zommersteinhof: (Default)


Невеликий водоспад у Косові до війни був одним з найбільш відвідуваних у Карпатах. Цьому сприяли і його доступність, і слава Косова, як столиці гульсько-покутських ремесел, і старання місцевої влади по популяризації цього місця через газети і почтівки.


Довоєнна почтівка, на якій зображено пляж і танцювальний павільйон над водоспадом.


Фото Косівського Гуку. Автор М. Сеньковський

Одна з найкращих сучасних світлин Косівського Гуку (автор С.Михайлюк) можна побачити на сайті  www.kosivart.com/
Здається, її було зроблено не пізніше 2013 року.


Фото Косівського Гуку. Автор С.Михайлюк. 
 
На жаль, візит до Косівського Гуку 24 березня 2017 року групи гірських провідників АГП "Ровінь" залишив якщо не гнітюче враження, то, як мінімум, розчарування.
Замість водоспаду, який зрештою ніколи не був великим (бо тільки 2,5 м), ми побачили ланцюжок невеликих перекатів.



Добре видно, що майже увесь правий берег обсувається. В принципі, нічого дивного - карпатський фліш має властивість до ерозії, а річка Рибниця може бути дуже бурхливою.

Про зміну, яка відбулась з водоспадом, можна прочитати в наукових статтях:

Невеликі водоспади належать до категорії природних об’єктів, які не завжди є стійкими і можуть бути зруйновані чи видозмінені у результаті різних стихійних процесів. Так, Косівський Гук під впливом потужних паводків зараз більше має вигляд порогів, ніж водоспаду. geoinfo.if.ua/

ЛНУ ім. Івана Франка "Проблеми гірського ландшафтознавства", 2014 рік: 
За останні десять років відбулося п ’ять паводків (2005, 2006, 2007, 2008, 2010 роки), під час яких рівень води піднімався на 4-5 м, але найвищий, шість метрів, було зафіксовано в м. Косів у 2010 р., в районі водоспаду “Гук” на р. Рибниця. geography.lnu.edu.ua/  

 

  
Світлини Косівського Гуку під час повені 2008 року (Джерело: kosivart.if.ua/2008/08/10/155/)


Довоєнні світлини свідчать про те, що вже тоді правий берег викликав занепокоєння у міської влади, а попри велику популярність водоспаду і значну кількість відпочивальників на ньому, було вирішено зміцнити берег підпірно стіною. 
В наш час, очевидно, теж треба щось таке зробити, тому що обрив поволі наближається до господарств над берегом.

  

Корисні посилання:
1. Водоспад Гук у Косові. Гуцулія. 23-08-2014
2. КосівАрт. Галерея старих фотографій
 
zommersteinhof: (Default)
 

Пістинь. Переправа для мерців

Карпатські цікавинки

     Церква "рідкісної художньої краси" в с. Пістинь, як більшість карпатських церков, обита блискучою бляхою і оточена старим цвинтарем. До речі, найстаршу дату на цвинтарному хресті я знайшов "1744", хоча не зрозумів, вказано дату смерті чи народження.
     Церква вважається за найстаршу на Гуцульщині, позаяк на таблиці подається 1600-й рік збудування.

    Цікаво, що святиня відділена від села досить глибоким яром ріки Пістиньки, подекуди з прямовисними скельними стінами. Внизу потік намиває пісочок і приїжджі полюбляють це мальовниче місце для відпочинку і купання.
    Через яр збудовано довгу висячу кладку. З обох берегів - від села і від церкви - до кладки провадять широкі і зручні сходи.

 

     Але під час похоронів перенести труну з померлим по вузькій кладці практично неможливо. Саме тому селяни збудували висячу переправу для перевезення труни з одного берега на інший.
Уявляєте сцену: гарна погода, на пляжі купаються люди, верещать діти, хтось попиває пивко,... і раптом над ними пропливає чорна труна, а по кладці йде похоронна процесія...


 

zommersteinhof: (Default)
 В селі Гукливий мене завжди дивував один невисокий хребет.
Дивним він був через те, що на тлі хвилястої лінії Боржави він виглядав абсолютно горизонтальним.

Це ще й підкреслював ліс, який тягнувся чітко по лінії цього хребта, але не переходив через нього, бо південні схили - зі сторони села - були від давніх давен загосподаровані і вкриті різнобарвними клаптиками полів.

До речі, цей ліс не давав побачити Боржаву з сільської долини.
Але пройшло п’ять років і тепер на хребті залишилось зо два десятка дерев, а Боржава відкрилась очам селян і туристів.
Те, що сталось з лісом за хребтом можна побачити на GoogleMaps - його там взагалі не лишилось!



Обидві світлини взято з інтернету:

Фото 1: автор "Чертёнок" (http://forum.gorod.dp.ua/)
Фото 2: автор Ю.Крилівець (photographers.ua/YuriyKrilivets/)
zommersteinhof: (Default)
Проза Владислава Криґовського і володіння мовою настільки неперевершено грайливе, що переклад на іншу мову є досить складним, а деколи попросту неможливим, особливо, якщо автор сам придумує слова, прихований зміст яких можна вловити, але цих слів немає в офіційній мові.

Тим не менш я не знаю іншого автора, котрий вмів би так душевно і поетично відноситись до гір і передавати ці внутрішні відчуття в своїй творчості.

У Криґовського Черемош не тече, а "охолоджує розігріте, обпалене гарячим дном долини Бистреця тіло".
(Czeremosz chłodzi rozgrzane, opalone gorącym dniem doliny Bystrzca ciało.)

Під час під’йому вгору верховинська долина не просто відкривається очам мандрівників, а "наповнюється розкиданими оселями, кожна з яких - це таємничий, закритий на сім замків світ гуцульського життя".
(Zalana słońcem kotlina Żabiego wypełnia się rozrzuconymi osiedlami, z których każde to tajemniczy zamknięty na siedem zamków świat huculskiego żywota.)

І люди не йдуть до церкви... а "сходяться до жаб’ївського Бога"...
(Z grażd schodzą ludzie do żabiowskiego Boga.)
 
Спостерігання гірських краєвидів для Криґовського - це упоєння чарами, зустріч з безмежним, пошук найдальших горизонтів... Як для мене читання його творів є упоєнням багатством мови, зустріччю з безмежною любов’ю до гір і пошуком прихованого змісту образів...


Автор фото - Zommersteinhof

"Природа, вникніть в глибину цього слова, дістаньтесь до його змісту. Вам показуються /.../ безмежні відстані краєвидів з Попаді, просвітлені посівом спекотного сонця, показуються вам, немов бурхливі води, горизонти за горизонтами. Це гори Східних Карпат. Коли дивишся на них, обернений обличчям до теплого півдня, немає для погляду затримки і відпочинку. Він повинен йти з одного хребта на іншого, відокремлений перспективою долин /.../ Над пасмами нескінченно пливуть бахромчаті, повні поспіху хмари, так ніби вони хотіли відповісти марнотратній землі багатством форм, барв і напрямків. /.../ По далеких горизонтах патрулюють приглушені грози. А ти ідеш залитою сонцем лукою, вперше упоєний думкою, що приймає тебе природа без людей, земля без трагічної людської суєти, гірський світ, вищий від дрібних справ маленької людини".
                                              Владислав Криґовський "В запаху гір і війни", 1937 рік

 "Przyroda wniknijcie w wnętrze tego słowa, dobierzcie się do jego treści. Ukazują się wam /.../ nieogarnione odległości widoków z Popadii, prześwietlone siewem upalnego słońca, ukazują się wam jak wzburzone wody horyzonty za horyzontami. To góry Wschodnich Karpat. Gdy patrzysz na nie zwrócony twarzą ku ciepłemu południowi, nie ma dla wzroku oparcia i odpoczynku. Musi z jednego grzbietu iść na inny, oddzielony perspektywą dolin /.../ Nad pasmami bez końca płyną strzępiaste, pośpiechu pełne chmury, jak gdyby rozrzutności ziemi chciały odpowiedzieć bogactwem kształtów, barw i kierunków. /.../ Po dalekich horyzontach patrolują zgłuszone burze. A ty idziesz wysłonecznioną łąką po raz pierwszy upojony myślą, że oto przyjmuje cię przyroda bez ludzi, ziemia bez tragicznych powęźleń człowieka, świat górski wyższy od małych spraw małego człowieka".
                                                               Władysław Krygowski "W zapachu gór i wojny", 1937 рок

Скачати і прочитати В. Криґовського "В запаху гір і війни" (на польській мові) можна тут.
zommersteinhof: (Default)
Barbarzyństwo - zabytkową cerkiew obili gontem!!!

Eksperci twierdzą, że dziś spośród cerkwi typu huculskiego, które są zabytkami architektury, zostało tylko trzy świątynie neobite metalową blachą - w Kołomyi, Worochcie i Jasinia.
W październiku 2011 roku byłem w Krzyworówni, już od drogi usłyszałem pukanie młotków i przez drzewa zobaczyłem jakże wspaniały widok - cerkiew obijają gontem! Z bliska okazało się jednak, że gont przybijają bezpośrednio na starą blachę, która z kolei leży na starym goncie. Dobrze to widać na drugim zdjęciu.

  
Autor zdjęć Zommersteinhof. Więcej zdjęć - tutaj

Ojciec Iwan Rybaruk mówi:
"Cerkiew w Krzyworówni jest jednym z najdoskonalszych pomników huculskiej architektury. Jeśli chodzi o blachę, to istnieje niebezpieczeństwo zawalenia się cerkwi, gdy będziemy ją zdejmować, ponieważ blacha podtrzymuje cerkiew. W każdym razie, w tym roku będziemy robić nowe dachy, może zamienimy centralną banię. Materiały są, doświadczonych majstrów mamy swoich, więc wszystko zrobimy własnymi siłami".

«Церква в Криворівні є однією з найдовершеніших пам’яток гуцульської школи народної архітектури. Щодо бляхи, то існує небезпека обвалу церкви, коли станемо її знімати, адже бляха підтримує церкву. В будь-якому разі цього року будемо робити нові перекриття, можливо, замінимо центральну баню. Матеріали є, досвідчених майстрів маємо своїх, отож все зробимо власними силами.»

Czyli ojciec Iwan jest świadomy tego, że pod blachą cerkiew doszła do stanu katastrofalnego! I proces jej niszczenia wcale nie jest zatrzymany!

Zastanawiam się, do jakiej kategorii zaliczą eksperci cerkiew w Krzyworówni teraz:
do pokrytej blachą czy jednak gontem?

  
Zdjęcia z internetu

W lipcu 2014 r. tę chorą tendencję "gont-blacha-gont" kontynuowali w Mikuliczynie, na dzwonnicy. Nie ulega wątpliwości, że taki sam los czeka na cerkiew.

  
Autor zdjęć Sergei Thomas

We wrześniu 2015 roku rozpoczęły się prace rekonstrukcyjne na cerkwi w Tatarowie.
I, niestety, znowu to samo!


Autor zdjęcia 
Zommersteinhof.

A to już jest stan cerkwi 12.01.2016 roku:

. 

.
Autor zdjęć 
Zommersteinhof

zommersteinhof: (Default)
У 2015 році в польських Бєщадах замість звичайного очищення стіни греблі Солінського озера відбулась справжня мистецька подія. На брандмауері греблі з’явився величезний мурал.
 
Розпис, виконаний на замовлення Польської Енергетичної Групи, має розміри 91ˣ54 м² і, ймовірно, є найбільшим еко-муралом в світі. Малюнок був виконаний в техніці пилового графіті (reverse graffiti), яка полягає на створенні зображення методом очищення осадових порід на стіні. Найпростішим прикладом цієї техніки є напис типу «Помий мене», зроблений кінчиком пальця на задньому вікні автомобіля. Якщо ж при цьому не було використано жодних хімічних речовин, то такий вид мистецтва називається еко або теж зеленим графіті. До речі, на відміну від багатьох інших видів стрит-арту, пилове графіті є законним, оскільки фактично є очищенням міських поверхонь. Винятком можуть бути образливі пилові графіті або такі, що пошкоджують поверхню. 
 

Автором проекту муралу в Соліні є Пшемислав Трушчіньскі (Przemysław Truściński), один з найкращих польських ілюстраторів і творців коміксів. Зображення тісно пов’язано з Бещадами, оскільки на ньому представлені тварини і рослини, які зустрічаються в цьому районі, між іншим беркут, рись, вовк, риби і комахи.

Проект Трушчіньского був спочатку нанесений на стіну греблі у вигляді ескізу екологічною фарбою на водній основі. Після цього протягом восьми днів група промислових альпіністів з допомогою альпспорядження і мийок високого тиску "намалювали" запроектовану картину.








Світлини взято з сайтів:
mapy.eholiday.pl/galeria-solina
rzeszow.tvp.pl/
x3.cdn03.imgwykop.pl/
assets.inhabitat.com/
zommersteinhof: (Default)
 Польський доктор географії Войцєх Крукар написав цікаву статтю "Czy Pikuj jest najwyższym szczytem Bieszczadów?", в якій підняв питання, яка ж гора є найвищою в Бєщадах. Треба відмітити, що в Польщі прийнято поділяти Карпат згідно професора Є.Кондрацького. За цим поділом Бєщади на Торунському перевалі межують з Горганами, по закарпатській стороні межа між масивами проходить по р.Ріка, а кульмінацією Бєщадів є гора Пікуй (1406 м).  Головна проблема полягає в тому, що згідно цього поділу найвищою горою Бєщадів буде не г.Пікуй (1406 м), а г.Смерек (1425 м)!
 
Українське фізико-географічне районування Карпат має ту саму проблему. Щоправда, у нас Бєщади закінчуються на Ужоцькому перевалі, від якого розпочинається Верховинський Вододільний хребет (далі - ВВХ), який закінчується на Торунському перевалі. Кульмінацією ВВХ теж є Пікуй. Так само, як і в польському поділі, на Закарпатті межа ВВХ з Горганами проходить по долині р.Ріка. Тобто до ВВХ належить г.Смерек (1425 м), але чомусь найвищим пунктом масиву вважається Пікуй!
 
В.Крукар, пропонує придивитись до масиву Смерека і звернути увагу на те, що масив з трьох сторін оточує низькогір’я (до 800 м). Тільки за р.Ріка знаходяться гори, наближені до нього за висотою - Мунчел (1346 m) і Грабова (1256 m). Відтак В.Крукар стверджує, що навіть така поверхнева оцінка дає зрозуміти, що гіпсометрично і ландшафтно г.Смерек мала б належати до Горганів. Далі автор статті приводить ще й геологічні докази цієї тези.
 

Щоби вирішити цю проблему, В.Крукар пропонує скоректувати загальноприйнятий перебіг межі масивів по р.Ріка (на мапі - синім кольором) і провести його дещо інакше (на мапі - червоним кольором). 
Пропонована межа чи то ВВХ, чи то Бєщадів мє проходити від Торунського перевалу долинами річок: Торуньки, Прислопа, Голятинки і Ріки (від Майдану до Сойм).

Якщо визнати пропоновану доктором В.Крукаром поправку, то нічого практично не зміниться, Пікуй не змінить свого "панівного статусу", але зникне протиріччя, викликане "вищістю" гори Смерек!
 
Примітка: Я навмисне вказав різну висоту г.Пікуй, бо у В.Крукара - 1406 м, а у нас пишуть, що "висота Пікуя — 1408,3 м, за іншими даними — 1405 м". До речі, щодо висоти г.Смерек теж можна знайти досить різні дані: 1421, 1422, 1424 і 1425 м.

 
Корисні посилання:
 
1. W.Krukar "Czy Pikuj jest najwyższym szczytem Bieszczadów?" (Almanach karpacki "Płaj" №39). 
3. Найвищі вершини Українських Карпат та їх геоморфологічних районів. Й.Гілецький Прикарпатський НУ ім. В.Стефаника
 
 

zommersteinhof: (Default)
 По дорозі з Піп Івана Чорногірського до Стога, понижче г. Вихід є підмокла галявина, на якій серед трави густо росте досить цікава рослина. На жаль, я ще ні разу не попадав туди в період її цвітіння, хоча ботаніки кажуть, що вона цвіте з червня до вересня... Ну, не попав...
По зробленій під час походу світлині друзі підсказали мені, що це Бобівник трилистий (пол. Bobrek trójlistkowy, b. trójlistny, лат. Menyanthes trifoliata L.).
Рослина росте по усій території України (Польщі теж), хоча любить мочари, вологі поля і галявини, заливні луки тощо.

    
Світлини взято з інтернету: 1 - ziolowyporadnik.pl/, 2 - frezja.pl/, 3 - zielarka.files.wordpress.com/
zommersteinhof: (Default)
 Неподалік від села Осмолода, на території Мшанського лісництва попри стежку, що веде до озера Росохан є таблиця від ПЗФ України, яка свідчить, що тут знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Кораловий Корінь".
Туристи, прочитавши таке "оголошення", починають шукати очима який-небудь цікавий корінь або камінь, що нагадував би корінь.
Припущень буває багацько і шкода, що Мшанське лісництво не поставило іще одної таблиці, на якій зобразили б світлину і подали опис цього  "кореня".

Насправді «кораловий корінь» - це народна назва рослини, дана їй завдяки характерному підземному коралоподібному корінню. Наукова ж назва - 
коральковець тричінадрізаний (пол. żłobik koralowy, лат. Corallorhiza trifida).
Ботанічна пам'ятка природи створена для захисту великої популяції цієї сапрофітної орхідеї, що занесена до Червоної книги України.

..

zommersteinhof: (Default)
Якщо за крайні точки Ґорґанів взяти: 
Вигоду, Сойми, перевал Яблуницький і Делятин, 
то вийде неправильний чотирикутник зі сторонами: 
червона - 51 км, синя - 78 км, жовта - 29 км і зелена - 70 км!



zommersteinhof: (Default)
 Nigdy się nie zastanawiałem, kto sprojektował budynek
obserwatorium na górze
 Pop Iwan w Czarnohorze.



W wielu źródłach można przeczytać, że w roku 1935 Zarząd Główny Ligi Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej ogłosił zamknięty konkurs architektoniczny na projekt gmachu Obserwatorium Astronomicznego im. Józefa Piłsudskiego. Jury konkursu najwyżej oceniło pracę inżynierów-architektów Kazimierza Marczewskiego i Jana Pohoskiego z Biura Planu Regionalnego Podhala i Huculszczyzny.

Kim że byli ci dwaj inżynierowie-projektanci na ów czas najwyżej położonego w Europie stale zamieszkałego objektu wysokogórskiego?
 
Kazimierz Marczewski (ur. 1903 r. w Gdańcówce (Ukraina), zm. 1977 r. w Warszawie) – polski architekt i urbanista.
Od roku 1945 był jednym z współtwórców Biura Odbudowy Stolicy. Był współautorem licznych planów zagospodarowania przestrzennego Warszawy (w tym planu generalnego) i Warszawskiego Zespołu Miejskiego, projektował obiekty użyteczności publicznej m.in. kino "Moskwa", Dom Słowa Polskiego i obiekty Bellony w Warszawie.
Z ramienia ONZ pracował jako ekspert przy odbudowie Skopje. W 1955 został odznaczony Krzyżem Kawalerskim Orderu Odrodzenia Polski.

Jan Pohoski (ur. 1889 r. w Dubnie, zm. 1940 r. w Palmirach) – polski działacz niepodległościowy, inżynier architekt, wiceprezydent Warszawy w latach 1934–1939, zamordowany przez Niemców w Palmirach na pn-zach. od Warszawy.

Nie "przeciągając kołdrę", chcę odnotować, że ci polscy architekci urodzili się na terenie obecnej Ukrainy, a więc, biorąc pod uwagę trwający proces odrodzenia obserwatorium, warto było by upamiętnić ich imiona chociażby na tabliczce na murze budynku na Pop Iwanie.

Szkoda, że w ukraińskiej Wikipedii nie ma o nich artykułów, a polska Wikipedia w biografiach obu architektów nie wspomina o ich zasługach w powstaniu tak oryginalnego objektu, jakim było i zostaje obserwatorium na Pop
 Iwanie.

Zródła:
1. І.Меліка: "Гуцульська піраміда на горі Піп Іван".
2. "O Pop Iwanie w "Powrotach w Czarnohorę"Karpaccy.pl
3. R.Gawlikowski "Obserwatorium Astronomiczne na górze Pop Iwan"

zommersteinhof: (Default)
Ніколи не задумувався, хто ж спроектував будинок обсерваторії на горі Піп Іван в Чорногорі.



Отож, на багатьох сайтах (див. Джерела п.1, 2, 3) можна прочитати, що
 у 1935 році Головна Рада Ліги протиповітряної і протигазової оборони (Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej) оголосила закритий конкурс на проектування будівлі астрономічної обсерваторії ім. Юзефа Пілсудського на горі Піп Іван в Чорногорі. Журі конкурсу найвище оцінило проект інженерів-архітекторів Казімєжа Марчевского і Яна Погоского з Бюро регіонального плану Подгаля і Гуцульщини.
Будинок був спроектований удуже популярному тоді стилі функціоналізму, який полягав на точному розрахунку фізичних характеристик матеріалів і функцій будівлі. 

Ким же були ці два інженери-проектанти другої (на той час) високогірної обсерваторії у Європі? 
 
Казімєж Марчевскі (нар. 1903 р. в Гданцівка (зараз частина Кривого Рогу, пом. 1977 р. у Варшаві) - польський архітектор і урбаніст. 
У 1945 році став одним із співавторів Бюро відбудови Варшави і генерального плану загосподарювання столиці Польщі. Проектував громадські об'єкти, зокрема, кінотеатр "Москва", Дім польського слова і об'єкти видавництва "Белльона" у Варшаві.
Від імені Організації Об'єднаних Націй Марчевскі працював в якості експерта при відбудові Скоп'є. У 1955 році він був нагороджений Лицарським Хрестом Ордена Відродження Польщі.

Ян Погоскі (нар. 1889 р. у м.Дубно, пом. 1940 р. біля с.Пальміри) - активіст польської незалежності, інженер, архітектор, віцепрезидент Варшави в 1934-1939 роках, вбитий німцями поблизу с.Пальміри на пн-зах. від Варшави.

Не "перетягуючи ковдру", зауважу, що обидва польські архітектори народились на території сучасної України, а тому, беручи під увагу процес відновлення обсерваторії, варто було б якось їх відзначити... хоча би табличкою на будинку обсерваторії.

Шкода, що в українській Вікіпедії немає статей про них, а польська Вікіпедія в біографіях цих архітекторів не згадує про їхню заслугу в збудуванні так оригінального об’єкту, яким була і залишається обсерваторія на Піп Івані.

Джерела:
1. І.Меліка: "Гуцульська піраміда на горі Піп Іван"
2. "O Pop Iwanie w "Powrotach w Czarnohorę", Karpaccy.pl
3. R.Gawlikowski "Obserwatorium Astronomiczne na górze Pop Iwan"

zommersteinhof: (Default)
 WOJCIECH LEOPOLITA
Czerenyszcze nad Skolem (1932)
 
Ileż to wspomnień z tą nazwą się wiątej
I widzę Skole!!
Ta stroma dróżka, co wiedzie ku górze,
nad jar głęboki, zległe wiatrołomy,
przez całe lata trzaskane przez burze —
a nad Oporem miasteczko i domy,
co ponad rzeką przysiadły półkolem —
tor kolejowy, co pełza doliną,
odgłos pociągu, co sapie gdzieś w dali,
a to sapanie echem z gór powraca,
i przez Paraszki odbijane stoki
powoli rytm swój i siłę zatraca,
falami niknie gdzieś w świecie szerokim.
 
Idziemy razem tą drogą po zboczy
ku Czerenyszczu. Szum rzeki dopływa
i koi serce swej muzyki czarem.
A wokół cisza! Tak sobą uroczy
i tak cudownym jest dla człeka darem.
 
Spoza zakrętu dwa dostojne woły
wloką ogromną kłodę do tartaku,
wiezie je chłopak bosy, a wesoły,
w parcianych portkach i strzępach kubraku.
 
Dalej, poboczem, przemyka babina,
ledwie widoczna spod suchych gałęzi,
jej chód stromizna przyspieszać zaczyna,
a ciężar chustką na plecach jej więzi.
 
My w las wkraczamy!
W buki, co wiodą nas ku połoninie,
obok źródełka, przy wąskiej ścieżynie,
no! i przed sobą kres wędrówki mamy.
 
Domek myśliwski z widokiem dalekim,
na Synowódzko, gdzie obydwie rzeki,
Opór ze Stryjem zbiegają się razem.
Oczy się sycą cudownym obrazem
łuny znad Stryja, skąd świateł migoty
w gałęziach jodeł jak świetliki płoną,
iskrzą swym pyłem spróchniałe wykroty
i ponad trawą migają zroszoną.
 
Tutaj nam z czasem liczyć się nie trzeba!
On tu się sączy, nierychliwie mija,
tu pod feerią gwiaździstego nieba
nad blaski świateł bijące od Stryja
daleka łuna jaśnieje znad Lwowa!
Tu święta cisza! Chłoniemy ją sobą,
każde z nas w sercu jej cząstkę zachowa,
aby w przyszłości cieszyć się tą dobą.
 
Tam linia lasu, w połowie przecięta
stromą ścieżyną, co wiedzie na szczyty
grzbietu Paraszki!
 
Z niej panorama dokoła zamknięta
poprzez Magórę, Zełemin, Wełyki
i inne szczyty — kto dziś je pamięta —
a nazw ich słuchać mógłbym jak muzyki.
 
Z dołu dochodzi jelenia sapanie,
aksamit lotu sowy lub puchacza,
a tam. przy bagnie dzików żerowanie,
a tu. tuż obok. szczekanie rogacza.
Zimą. donośnie, czasem wilk zawyjc,
strach i nienawiść budząc swą żałością,
z dalekich gąszczów, w których Misio żyje,
swąd nas dochodzi, znamienny ostrością.
 
O brzasku, zanim słoneczne promienie
wybuchną gamą złota i purpury,
nim wyjdą z lasu. kładąc długie cienie,
zrodzą się mgiełki, ciągnące do góry,
w rosie utopią swoje podobieństwo —
ptaki ogarnie poranne szaleństwo,
poprzez srebrzyste zasieki konarów
z łąk dojdzie bezmiar kwiatowych oparów.
zommersteinhof: (Default)
 В селі Осмолода біля річки знаходиться незвичний хрест, який селяни називають "польським".
We wsi Osmoloda w pobliżu rzeki znajduje się niezwykły krzyż, który mieszkańce wsi nazywają "polskim"



Через те, що табличку зроблено з нержавійки, напис на ній не дуже легко прочитати:
Ponieważ tabliczka jest wykonana ze stali nierdzewnej, napis na niej nie jest łatwy do odczytania:


...
В інтернеті про Збігнєва Завербного можна знайти "зачіпку" на генеалогічному сайті www.geni.com/people/
zommersteinhof: (Default)
 Деколи мене питають, яка довжина володільного хребта Українських Карпат, по якому перебігає сучасний адміністративний кордон між Закарпатською областю з однїєї сторони і Львівською та Івано-Франківською - з другої.

Отож, врешті вирішив це з’ясувати. Для цього використав програму OziExplorer і мапи масштабу 1:50 000 та 1:75 000.
Побудований в такий спосіб трек вийшов довжиною 282,7 км.
Звичайно, це не дуже досконалий спосіб, тому можна сміливо докинути на похибку 7 км, а для спрощення можна вважати, що
загальна довжина вододільного хребта від г. Від Піняшковий Верх до г. Стій - майже 300 км!



.
zommersteinhof: (Default)
Відновлено старовинний напис на камені у Карпатах,
в котрому згадується Дараньі Ігнац - 
угорський політик, міністр сільського господарства
в 1895-1903 і 1906-1910 роках.

  

"A havas a mezőgazdaság költészete.

Ez az ut epult Darányi Ignácz 
földművelésügyi miniszter rendeletere 
1909 vben"
 
Дуже недосконалий переклад з Google translate:

"Високогірного сільського господарства поезія.

Цю дорогу побудував Дараньі Ігнац
Міністр сільського господарства підготував простір
1909 рік"


zommersteinhof: (Default)
 Якщо вирубки замалювати червоним кольором, 
то схили Боржави над Гукливим виглядають так!
На другому фото - те саме в 3D...
Очевидно, скоро тут рубка лісу закінчиться, бо лісу вже майже немає!

  
...
zommersteinhof: (Default)
Пост має в собі настільки чудові і цінні знимки, що я вирішив його зберегти у себе в оригіналі!

 В принципе я не должен был вообще знать такого слова "гуцул", тем более знать этот народ.
Ничто в моём воспитании и образовании, кроме уроков географии в средней школе, не должно было закрепить в моём сознании это понятие, но вы же знаете, что оставалось в мозгу после уроков в школе.
И, между тем, я хорошо знаю, кто такие гуцулы и даже встречался с некоторыми из них.

Очень давно. Когда мне было, может, 11 лет или меньше. А это значит, году в 1966...У моего отчима Александра Васильевича Васильева был брат, который жил в городе Мукачево, в Закарпатье.
Отчим с ним не знался почти, может переписывался раз в год. Но так или иначе, мама уговорила его нас принять у себя; меня, мою сестру Варю и её саму на мамин отпуск летом, благо билет железнодорожный, как у работницы отделения Октябрьской ж/дороги у неё был бесплатный, они списались, и мы поехали из Сортавала в Питер или Москву, сейчас не помню, потом во Львов, потом в Мукачево. Всё, вроде, на поезде.
Карпаты произвели на меня глубокое впечатление. Высокие, плавные, непохожие на наши карело-финские гранитные скалы, зелёные горы, с которых текли ручьи, сливающиеся в реки типа Тиссы, прозрачные, спокойные неделями, но как только пройдёт дождь, они становились бурлящими и коричневыми.
В реках тех водились прожорливые рыбки сомики, которые обжирали всю наживку с донок, на которые мы пытались с братом моего отчима ловить крупную рыбу, часто безрезультатно, но один раз поймали и голавля примерно на кило-полтора...
Детские и подростковые впечатления очень цепкие. Я храню их в подкорке пока жив, порой вижу сны про те места. Когда мы приехали домой, я с интересом вслушивался в неимоверно глупые слова песни, которую, при иных обстоятельствах, даже и не заметил бы. В песне Мулермана -Тухманова пелось про гуцулочку, которая отвечала на вопросы воображаемого следователя про место жительства и семейное положение чётко и одним словом: "Карпаты".
Поэтому, когда примерно 50 лет спустя, я перелистывал журнал Нэшнл Джиографик от ноября 1997 года, я не мог удержаться от того, чтобы прочитать замечательный текст Лиды Сухи ( LIDA Suchý (возможно произношение её фамилии другое, типа Суши (Сучи) читатели поправят, надеюсь, если это так), и от того, чтобы сканировать не менее замечательные фотографии Мичо Сухи (Mišo Suchý) (то же самое замечание касается и его имени).

Статья озаглавлена: "Портрет деревни" (Portrait of a Village) и носит подзаголовок "гуцулы Украины". В ней рассказывается о высокогорном селе Криворивня, хотя, на самом деле, не столько о самом селе, расположенном на высоте 565 метров над уровнем моря, а о хуторах, которые находятся еще выше в Карпатах.




Читати далі )
zommersteinhof: (Default)
 Франківські лісоруби творчо підходять до справи: 
у верхів`ях р.Сукіль розквітли квітки...

https://goo.gl/maps/BoxYeqANj4q



Ще три фото... )
zommersteinhof: (Default)

W r. 1879 pojawia się w Galicji Stanisław Szczepanowski, z wykształcenia chemik. Jest owładnięty ideą gospodarczego rozwoju zacofanej prowincji Austro-Węgier. Szansę widzi w rozwoju przemysłu naftowego. Zaczyna poszukiwania ropy naftowej w Słobodzie Rungurskiej, gdzie czerpano „olej skalny" już od roku 1865 Lecz byyły to ręcznie kopane szyby z drewnianym ocembrowaniem, z których ropę czerpano wiadrami przy pomocy ręcznej windy.

W 1879 roku Szczepanowski wykonał w dolinie Słobody nowoczesne odwierty. Rok później po raz pierwszy zastosowano do wiercenia maszynę parową, jeden po drugim powstawały nowe szyby. Wreszcie w r. 1881 w prywatnej kopalnię ropy naftowej Szczepanowskiego z szybu Wanda uderzyła czarna fontanna. Rzutki przedsiębiorca dowiercił się nadspodziewanie dużych, jak na tamte czasy, ilości ropy naftowej. W pierwszych tygodniach po wytryśnięciu ropy brakowało beczek do jej magazynowania. Produkcja rosła od 30 tysięcy baryłek w 1881 do 200 tysięcy w 1885 roku.

Była to jedna z największych kopalni ropy naftowej w Galicji. Dawała 60 proc. wydobycia galicyjskiej ropy i zatrudniała przeszło siedemset nafciarzy.


Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 18th, 2017 01:15 am
Powered by Dreamwidth Studios