zommersteinhof: (Default)
Ludwik Grzymała Jabłonowski
"ZŁOTE CZASY I WYWCZASY"

"Późniejszy arcybiskup ormiański, Stefanowicz, gdy był kanonikiem, już wtedy siedmdziesiątletni starzec (żyl 105 lat) popadał chwilami w szały fanatyczne. Spowiednik wszystkich pań wielkiego świata, rozgorączkowywał je do śmieszności i dziwnemi okładał pokuty; tej zabraniał chodzić na teatr, tamtej chodzić na wieczory, jeszcze innej przyjmować wizyty, a niejedną obwlókł w włosiennicę lub zakonną kutę.

W wielkim poście zamieniał Lwów w pokutną celę, wesołe buduary obwlekały się kirem, z którego wyglądały trupie głowy, wytrzeszczające straszliwe zęby, pałały gromnice, a kobiety z rozpuszczonemi włosami, w szarych worach, obsypane popiołem, leżały krzyżem, zalewając się łzami, gotowe białe ciałka oddać pod hiszpańską pokutę (ulubioną zabawę Katarzyny Medycejskiej) byle uratować duszyczki. W końcu przebrało to wszystko miarę, na rozkaz ks. Samuela panie i myć i czesać się przestały, bladły, więdły i histeryczne miewały napady, więc ze strony bezbożnych mężczyzn czynna nastąpiła reakcja, niebogie kryć się z swemi szaleństwami musiały, ale chodziły z zapuchniętemi oczyma, cierpliwie znosząc srogie prześladowanie mężów, którym się małego paluszka nawet dotknąć nie pozwoliły, a gdyby Siemiradzki był wtedy odsłonił pochodnie Nerona, kto wie, czy która nie byłaby gromnicą podpaliła sama swojej sukni (oczywiście w przytomności męża), by żyjącą zapalać pochodnią.

Koniec tych histeryj był niespodziany a smutny. Pewna pani, chcąc swobodnie wypłakać łzy Magdaleny, kazała w Mikołajowie, w oberży urządzić pokutną celę, w której się z jakimś duchownym zamknęła na dłuższe rekolekcje. Na nieszczęście Ascherot czy Lucyfer, bo któż inny? szepnął o tem generałowi Wartensleben, ten gbur, roszczący sobie dziwne prawa do pani, wpadł niespodzianie, znieważył święte schronienie i zbyt po huzarsku zakończywszy rekolekcje, wyniósł rozpaczającą pokutnicę z katakomb, usłał na sankach i jednym galopem cudnej wilczatej, moskiewskiej czwórki odwiózł do Lwowa.

Podanie ludowe milczy jakim sposobem duchowny ojciec dostał się do domu. Takie bezbożne wystąpienie mniej lub więcej uprawnionych Dioklecjanów, złamało opór pań. Zimną wodą obmyły zapłakane oczęta, w ubieralniach zawoniał znowu Cooll-Crem i kolońska woda, szatany się uśmiechnęły i znowu wszystko iść zaczęło dawnym grzesznym torem. Sam ks. Stefanowicz był bogobojnym, spokojnym pastelem, a potem świątobliwym biskupem."


Zdjęcia z www.wiki.ormianie.pl/index.php/Samuel_Cyryl_Stefanowicz
zommersteinhof: (Default)
 На рисунку справа - московська Красна площа,
на якій "лежат ниц" московські стрільці (1654 рік).
А на фото зліва - Рамадан у Москві у 2010 році!

Engraving_

Справа - фрагмент рисунку з альбому 1661-1662 Августина Мейєрберґа «Святкування Вербної Неділі на Красній площі, у 1654 році» (
historydoc.edu.ru/catalog.asp)
zommersteinhof: (Default)
 Щоправда ці світлини зроблено в м.Циганд (угор. CigándУгорщина), але це всього лиш 40-45 км нижче по течії від Чопа, а ви ж не думаєте, що угорці змогли б аж так загадити річку на такому короткому відрізку!

А тому підкреслюю: це - НАША Тиса!





  

Автор фотографій - відомий угорський фотограф Balázs Attila.
Більше світлин цієї події на сайті: http://www.ridikul.hu/2017/02/10/most-a-jeg-az-ur/

zommersteinhof: (Default)
Bardzo informatywny artykuł: „KULT BANDERY” W LICZBACH. Jak odrzucić coś czego nie ma"
W języku ukraińskim jest tu: Лікнеп для Качинского: "культ Бандери" у цифрах. Як відмовитися від того, чого нема (ІНФОГРАФІКА)

Oto jest w tym artykule najważniejsze:

"Z Banderą to oni do Europy nie wejdą!” – mówi Jarosław Kaczyński, prezes partii „Prawo i Sprawiedliwość”.

Dosłowny cytat Jarosława Kaczyńskiego brzmi tak: „Nie możemy przez lata zgadzać się, by na Ukrainie budowano kult ludzi, którzy wobec Polaków dopuścili się ludobójstwa /.../ Krótko mówiąc to sprawa pewnego wyboru Ukrainy. Powiedziałem wyraźnie panu prezydentowi Poroszence, że z Banderą to oni do Europy nie wejdą."

Dalej autor artykułu prowadzi Szeroką statystyczną analizę, na ile Ukraina jest "banderowska".
I robi ostateczny wniosek: "
trudno zrezygnować z czegoś, czego na Ukrainie nie ma."

Podsumowanie „banderyzacji”

„Kult bandery” w przeciągu lat 2014‒2016 w cyfrach wygląda tak:
Dekrety prezydenta – 0
Uchwały Werchownej Rady:
            personalnie dotyczące Bandery – 0
            przypomnienie dat związanych z OUN albo UPA – 3,5%
Monety pamiątkowe Ukrainy – 0
Znaczki „Ukrpoczty” – 0
W działalności Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej:
            Wzmianek o Stepanie Banderze na oficjalnej stronie internetowej – 1%.
            Wzmianek o OUN i UPA na oficjalnej stronie internetowej – 4,9%
            Książek o Banderze, OUN albo UPA – 0
            Wystaw o Banderze, OUN albo UPA – 0
Samorząd lokalny:
         Pomniki Bandery – 0,02% ogólnej ilości zdemontowanych pomników reżimu komunistycznego.
         Ulic na cześć Bandery – 0,07% wszystkich zmienionych nazw
Stosunek Ukraińców do Bandery:
         12,5% - pozytywny,
         19,8% - negatywny.

zommersteinhof: (Default)
Дві світлини одного й того ж місця: 2012 і 2017 рік.
Тепер це вже вулиця Пилипа Орлика...

 

zommersteinhof: (Default)
 Геніально!!! Дослідники рулять! :)
Село Тучапи Снятинського району Івано-Франківської області:
"Топонім утворений від родової назви Тучапи, що є на думку дослідників давньослов'янським іменем, не зафіксованим у давніх джерелах." - http://snyatynrada.gov.ua/tuchapska.php

Принагідно треба сказати про с.Тучапи в Городоцькому районі Львівської області.
Тут етимологія назви простіша:
"В давнину місцевість відзначалась великою популяцією чапель, що власне і дало назву поселенню." - https://uk.wikipedia.org/wiki/



zommersteinhof: (Default)
Сумну історію басейну можна прочитати тут: Львів, якого не повернеш. Басейн на Замарстинові. Однак в останні роки здається з’явився шанс відродження басейну, хоча не такого і не зовсім на тому ж місці.
Про інвестиційний проект спортивного комплексу з басейном, готелем і торговими площами можна прочитати тут: zaxid.net/news/showNews.do

А я зробив колаж, який усе це демонструє:


Автор колажа: Zommersteinhof

Фрагмент старої мапи взято з http://www.lvivcenter.org/uk/
Сучасний план
взято з http://city-adm.lviv.ua/

zommersteinhof: (Default)
 В селі Гукливий мене завжди дивував один невисокий хребет.
Дивним він був через те, що на тлі хвилястої лінії Боржави він виглядав абсолютно горизонтальним.

Це ще й підкреслював ліс, який тягнувся чітко по лінії цього хребта, але не переходив через нього, бо південні схили - зі сторони села - були від давніх давен загосподаровані і вкриті різнобарвними клаптиками полів.

До речі, цей ліс не давав побачити Боржаву з сільської долини.
Але пройшло п’ять років і тепер на хребті залишилось зо два десятка дерев, а Боржава відкрилась очам селян і туристів.
Те, що сталось з лісом за хребтом можна побачити на GoogleMaps - його там взагалі не лишилось!



Обидві світлини взято з інтернету:

Фото 1: автор "Чертёнок" (http://forum.gorod.dp.ua/)
Фото 2: автор Ю.Крилівець (photographers.ua/YuriyKrilivets/)
zommersteinhof: (Default)
Проза Владислава Криґовського і володіння мовою настільки неперевершено грайливе, що переклад на іншу мову є досить складним, а деколи попросту неможливим, особливо, якщо автор сам придумує слова, прихований зміст яких можна вловити, але цих слів немає в офіційній мові.

Тим не менш я не знаю іншого автора, котрий вмів би так душевно і поетично відноситись до гір і передавати ці внутрішні відчуття в своїй творчості.

У Криґовського Черемош не тече, а "охолоджує розігріте, обпалене гарячим дном долини Бистреця тіло".
(Czeremosz chłodzi rozgrzane, opalone gorącym dniem doliny Bystrzca ciało.)

Під час під’йому вгору верховинська долина не просто відкривається очам мандрівників, а "наповнюється розкиданими оселями, кожна з яких - це таємничий, закритий на сім замків світ гуцульського життя".
(Zalana słońcem kotlina Żabiego wypełnia się rozrzuconymi osiedlami, z których każde to tajemniczy zamknięty na siedem zamków świat huculskiego żywota.)

І люди не йдуть до церкви... а "сходяться до жаб’ївського Бога"...
(Z grażd schodzą ludzie do żabiowskiego Boga.)
 
Спостерігання гірських краєвидів для Криґовського - це упоєння чарами, зустріч з безмежним, пошук найдальших горизонтів... Як для мене читання його творів є упоєнням багатством мови, зустріччю з безмежною любов’ю до гір і пошуком прихованого змісту образів...


Автор фото - Zommersteinhof

"Природа, вникніть в глибину цього слова, дістаньтесь до його змісту. Вам показуються /.../ безмежні відстані краєвидів з Попаді, просвітлені посівом спекотного сонця, показуються вам, немов бурхливі води, горизонти за горизонтами. Це гори Східних Карпат. Коли дивишся на них, обернений обличчям до теплого півдня, немає для погляду затримки і відпочинку. Він повинен йти з одного хребта на іншого, відокремлений перспективою долин /.../ Над пасмами нескінченно пливуть бахромчаті, повні поспіху хмари, так ніби вони хотіли відповісти марнотратній землі багатством форм, барв і напрямків. /.../ По далеких горизонтах патрулюють приглушені грози. А ти ідеш залитою сонцем лукою, вперше упоєний думкою, що приймає тебе природа без людей, земля без трагічної людської суєти, гірський світ, вищий від дрібних справ маленької людини".
                                              Владислав Криґовський "В запаху гір і війни", 1937 рік

 "Przyroda wniknijcie w wnętrze tego słowa, dobierzcie się do jego treści. Ukazują się wam /.../ nieogarnione odległości widoków z Popadii, prześwietlone siewem upalnego słońca, ukazują się wam jak wzburzone wody horyzonty za horyzontami. To góry Wschodnich Karpat. Gdy patrzysz na nie zwrócony twarzą ku ciepłemu południowi, nie ma dla wzroku oparcia i odpoczynku. Musi z jednego grzbietu iść na inny, oddzielony perspektywą dolin /.../ Nad pasmami bez końca płyną strzępiaste, pośpiechu pełne chmury, jak gdyby rozrzutności ziemi chciały odpowiedzieć bogactwem kształtów, barw i kierunków. /.../ Po dalekich horyzontach patrolują zgłuszone burze. A ty idziesz wysłonecznioną łąką po raz pierwszy upojony myślą, że oto przyjmuje cię przyroda bez ludzi, ziemia bez tragicznych powęźleń człowieka, świat górski wyższy od małych spraw małego człowieka".
                                                               Władysław Krygowski "W zapachu gór i wojny", 1937 рок

Скачати і прочитати В. Криґовського "В запаху гір і війни" (на польській мові) можна тут.
zommersteinhof: (Default)
Barbarzyństwo - zabytkową cerkiew obili gontem!!!

Eksperci twierdzą, że dziś spośród cerkwi typu huculskiego, które są zabytkami architektury, zostało tylko trzy świątynie neobite metalową blachą - w Kołomyi, Worochcie i Jasinia.
W październiku 2011 roku byłem w Krzyworówni, już od drogi usłyszałem pukanie młotków i przez drzewa zobaczyłem jakże wspaniały widok - cerkiew obijają gontem! Z bliska okazało się jednak, że gont przybijają bezpośrednio na starą blachę, która z kolei leży na starym goncie. Dobrze to widać na drugim zdjęciu.

  
Autor zdjęć Zommersteinhof. Więcej zdjęć - tutaj

Ojciec Iwan Rybaruk mówi:
"Cerkiew w Krzyworówni jest jednym z najdoskonalszych pomników huculskiej architektury. Jeśli chodzi o blachę, to istnieje niebezpieczeństwo zawalenia się cerkwi, gdy będziemy ją zdejmować, ponieważ blacha podtrzymuje cerkiew. W każdym razie, w tym roku będziemy robić nowe dachy, może zamienimy centralną banię. Materiały są, doświadczonych majstrów mamy swoich, więc wszystko zrobimy własnymi siłami".

«Церква в Криворівні є однією з найдовершеніших пам’яток гуцульської школи народної архітектури. Щодо бляхи, то існує небезпека обвалу церкви, коли станемо її знімати, адже бляха підтримує церкву. В будь-якому разі цього року будемо робити нові перекриття, можливо, замінимо центральну баню. Матеріали є, досвідчених майстрів маємо своїх, отож все зробимо власними силами.»

Czyli ojciec Iwan jest świadomy tego, że pod blachą cerkiew doszła do stanu katastrofalnego! I proces jej niszczenia wcale nie jest zatrzymany!

Zastanawiam się, do jakiej kategorii zaliczą eksperci cerkiew w Krzyworówni teraz:
do pokrytej blachą czy jednak gontem?

  
Zdjęcia z internetu

W lipcu 2014 r. tę chorą tendencję "gont-blacha-gont" kontynuowali w Mikuliczynie, na dzwonnicy. Nie ulega wątpliwości, że taki sam los czeka na cerkiew.

  
Autor zdjęć Sergei Thomas

We wrześniu 2015 roku rozpoczęły się prace rekonstrukcyjne na cerkwi w Tatarowie.
I, niestety, znowu to samo!


Autor zdjęcia 
Zommersteinhof.

A to już jest stan cerkwi 12.01.2016 roku:

. 

.
Autor zdjęć 
Zommersteinhof

U+2318: ⌘

Jan. 8th, 2017 12:15 pm
zommersteinhof: (Default)
 Цей символ, як вказівник пам’ятки культури або якогось цікавого місця, застосовується в Україні, Білорусі, Данії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Ісландії, Литві, Норвегії та Швеції. І, здається, усе...
Хіба що, треба згадати, що символ отримав міжнародну популярність, бо був запроваджений на комп'ютерах Apple як клавіша «command».
Згідно стандартів Юнікода він називається «Place Of Interest Sign» (Знак "Цікаве місце") і записується як U+2318: ⌘


Фейк

Jan. 3rd, 2017 07:26 am
zommersteinhof: (Default)
Банальний і грубий фотомонтаж, відомий вже з 2015 року.
На лівому фото обведені повтори силуетів, з чого видно, що автор фотожаби навіть не дуже старався. В правому куточку цього фото помітно, що дата затерта, але оригінал скану з вебкамери зберігся і він датований 2015 роком.
Guru.ua - це український вебсайт, на якому можна подивитись усі публічні веб-камери країни.
Маріупольський Драмтеатр на Театральній площі (і наразі ще й ялиночка) на цьому сайті є тут:  
webcam.guru.ua/city/Mariupol/340/
Свастика взята з фільму
Лені Рифеншталь "Олімпіада" (1936 р.)


 Banalny fotomontaż, który jest znany już z 2015 roku.
Na lewym foto pokazano powtórki, gdzie widać że autor tej "fotożaby" nawet nie bardzo się starał! W prawym kącie tego foto widać że data jest zatarta.
Na foto - choinka w Mariupolu, zeskanowana z Guru.ua - to jest nazwa ukraińskiej strony z webkamerami.
Mariupol na tej stronie jest tu: http://webcam.guru.ua/city/Mariupol/340/
Swastyka wzięta z filmu Leni Riefestahl "Olimpiada" (1936 r.)

zommersteinhof: (Default)
 Лев Толстой «Хаджи-Мурат» 

"Аул, разоренный набегом, был тот самый, в котором Хаджи-Мурат провел ночь перед выходом своим к русским. Садо, у которого останавливался Хаджи-Мурат, уходил с семьей в горы, когда русские подходили к аулу. Вернувшись в свой аул, Садо нашел свою саклю разрушенной: крыша была провалена, и дверь и столбы галерейки сожжены, и внутренность огажена. Сын же его, тот красивый, с блестящими глазами мальчик, который восторженно смотрел на Хаджи-Мурата, был привезен мертвым к мечети на покрытой буркой лошади. Он был проткнут штыком в спину. Благообразная женщина, служившая, во время его посещения, Хаджи-Мурату, теперь, в разорванной на груди рубахе, открывавшей ее старые, обвисшие груди, с распущенными волосами, стояла над сыном и царапала себе в кровь лицо и не переставая выла. Садо с киркой и лопатой ушел с родными копать могилу сыну. Старик дед сидел у стены разваленной сакли и, строгая палочку, тупо смотрел перед собой. Он только что вернулся с своего пчельника. Бывшие там два стожка сена были сожжены; были поломаны и обожжены посаженные стариком и выхоженные абрикосовые и вишневые деревья и, главное, сожжены все ульи с пчелами. Вой женщин слышался во всех домах и на площади, куда были привезены еще два тела. Малые дети ревели вместе с матерями. Ревела и голодная скотина, которой нечего было дать. Взрослые дети не играли, а испуганными глазами смотрели на старших. Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть, и мулла с муталимами очищал ее. Старики хозяева собрались на площади и, сидя на корточках, обсуждали свое положение. О ненависти к русским никто и не говорил. Чувство, которое испытывали все чеченцы от мала до велика, было сильнее ненависти. Это была не ненависть, а непризнание этих русских собак людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед нелепой жестокостью этих существ, что желание истребления их, как желание истребления крыс, ядовитых пауков и волков, было таким же естественным чувством, как чувство самосохранения. Перед жителями стоял выбор: оставаться на местах и восстановить с страшными усилиями все с такими трудами заведенное и так легко и бессмысленно уничтоженное, ожидая всякую минуту повторения того же, или, противно религиозному закону и чувству отвращения и презрения к русским, покориться им. Старики помолились и единогласно решили послать к Шамилю послов, прося его о помощи, и тотчас же принялись за восстановление нарушенного."
 
zommersteinhof: (Default)
 Де знаходиться географічний центр Львова?

З допомогою GoogleEarth визначаємо крайні пункти міста (без врахування селищ Брюховичі, Рудно і міста Винники):

Пн   Ш  49°53'51.76"С      Пд   Ш  49°46'5.68"С
        Д   24° 1'19.71"В               Д   24° 1'51.18"В
 
Сх   Ш  49°50'30.33"С      Зах  Ш  49°53'2.76"С
        Д   24° 7'9.02"В                 Д   23°54'23.24"В

Завдяки ним будуємо навколо Львова прямокутник з діагоналями.

  

В результаті отримуємо перехрестя, яке потрапляє на будинок з координатами 49°49'59.5"N   24°00'45.6"E, який знаходиться у внутрішньому подвір’ї будинків, обмежених вулицями Глибока, Новий Світ і Генерала Чупринки.


 
Звичайно, це приблизне місце, оскільки дуже складно визначити північну межу міста, щодо якої дані картографів не співпадають.

Якщо ж врахувати те, що Брюховичі, Рудно і Винники належать до Львова, то центр міста зміщується (перехрестя жовтих діагоналей).

 

Його координати будуть: 
49°50'55.5"N  24°00'31.2"E, а відтак можна ствердити, що самим центральним будинком Львова є дім за адресою вул.Золота, 24. 

 


zommersteinhof: (Default)
 Не варто описувати історичні поневіряння святих мощей Андрія Первозваного.

Почати можна з 1208 року, коли мощі святого апостола осіли в кафедральному храмі в італійському місті Амальфі, де вони й знаходяться в даний час. 

Щоправда, голова апостола перевозилась у різні місця окремо від тіла, але врешті знайшла собі місце в тому ж кафедральному соборі в Амальфі. 

Однак спокою останки не знайшли. Їх почали розчленовувати: розділяти, відрізати або й і відламувати.

Читати далі... )
 Фото 2."Голова" на саркофагу.                                                           Фото 3. Тім’ячко святого

А дірявий він тому, що лобова частина голови знаходиться в Андріївському скиті на Афоні. Ніхто не знає, як це сталось.

  
Фото 4. Релікварій                                                                                                       Фото 5. Чоло святого

Інші частини тіла апостола можна зустріти у різних сторонах світу.

Наприклад, більшу частину плеча апостола у 1879 році архієпископ Амальфі вирішив подарувати архієпископу Шотландії. Мощі помістили в Едінбурзькій катедрі (у лівому віконці релікварія - частинка мощей св. Петра, привезена до Едінбуґа десятьма роками раніше).

  
 Фото 6. Релікварій з мощами св.Петра і св.Андрія               Фото 7. Плече апостола

У афонському монастирі св.Пантелеймона зберігається ліва стопа апостола. 
Є досить пдібна реліквія у німецькому Трірі, т. зв. "трірська сандалія",
 але всередині золотого релікварія у формі лівої стопи зберігається всього-навсього частинка ремінця від ніби-то взуття апостола.

Ще одну ліва стопа святого знаходиться у Одеському Свято-Успенському чоловічому монастиріУ 1893 році цю реліквію привіз з Афону до Одеси ігумен Іллінського скиту архімандрит Гавриїл. Хочу пікреслити, що це не не просто відбиток ноги, а саме "нетлінна стопа", як подають різні православні джерела (pravoslavie). Не здивуюсь, якщо це - нетлінна шкіра, здерта з підошви святого. 

    
Фото 8. Афонська стопа.      Фото 9. Трирська сандалія                                                       Фото 10. Одеська стопа.

Права нога святого, пробита цвяхом, знаходиться у монастирі Андрія Первозваного, розташованому в с.Ператата єпархії Кранеас на острові Кафалонія (leipsanothiki). 


 Фото 11. Права нога апостола. Взято з сайту ruskline.ru/

На Афоні у Великій лаврі св. Афанасія зберігається рука апостола. Друга рука - у Москві, куди вона потрапила ще у 1644 р., коли ченці обителі св. Анастасії поблизу Салонік вирішили піднесли її в дар царю Михайлу Федоровичу. Десницю було покладено в Успенському соборі Кремля (нині зберігається у Богоявленському соборі Москви).
На одній з цих рук бракує пальця, бо він знаходиться у Патри. Згідно легенди іі привезла паломниця з Італії, яка під час поклоніння мощам потайки відкусила палець у Святого Андрія і привезла цей палець в Патри. Сьогодні цей палець зберігається в ковчезі, тому що на фото 2.

Остання з урочистих передач святих мощей відбулась у 2011 році. Фрагмент останків з кафедрального собору в Амальфі потрапив до храму м.Кемерово (kuzbass).

А якщо порахувати інші дрібні фрагменти мощей, які надалі роздаються наліво і направо, то напрошується питання, що ж там лишилось від мощей Андрія Первозваного в Амальфі?..
Напевно саме тому їх не показують, зберігаючи у закритому мармуровому саркофазі...


Фото 12. Саркофаг в Амальфі
 
zommersteinhof: (Default)
Тут я вирішив позбирати різні "крупинки" інформації про "сплячу красуню" Личаківського цвинтаря.



 1. П. Христина Харчук: "за документами цвинтаря - Регіна, † 1885 р. (за церковними книгами парафії св. Андрія - Юзефіна, † 1886 р.) та її 7-річний син Вітольд, † 1890 р.: "Księgi cmentarne notują, że w tym grobowcu spoczywa Regina Markowska, nieżyjąca od 1885 r. Według metryki kościoła św. Andrzeja i źródeł prasowych została tu pochowana Józefina (Józefa) z Teimerów Markowska, żona adiunkta sądowego, która zmarła na gruźlicę 5 lutego 1886 r. W jej grobie pogrzebano też w lutym 1890 r., co potwierdzają również księgi cmentarne, jej 7-letniego synka".

2. Книга похоронів, парафія св. Андрія, 1886 р. Акт № 22. Померла 5 лютого, похована 7 лютого. Адреса: Сакраменток 4. Josephina Markowski nata (дівоче) Taimer. Лишився вдовець Людвік, адьюнкт суду (останній рядок складно прочитати). Жінка, католичка. Років 24. Причина смерті: туберкулоз.



3. Книга похоронів, парафія св. Андрія, 1890 р., Акт № 151. Witold Markowski, син Людвіка та Юзефи Таймер (Theimer), помер 3/2, похований 5/2, адреса Баторего 26; католик, мужчина, 7 років. Причина смерті: менінгіт



4. 
zommersteinhof: (Default)

   Фото 1. Пам’ятник Марковській (cudaswiata.pl/). Фото 2. Сучасний стан ( fotoforum.gazeta.pl)

   Джерело текстуhttp://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=9&t=2332&start=100

   Каждый, кто хоть раз посетил Лычаков, не мог без трепета пройти возле знаменитого надгробия Катажины Марковской, которое львовяне любовно прозвали "Спящей Красавицей". Сколько я не "лопатил" инет, как на наших, так и польских сайтах, к сожалению, почти никакой информации об этой личности не нашел. Пришлось мне собрать все когда-то найденные разрозненные  данные и попробовать написать биографию этой актрисы, несколько приукрашенную и, естественно, с толикой вымысла. Поэтому точнее это эссе определить как легенду.

Итак, начнем.


   Скульптура Ангела Боли, стоящая у ее изголовья была повреждена во время бури упавшим на нее деревом в 1958 г. Местные совет, городские власти посчитали не целесообразным восстановление скульптуры на польской могиле, поэтому остатки ее были разобраны и сегодня надгробие экспонируется в таком виде без Ангела. 

Читати далі... )
zommersteinhof: (Default)
 Тема скасування мораторію на вивезення кругляка з України хвилює усіх. Нам пояснюють, що це "бартер" від ЄС: ви нам ліс, ми вам безвіз.
Може і так, адже якщо подивитись на мапу Румунії, то стає зрозуміло, що Євросоюзу треба шукати нові джерела деревини. А чого їх шукати? Онде вони - в Україні.
Доля лісів в Румунії доводить, що якби ми вступили в ЄС два-три роки тому, то наших лісів напевно б вже не було!

Мапа 1: район джерел Перкалаби (goo.gl/maps/jxtreXneWUR2).
Мапа 2: усі світлі плями - це вирубки, крім обведеної жовтою лінією полонини.
Мапа 3: збільшене зображення однієї з цих вирубок.





.
zommersteinhof: (Default)
 В Польщі, на Краківсько-Ченстоховській височині є два цікавих замки - в місцевостях Мірув і Боболіце (Mirów i Bobolice).

Збудовані в ХІV ст., ці фортеці вже в кінці XVII ст. почали перетворюватись в руїни. Відомо, що, коли король Ян ІІІ Собеський у 1683 році їхав на Віденську битву, то затримався біля одного з замків, але спати мусив у шатрі.
Після ІІ світової війни матеріал з замкових мурів був використаний на збудування дороги, яка поєднує Мірув і Боболіце. 

В кінці ХХ століття брати Даріуш і Ярослав Лясецькі вирішили купити замкові руїни в Боболіцах і відбудувати фортецю. А у 2006 році викупили також замкову гору з руїнами у Мірові, який знаходиться на віддалі всього лиш два кілометри від Боболіц.

.
Замок в Мірові. На другій світлині видно відновлені і законсервовані мури

За допомогою науковців і експертів було проведено археологічні і архівні дослідження, консерваційні і реконструкційні роботи з метою врятування і збереження обох пам'яток. Усі роботи фінансували нові власники замків. В Мірові праці іще тривають, тому його відвідування наразі неможливе. Однак терен навколо нього повністю відкритий, крім тих місць, де можливе випадання каменів зі стін.

Натомість в Боболіцах після дванадцяти років праць по ревіталізації замку, у 2011 році відбулося офіційне відкриття об’єкту. 


Замок в Боболіцах до і після реконструкції

Реконструкція була проведена, незважаючи на відсутність будь-яких планів, ескізів або креслень замку. Його форма була відтворена на основі збережених руїн, та завдяки знанням істориків і археологів. Для реконструкції було використано тільки традиційні матеріали, в основному вапняковий камінь, з якого і був збудований замок. Крім того був розроблений спеціальний будівельний розчин.



Суперечки навколо реконструкції замку досі не вщухають. Деякі фахівці передусім закидають братам Лясецьким відсутність будь-яких уцілілих джерел стосовно колишнього зовнішнього вигляду фортеці.
Але туристи тішаться, оскільки руїн замків в околиці не бракує, а тут раптом цілком відновлений замок, який ще й можна відвідати. Крім того біля замку було збудовано "готельно-ресторанний комплекс "Zamek Bobolice".

.

Види замку в Боболіцах

 
Готель і ресторан у Боболіцах


Дитяча екскурсія в одній з замкових зал
.
zommersteinhof: (Default)
У 2015 році в польських Бєщадах замість звичайного очищення стіни греблі Солінського озера відбулась справжня мистецька подія. На брандмауері греблі з’явився величезний мурал.
 
Розпис, виконаний на замовлення Польської Енергетичної Групи, має розміри 91ˣ54 м² і, ймовірно, є найбільшим еко-муралом в світі. Малюнок був виконаний в техніці пилового графіті (reverse graffiti), яка полягає на створенні зображення методом очищення осадових порід на стіні. Найпростішим прикладом цієї техніки є напис типу «Помий мене», зроблений кінчиком пальця на задньому вікні автомобіля. Якщо ж при цьому не було використано жодних хімічних речовин, то такий вид мистецтва називається еко або теж зеленим графіті. До речі, на відміну від багатьох інших видів стрит-арту, пилове графіті є законним, оскільки фактично є очищенням міських поверхонь. Винятком можуть бути образливі пилові графіті або такі, що пошкоджують поверхню. 
 

Автором проекту муралу в Соліні є Пшемислав Трушчіньскі (Przemysław Truściński), один з найкращих польських ілюстраторів і творців коміксів. Зображення тісно пов’язано з Бещадами, оскільки на ньому представлені тварини і рослини, які зустрічаються в цьому районі, між іншим беркут, рись, вовк, риби і комахи.

Проект Трушчіньского був спочатку нанесений на стіну греблі у вигляді ескізу екологічною фарбою на водній основі. Після цього протягом восьми днів група промислових альпіністів з допомогою альпспорядження і мийок високого тиску "намалювали" запроектовану картину.








Світлини взято з сайтів:
mapy.eholiday.pl/galeria-solina
rzeszow.tvp.pl/
x3.cdn03.imgwykop.pl/
assets.inhabitat.com/

Profile

zommersteinhof: (Default)
zommersteinhof

April 2017

S M T W T F S
      1
234 5 67 8
910111213 1415
161718192021 22
232425 26272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 23rd, 2017 12:08 pm
Powered by Dreamwidth Studios