie niemieckiego oficera w listach i dziennikach.”, która ukazała się w Polsce w 2007 roku.

W 2007 roku odznaczony Krzyżem Komandorskim Orderu Odrodzenia Polski. 16 lutego 2009 roku Instytut Yad Vashem przyznał mu tytuł Sprawiedliwego Wśród Narodów Świata.

---

Źródła: http://histmag.org/Probuje-ratowac-kazdego-kto-jest-do-uratowania;
Wikipedia, https://pl.wikipedia.org/wiki/Wilm_Hosenfeld

Więcej informacji: http://www.rp.pl/artykul/158321.html

Fotografia: https://en.wikipedia.org/wiki/Wilm_Hosenfeld


zommersteinhof: (Default)
Медаль в пам'ять "Вічного миру" між Московією і Річчю Посполитою 1686 року, яку виготовив в Італії Giovanni Battista Guglielmada (1667-1689), художник при папському дворі.

На аверсі - портрет короля Яна ІІІ Собеського, оточений латинским титулом короля.
На реверсі  - Собеський и царівна Софія Олексіївна, які тримаються за руки і попирають ногами півмісяць.
Тут же напис в латині: PAX FUNDATA CUM MOSCHIS (мир підписаний з Московією),
а внизу, в обрізі медалі: DECENNALIA AUG. (славне десятиліття) [з дня коронації Я. Собеського в 1676 р.]




Джерело:  ОНГЭ, инв. № РМ 19, ИМ 6085; бронза, 64 мм. Е. Hutten-Czapsky, Catalogue de la collection des medailles polonaises, v. 1, Saint-Petersbourg- Paris, 1871, № 2523.




zommersteinhof: (Default)

Jest warte miliardy, ale nigdy do nas nie wróci.

Mirosław Bartołd, 19.08.2011

Zródło: Wyborcza.biz/Historia_polskiego_zlota

Od II wojny światowej niemal całe polskie złoto znajduje się za granicą. I do kraju raczej nie wróci. A mamy go sporo, bo nasze rezerwy liczą ponad 100 ton i są warte miliardy złotych
Sztabki złota w NBP


   Jeszcze przed wybuchem II wojny światowej pojawiały się pomysły przewiezienia polskiego złota do Paryża, Londynu lub gdziekolwiek, byleby dalej od Warszawy, w której od dawna już pachniało zbliżającym się konfliktem zbrojnym. Ale władze się na to nie zgadzały. Ani premier Składkowski, ani generalny inspektor Sił Zbrojnych Edward Rydz-Śmigły nie chcieli o wywiezieniu złota słyszeć. Uważali, że to zbyt niebezpieczne, bo gdyby w razie wojny Polska wstrzymała spłatę swoich długów, to złoto mogłoby przepaść na rzecz wierzycieli. Ówczesny pracownik Banku Polskiego Zygmunt Karpiński wspominał później, że był to kompletny brak logiki, bo w kraju złoto było jeszcze bardziej narażone na grabież ze strony Niemców. Ale w tamtym czasie o możliwej kapitulacji Warszawy mało kto odważył się głośno mówić.
   Wybuchła wojna, a około 39 ton złota w sztabkach i mnóstwo monet nadal leżało w polskich skarbcach. Na chybcika zaczęto organizować wyjazd. Łatwo nie było. Najpierw okazało się, że niemal wszystkie ciężarówki zajęte były przez wojsko. Z kolei pomysł z wylotem upadł, bo nie udało się załatwić formalności na skandynawskich lotniskach.

Czytaj dalej... )
zommersteinhof: (Default)
По ФБ гуляє фото Війська Польського,
яке ніби-то одягло синьо-жовті хусти
в знак підтримки Українського війська.
Більшість читачів - навіть громадян Польщі -
наївно в це вірить, а тому варто розставити усе по місцях.


 

Жовто-сині хусти на шиях польських солдат - це не знак солідарності з Україною, а просто збіг обставин (і кольорів).
На фото - військові 34-ої Панцерної Бригади Кавалерії Війська Польського. А жовті і сині барви - це кольори Бригади,
які вона має з часів ІІ Світової війни, від 3-ої Бригади стрільців Панцерної дивізії генерала С.Мачека, який воював у Західній Європі.
Прочитати про офіційні барви і кольори 34-ої Бригади можна тут


Зверніть увагу на те, що прапорець на береті вояка має жовтий кольор зверху, а синій - знизу, що вже свідчить про те, що це не прапор України.



...
zommersteinhof: (Default)
Сім старовинних церков будуть зремонтовані
завдяки проекту, який розробила православна
Люблинсько-Холмська єпархія.
Міністерство культури і народної спадщини Польщі
виділяє на це дотацію біля 13 млн злотих.


Джерело: http://niezalezna.pl/, а також www.lublin.cerkiew.pl/

- Dotacja pokryje 85 proc. kosztów projektu. Pozostałe koszty sfinansujemy z własnych środków – powiedział koordynator projektu Grzegorz Szwed.

Pieniądze przeznaczone zostaną na remonty pięciu cerkwi w woj. lubelskim: w Tomaszowie Lubelskim, Hrubieszowie, Lublinie, Sławatyczach i Kobylanach oraz dwu w woj. podlaskim: w Białowieży oraz na Św. Górze Grabarce.


Prace obejmą różnorodne prace mające na celu przywrócenie dawnej świetności cennym zabytkom. M.in. dokończona będzie restauracja unikatowej, 13-kopułowej, cerkwi w Hrubieszowie, kapitalny remont przejdzie jej dzwonnica, odnowione będą XIX-wieczne polichromie.










W zbudowanej z czerwonej cegły cerkwi w Sławatyczach remont obejmie dach, kopuły, elewację, zewnętrzne i wewnętrzne polichromie.

 

Naprawiony zostanie mur i uporządkowane otoczenie wokół cerkwi katedralnej w Lublinie.

 

Cerkiew w Kobylanach otrzyma dach o dawnym historycznym wyglądzie w miejsce obecnego,
odbudowanego przez mieszkańców po pożarze w czasie wojny, bez zachowania konserwatorskich reguł.



W cerkwi w Białowieży poddany zostanie konserwacji porcelanowy ikonostas, unikalny na skalę europejską.



W drewnianej cerkwi Wszystkich Strapionych Radość na Św. Górze Grabarce odtworzony zostanie przedsionek i dzwonnica.



Prace remontowe będą równolegle prowadzone we wszystkich cerkwiach. Mają rozpocząć się w maju tego roku i zakończyć do końca przyszłego roku.

Cyfrowe modele tych cerkwi będą umieszczone na portalu internetowym, co umożliwi ich wirtualne poznawanie.
zommersteinhof: (Default)
  Маятник Фуко залишився в моїх спогадах з дитинства, як експонат у львівському Музеї атеїзму. Велика куля була підвішена під купол колишнього Домініканського костелу і своїм рухом мала засвідчувати атеїстичну точку зору на створення Землі. Саме через це маятник було демонтовано, коли наш музей втратив в своїй назві слово «атеїзм» і став Музеєм історії релігії.





Але мало хто знає, що маятник Фуко є в Кракові в костелі св.Петра і Павла. Зрозуміло, що там він працює задля підтвердження божественного замислу створення Землі.
Просто усе залежить від точки зору!
Шкода тільки, що цей маятник демонструють тільки раз на тиждень, тому навіть не усі мешканці Кракова знають про його існування.


 

Маятники Фуко на території України:
- Переяслав-Хмельницький, Музей пізнання світогляду та освоєння космосу;
- Київ, Київський політехнічний інститут;
- Харків, Харківський національний університет;
- Харків, Харківський планетарій;
- Ужгород, Ужгородський національний університет.
zommersteinhof: (Default)
Zródło: http://pl.wikipedia.org/wiki/Polacy

W publicystyce politycznej i historycznej I Rzeczypospolitej sformułowanie Polak, wolny Polak oznaczało według terminów ówczesnych wyłącznie ogół szlachty, czyli „synów koronnych” albo „synów polskich” – Patris Patriae (Ojcowie Ojczyzny). Pojęcie narodu polskiego było zarezerwowane jako pojęcie dla tych mieszkańców, którzy cieszyli się pełnymi prawami obywatelskimi i politycznymi, czyli wyłącznie dla szlachty jako wspólnoty.

Uprzywilejowaną pozycję szlachty w społeczeństwie zniosła dopiero Konstytucja marcowa z 1921, w art. 96. W okresie krwawych wydarzeń powstania chłopskiego na terenach zachodniej Galicji w 1846 (rzeź galicyjska) chłopi polscy dokonali pogromu ludności ziemiańskiej, urzędników dworskich i rządowych pod hasłami „Polacy [szlachta] idą wyrzynać do szczętu chłopów”.

Rozwojowi nowożytnych idei narodowych w I poł. XIX wieku i dążeniu do kulturalnego i narodowego przebudzenia stać się miała na ziemiach polskich tzw. idea słowiańska. Reprezentowali ją lojalistyczni panslawiści, których program uznany został przez polskie koło na Zjeździe Słowiańskim w Pradze za historyczną utopię. Na Zjeździe tym podniesiono fakt, że Polacy nigdy nie utracili ciągłości tożsamości narodowej, dlatego utożsamianie się z ideą słowiańską przez ten naród stanowi jedynie swojego rodzaju "ozdobę", a nie podstawę myślenia społecznego.

Współcześnie istnieją co najmniej dwa możliwe podejścia do problemu określenia pojęcia narodu polskiego, podobnie zresztą, jak i każdego innego narodu.

  • W pierwszym ujęciu wyróżnikiem narodu jest sprawa istnienia świadomości narodowej. W takim ujęciu pod pojęciem narodu polskiego rozumieć należy grupę społeczną, która – niezależnie od miejsca zamieszkania w obecnej chwili – cechuje się poczuciem "bycia Polakami", co wyrażać się może używaniem języka polskiego i traktowaniem go jako mowy ojczystej, przestrzeganiem zwyczajów właściwych dla kultury polskiej, przekonaniem o posiadaniu wspólnych polskich korzeni lub poczuciem polskiej tożsamości narodowej.

  • W drugim ujęciu wyznacznikiem będzie przedmowa Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej, zgodnie z którą naród polski tworzą wszyscy obywatele Polski, poczuwający się do wspólnego dziedzictwa i dobra Polski, niezależnie od narodowości. Przedmowa konstytucji nie zawęża jednak pojęcia narodu tylko do obywatelstwa polskiego.



   Obraz Philippa Andreasa Kiliana (1714–1759) "Alegoria Polaków"
zommersteinhof: (Default)
Фото: Відновлена церква в с. Жерниця Вижня


У Польщі в селі Жерниця Вижня відновили греко-католицьку церкву святого Василія Великого, збудовану 213 років тому. Це вже третій український храм за останні декілька років, який відновлений польським коштом, повідомила прес-служба УКУ.

На відкриття оновленого храму наприкінці вересня приїхало духовенство з Польщі та України, а також вірні, серед яких багато колишніх мешканців села (до Другої світової війни у селах Жерниця Вижня і Жерниця Нижня мешкало близько двох тисяч українців, яких після 1947 року депортували на територію СРСР чи Західної Польщі).

 

Читати далі... )

Однак він вважає, що крім поляків, українською культурою на території Польщі повинні зацікавитися й самі українці, адже церкви й цвинтарі занепадають , а невдовзі можуть взагалі зникнути. Нещодавно  студенти  історичної програми УКУ реставрували цвинтар на Любачівщині. А таких цвинтарів, які потребують реставрації, є в Польщі понад двісті.

zommersteinhof: (Default)
«Dnia 10 października 2012 roku odszedł na zawsze
mgr inż. Antoni Pasich
Prezes Spółki Energetyka Wiatrowa Galicja zasłużony dla energetyki polskiej, Prezydent Klubu Rotary Przemyśl, ratownik GOPR, przewodnik górski, trener narciarstwa, harcerz i żeglarz, członek SKPB (blacha №14), wspaniały Człowiek i najlepszy Przyjaciel».



Ось таким був некролог після смерті цієї чудової людини… І все…

Я довго не міг це сприйняти… Не хотілось вірити…

Я не знав його як «презеса енергетики», довідався тільки рік тому про його зв’язок з Ротарі-клубом,
не сплавлявся з ним по ріках і не катався на лижах.
Я просто знав його як прекрасну людину і найліпшого приятеля.
Він умів закохати в собі кожного з перших слів…
Вмів самою тільки своєю появою залагодити любий конфлікт в групі,
підбадьорював жартами зневірених у своїх силах і вони йшли далі…

Він випромінював (кажу це без пафосу!) щиру доброту і приязнь до людей,
цим самим протягом багатьох років даючи мені приклад
життєвої позиції, поведінки і ставлення "з шацунком" до усіх людей.


Тобто, я хочу сказати, що саме він зробив мене таким, яким я є!
І якщо в мені є щось погане, то напевно це залишки мене попереднього…

Про нього можна ще багато розповісти, але Антоній Пасіх
назавжди залишиться для мене
       ВЧИТЕЛЕМ  ДОБРА!!!

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 18th, 2017 01:21 am
Powered by Dreamwidth Studios